В Україні готують до звільнення за порушення присяги майже три сотні кримських суддів. Вони також є підозрюваними в кримінальних справах Генпрокуратури України про державну зраду. Однак, поки триває слідство і процес звільнення їх із займаних посад, ці судді продовжують щодня вершити долі громадян України в Криму. Ми проаналізували найгучніші кримські справи за перші півтора роки окупації півострова і з'ясували, що під рішеннями нерідко стоять одні й ті ж прізвища. Схоже на те, що для політичних справ в окупаційної влади Криму є окреме коло виконавців. Навіть якщо це й не так, звернемо увагу на те, що деякі кримські судді мають вельми показові послужні списки.
Під парасолькою Росії
Вища кваліфікаційна комісія суддів України за поданням Генпрокуратури порушила дисциплінарні провадження стосовно 278 суддів Криму і Севастополя. Згідно чинному законодавству, за результатами розгляду цих дисциплінарних проваджень зазначених суддів можна буде звільнити із займаних посад та позбавити недоторканності, що, в свою чергу, дозволить притягнути їх до кримінальної відповідальності.
Зараз щодо тих же 278 кримських суддів Генпрокуратура склала повідомлення про підозру у державній зраді
Зараз щодо тих же 278 кримських суддів Генпрокуратура склала повідомлення про підозру у державній зраді (ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України).
Зокрема, встановлено, що вказані судді, всупереч українському законодавству і порушуючи присягу після російської анексії Криму, перейшли на службу в нелегітимні суди так званої «Республіки Крим» та приймають незаконні рішення. За даними Генпрокуратури, протягом майже всього минулого року ці судді, виносячи рішення іменем Російської Федерації, цинічно продовжували скріплювати їх гербовою печаткою України!
«У кримінальному провадженні триває збір доказів причетності до скоєння вказаного злочину інших суддів, які залишаються працювати на окупованій території півострова Крим», – зазначають у наглядовому відомстві.
Порятунком від в'язниці для фігурантів цих кримінальних справ є лише їхня недоступність для українських правоохоронців. У Криму вони також перебувають у непростих умовах. За перебування під парасолькою Російської Федерації судді готові виносити будь-які рішення та вироки, щоб уникнути наслідків своєї зради, за яку кожному з них світить до 15 років позбавлення волі. Прикладами є справи кримських політв'язнів і тих, хто був змушений залишити півострів, однак продовжує перебувати під тиском окупаційних спецслужб.
Виконавці репресій
Рекордсменом за кількістю репресивних судових рішень є Київський районний суд Сімферополя
Якщо проаналізувати найбільш відомі кримські справи останніх півтора років, з'ясовується, що рекордсменом за кількістю репресивних судових рішень є Київський районний суд Сімферополя. Тут розглядалася левова частина справ, пов'язаних із видачею санкцій на проведення обшуків у будинках кримських активістів і журналістів. У цьому суді також було винесено перший вирок щодо українського громадянина, активіста Євромайдану Олександра Костенка.
Він, нагадаємо, визнаний винним у нанесенні тілесних ушкоджень співробітнику спецпідрозділу «Беркут» і в незаконному зберіганні частин вогнепальної зброї. Костенко засуджений до чотирьох років і двох місяців позбавлення волі. Виносячи вирок, суддя Віктор Можелянський не врахував доводи свідків і захисту засудженого про те, що злочин було скоєно громадянами України в Києві, а значить, він не може підпадати під дію кримінального законодавства Росії. А частини зброї, в незаконному зберіганні яких також визнаний винним Костенко, під час обшуку в нього вдома знайдені не були.
