Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Проукраїнські активісти, які не вчасно розгорнули український прапор або невдало підібрали кольори стрічок на одязі, прирівнюються кримською окупаційною владою до екстремістів. Це серйозне звинувачення. Гірші тільки терористи і шпигуни. Журналістка Ганна Андрієвська після публікації (на українському сайті!) цілком невинної статті підозрюється в порушенні державної цілісності Російської Федерації та може бути доставлена в суд, якщо потрапить у межі досяжності російських оперуповноважених. Симпатії до України та журналістика зараз у Криму стають злочинами, боротися з якими окупанти будуть, використовуючи всі свої чималі можливості. Включаючи стеження, прослуховування телефонів і допомогу бандитів.
Такий висновок можна зробити, поспостерігавши за розвитком сюжету із затриманням активістів, які вирішили відзначити в Сімферополі день народження Шевченка. Нагадаємо, того дня, 9 березня, трьох громадян – Олександра Кравченка, Леоніда Кузьміна і Вельдара Шукурджієва затримали на місці і склали протокол, а через 3 дні відбувся суд, на якому їм винесли вирок за використання української атрибутики – наявність жовто-синіх прапорів і таких же стрічок. Судом призначені обов'язкові роботи тривалістю 40 годин кожному, з формулюванням, як можна зрозуміти, «порушення перебігу заходу». «День народження Шевченка» проходив як дозволена владою акція, і ось виявляється, що Кравченко, Кузьмін і Шукурджієв порушили допустимі норми. Цікаво, але в Москві, скажімо, з українськими прапорами та стрічками ходити можна, а в Криму це каране порушення.
Кумедно, але в Москві, скажімо, з українськими прапорами та стрічками ходити можна, а в Криму це каране порушення
Історія мала продовження, яке вдалося відновити в деталях після бесіди автора з Олександром Кравченком. 14 березня Кравченко і Кузьмін зустрічалися з журналістом і оператором польського телеканалу Polsat, щоб на їх прохання розповісти про попередній інцидент. У момент зустрічі, що відбувалася, за збігом, біля пам'ятника Шевченку, до них підійшли кілька чоловіків у камуфляжі, назвалися «самообороною», повідомили про те, що стояти і розмовляти їм «заборонено», після чого викликали поліцію і стежили, щоб ніхто не втік до її прибуття. Поліція доставила Кравченка, Кузьміна і поляків до райвідділу, де поляків швидко відпустили, а від кримчан зажадали написати «пояснювальні». При виході з будівлі до них підійшли двоє одягнених у цивільне чоловіків, представилися «співробітниками відділу боротьби з екстремізмом», обшукали, посадили в машину і відвезли за місцем знаходження відділу. Там з ними проведи бесіду, а по суті допит, після чого співробітник прокуратури зачитав кожному «попередження» про неприпустимість екстремістських закликів.
17 березня у відділ «Е» (боротьба з екстремізмом) на допит був викликаний Шукурджієв.
Згідно КК РФ заклики до екстремізму тягнуть за собою покарання у діапазоні від штрафу до 5 років ув'язнення. Заклики «з допомогою мережі Інтеренет» вважаються особливо небезпечними.
Не можна стояти в Сімферополі з українським прапором, і саме в цьому їх провина – на думку російської влади
Які значущі деталі та дрібниці супроводжували цю, по-суті, дурну історію? Їх декілька. По-перше: на чому ґрунтується прокурорське попередження? Ні Кравченко, ні Кузьмін, ні Шукурджієв ніколи особливої активності шляхом непокори окупаційній владі не вели, в усякому разі не більшу, ніж тисячі кримчан, які користуються соцмережами, або десятки, ще приходять на акції в пам'ять Шевченка. Вони були з прапором, але в чому тут екстремізм? Так можна вигукнути, керуючись юридичною логікою, нехай і російською. У тому-то й справа, що не можна стояти в Сімферополі з українським прапором, і саме в цьому їх провина – на думку російської влади.
Окрім того, вони спілкувалися про це з журналістами, більше того, польськими. Екстремізм очевидний.
По-друге: хід затримання. Кравченко розповідає, що спостереження самооборонівців за ним і поляками почалося майже відразу після їхньої зустрічі. Спостерігали здалеку. Кузьмін запізнювався, і підійшли до них після того, як він з'явився. Свою зустріч з журналістами вони не анонсували, домовлялися телефоном. Що ще: за кілька хвилин до затримання до них (до Кравченка і поляків) підійшли якісь чоловік та жінка з бажанням привітатися з Кравченком, якого вони «пізнали», проїжджаючи повз машиною, і ось зупинилися поговорити. Для цього їм навіть довелося перелізти через метрову металеву огорожу, що відділяє проїжджу частину від тротуару.
«Краще сам депортуйся» – порадив співробітник відділу Е, раніше дільничний
У поліції після їх прибуття не тільки не дивуються пильності самооборони, але відразу сигналізують у відділ «Е», або ж самі співробітники цього відділу там затриманих чекають. У відділі «Е» Кравченка і Кузьміна відразу розкушують як небезпечних екстремістів і буквально миттєво організовують там прокурорського працівника, і підготовлений текст попередження. Як розповідає Кравченко, співробітник відділу, який «розмовляв» з ним, цікавився, чи бував той на Майдані минулої зими, чи має він зв'язки з українськими «батальйонами», а так само чи знає його мати про діяльність сина. Поліцейський розповів, що раніше він був сімферопольським дільничним і відмінно знає контингент, який стояв на Майдані – «наркомани». Крім того, він перерахував перспективи, які відкриваються перед Кравченком в найближчому майбутньому: його або «закриють», або знайдуть побитим біля під'їзду, або «депортують». «Краще сам депортуйся» – порадив співробітник відділу Е, раніше дільничний.
Які можуть бути висновки? Запідозрених у проукраїнських настроях етнічних українців і росіян переслідують як небезпечних злочинців – їхні телефони прослуховують і за ними стежать, підключають до «операцій» самооборону, погрожують розправою. Спілкування з журналістами додає провини, самі журналісти (але не пропагандисти в підконтрольних ЗМІ) – загрозлива професія. Після кримських татар та членів Меджлісу вони чітко зайняли місце другої загрозливої групи. Мета – витіснення таких з Криму або повне припинення вираження своєї думки. Такий проміжний підсумок боротьби Росії за встановлення своїх порядків у Криму.
Андрій Кириллов, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
