Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Міністерство освіти України повідомило, що не дозволить кримським випускникам з російськими атестатами вступати до українських вишів. Якщо ви не знали, як виглядає ідіотизм, то ось він.
Міністерство, звичайно, працює за законом. За тим самим, який не визнає видані в Криму російські документи. Тому що визнати атестат – значить, визнати російську освітню установу зокрема і російський суверенітет над Кримом в цілому. З цієї причини випускники кримських шкіл вважаються людьми без середньої освіти. Якщо їм потрібний був український атестат – вони мали прикріпитися до будь-якої української школи на материку і вчитися екстерном.
Це абсолютно логічно. І абсолютно нерозумно.
Визнати атестат – значить, визнати російську освітню установу зокрема і російський суверенітет над Кримом в цілому
Кримський випускник зразка 2015-го року – це людина, яка народилася в період з 1997 до 1999 року. Це перше пострадянське покоління, яке виросло при Україні й сприймає саме Київ, а не Москву, як власну столицю. Воно вчило українську мову та літературу, вивчало підручники з історії країни, вболівало за українські футбольні клуби і дивилося українське ТБ. Воно лише рік живе всередині російської реальності – і саме від цих молодих людей вирішило відмовитися українське міністерство освіти.
Москві навіть не довелося нічого робити, щоб приватизувати собі це покоління. Їй це покоління покірливо віддали.
Зразкові шинелі з українського міністерства освіти, зрозуміло, знайдуть собі десяток відмовок. Вони скажуть, що вибір у випускників кримських шкіл був. Що треба було зареєструватися у школах на материку. Приїжджати туди і екстерном складати іспити. А раз, мовляв, цього не сталося – самі винні.
Винні. 16-річні хлопці. Що не їздили регулярно через загачений вантажівками кордон.
У 16 років твоя географічна мобільність – це добра воля батьків. Які можуть тебе відпустити, а можуть і залишити вдома. Тим більше, якщо йдеться про поїздку через фактичний кордон з двома КПП. Тим більше, якщо скасовані потяги, а приватні автобуси йдуть з двома пересадками. Тим більше, що ти за законом не є повноцінно повнолітнім.
У 16 років здатність до стратегічного планування мінімальна. Ти просто намагаєшся не завалити навчання і отримати атестат. Ти нескінченно далекий від юридичних нюансів, а твоїми консультантами виступають шкільні вчителі. Які, як і будь-які бюджетники, будуть радісно махати новими прапорами.
Цікаво, українські чиновники з Міносвіти цього і справді не розуміють?
Випускники російських шкіл в рамках українського законодавства вони мають більше прав, ніж жителі анексованого Криму
Їх байдужість особливо яскраво виглядає на тлі того факту, що випускники будь-якої російської школи з будь-якого російського регіону можуть без проблем вступити до українського ВНЗ. Фактично, в рамках українського законодавства вони мають більше прав, ніж жителі анексованого Криму. У яких в кишенях лежать українські паспорти.
Цього року офіційна Москва виділила для кримчан 18 тисяч бюджетних місць у вишах і профтехучилищах. Кримська прописка нерідко продовжує в Росії служити фактором, що вмикає режим додаткового сприяння. І якщо в такій ситуації кримський випускник хоче вступати в український виш – щоб отримати український диплом – це означає дуже багато. Особливо в ситуації, коли цього самого випускника оточує російський медіапростір – з розповідями про країну хунти, яка перемогла.
Київ мав вчинити навпаки: дати зелене світло будь-яким кримським випускникам, охочим здавати зовнішнє незалежне оцінювання
По ідеї, Київ мав вчинити навпаки: дати зелене світло будь-яким кримським випускникам, охочим здавати зовнішнє незалежне оцінювання. Допускати їх до тестів, не вимагаючи паперів – за фактом надання документів, що підтверджують кримську прописку. Тому що це покоління, яке виросло при Україні. Яке в Україні здатне інтегруватися. Яке одним своїм бажанням вчитися в українських вишах доводить свою лояльність. Але виявилося, що простіше ввести для цих хлопців бюрократичну смугу перешкод. Фактично – відмахнутися.
Крим – це регіон з негативною селекцією. Амбіції та бажання більшого завжди виштовхували звідси молодь – вони їхали в Київ і Дніпропетровськ, Москву і Санкт-Петербург. Перемогти цю тенденцію не вдавалося у минулому – навряд чи її вдасться припинити в сьогоденні. Єдине, що можна коригувати – це вектор міграції.
Поясніть хто-небудь це міністру освіти України.
Павло Казарін, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
