До Майдану 2014 року кримські татари для звичайного українця з провінції були людьми далекими, чужими і незрозумілими. А значить – підозрілими. У Верховній Раді у них був один, а іноді два депутати, прізвища яких погано запам'ятовувалися. Таке ставлення було і в чиновників: від рівня районних адміністрацій до секретаріату президента.
Секретаріатом офіс глави держави називався, коли на Банковій керував Віктор Ющенко. Тоді ця недовіра до кримських татар виявилася особливо яскраво. Меджліс підтримував Ющенка з ідейних міркувань. До «Нашої України», яку очолював головний опонент Леоніда Кучми і Віктора Януковича, входив Народний Рух України. У парламенті автономії кримські татари традиційно об'єдналися в коаліцію під назвою «Курултай – Рух» з проукраїнськими силами. Позиція лідерів Меджлісу була послідовною і незмінною. Але до ухвалення законів, які допомогли б вирішити проблеми народу, який пережив геноцид, справа так і не дійшла.
Керувати урядом Криму приїхав колишній комсомолець, а згодом полум'яний «патріот» Анатолій Матвієнко. Він запам'ятався пропозицією створити в степовій частині півострова «український Лас-Вегас». Матвієнко так і поїхав разом з ідеєю створити величезне казино. А місцева влада «професійних росіян» продовжувала дерибанити бюджетні гроші... Кримським татарам вони єхидно підморгували: «Ну що, допоміг вам Ющенко?».
Після Майдану підозрювати кримських татар у нелояльності та ворожості стало ознакою глибокої недоумкуватості
Після свого реваншу Янукович спробував дістати Меджліс – нібито в союзники, а насправді просто намагався підпорядкувати. Лідери кримських татар залишилися вірні вибору, зробленому на зорі української незалежності: націонал-демократи можуть об'єднуватися тільки з однодумцями. Ті, хто звик завжди бути поруч із владою, «під» або «за» нею, цього зрозуміти не могли. І тільки Василь Джарти, який звик поважати силу з часів «розборок» 90-х, на фініші своєї життєвої дистанції зрозумів, з ким має справу: його Янукович підпорядкував, а лідерів Меджлісу – не зміг. Тоді за сприяння голови Радміну зрушило з мертвої точки будівництво Соборної мечеті в Сімферополі.
Кримські татари залишалися чужими й підозрілими в Україні до грудня 2014 року. Саме тоді над київським Майданом Незалежності з'явилися блакитні прапори із золотою тамгою. Ніхто б не здивувався, якби їх не було. Але вони були, і не зникли після перших пострілів і першої крові. Після Майдану підозрювати кримських татар у нелояльності та ворожості стало ознакою глибокої недоумкуватості. Ось тільки закони, що зафіксували права кримськотатарського народу як депортованого з рідної землі, були ухвалені надто пізно – захоплений Крим відпливав...
Українці і росіяни, які виїхали з півострова на материк після анексії, переживають розлуку з Кримом, як розставання з малою батьківщиною. Для кримських татар це – Батьківщина. І те, що 20 тисяч переселенців-киримли живуть серед нас і думають про неї, пам'ятають про неї, всім нам дає надію на повернення Криму. Навіть якщо політики забувають на чергових переговорах вимагати його повернення.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