Із суддею Можелянським пов'язаний ще один епізод у житті сім'ї Костенко. 15 травня – у день оголошення вироку активісту Євромайдану – адвокат клопотав про перенесення дати через погане самопочуття свого підзахисного, який у СІЗО неодноразово піддавався тортурам. Коли Можелянський відмовився переносити дату, адвокат і всі родичі підсудного на знак протесту залишили залу суду. Виходячи, брат Олександра Костенка показав Можелянському середній палець лівої руки, стверджує у своєму протоколі дізнавач Федеральної служби судових приставів. За цим фактом порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 297 (неповага до суду). 26-річному Євгену Костенку загрожує покарання у вигляді виправних робіт до двох років або арешту до півроку.
Крім того, суддя Можелянський виносив рішення про арешт (і його продовження) заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза. Він проходить у Криму по справі «26 лютого», яка, за оцінками адвоката підсудного, не вписується в норми російського законодавства, оскільки стосується подій, які відбувалися на території Криму до його анексії. Однак і Чийгоз, й інші обвинувачені вже кілька місяців перебувають під вартою.
І для повної картини слід додати, що все той же суддя Можелянський розглядав справу сина лідера кримськотатарського народу Хайсера Джемілєва, якого звинувачують у вбивстві. Зокрема, суддя ще при українській каденції Криму виносив рішення про арешт обвинуваченого та проведення його психіатричної експертизи.
Ще один політичний підсудний у Київському райсуді Сімферополя – кримськотатарський активіст Алі Асанов, фігурант справи «26 лютого». Рішення про арешт і його подальше продовження виносив суддя Михайло Білоусов. Така міра здалася йому необхідною, незважаючи на доводи захисту про те, що на утриманні в Асанова є дружина і четверо дітей, а також батько-інвалід.
Саму ж справу Асанова розглядає суддя Тетяна Рубе. Вона також підтримала рішення про арешт Асанова, незважаючи на зазначені доводи. З рішень, винесених Рубе, випливає, що вона угледіла причетність обвинуваченого «до скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212» (участь у масових заворушеннях) Кримінального кодексу Росії. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років.
Згаданий вище Михайло Білоусов своїм рішенням забезпечив арешт не тільки Алі Асанова, але й ще одного активіста – учасника акції «3 травня» Муси Апкерімова. Йому інкримінують порушення ч. 2 ст. 318 КК РФ (застосування насильства відносно представника влади). Стаття передбачає покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі.
Суддя не взяв до уваги визнання підозрюваним своєї вини, а також сімейні обставини (вагітність дружини) і вибрав найбільш суворий запобіжний захід, мотивувавши своє рішення думкою окупаційної «прокуратури» про те, що на волі Апкерімов зможе чинити тиск на свідків. У ході судового засідання також був озвучений характер пошкоджень, завданих співробітнику окупаційній поліції, який неможливо віднести до небезпечних для життя і здоров'я.
Судді Київського райсуду Сімферополя також виносили рішення про проведення незаконного обшуку за місцем реєстрації кримської журналістки Анни Андрієвської, яка є підозрюваною у кримінальній справі окупаційних спецслужб, порушеній за ст. 280.1 КК Росії (сепаратизм). Приводом послужила стаття Андрієвської про волонтерів батальйону «Крим», в якій ідеться про необхідність повернення окупованого півострова під контроль України. Прізвища суддів, які дали санкцію на обшук, поки залишаються невідомими, оскільки документ, пред'явлений батькам журналістки, співробітники ФСБ забрали з собою. Прокуратура АРК, що відтворена при Генпрокуратурі України, дії окупантів за даним фактом кваліфікувала за ч. 1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла, незаконне проведення обшуку).
І, нарешті, найбільш «свіжим» рішенням Київського райсуду Сімферополя є постанова судді Ольги Кузнєцової про арешт голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова на два місяці. Він є фігурантом кримінальної справи за вже згаданою ст. 280.1 КК Росії (сепаратизм). Приводом для цього послужили висловлювання Чубарова в ЗМІ про те, що завершення війни на Донбасі неможливе без повернення Криму під контроль України.
На цьому найбільш гучні «подвиги» суддів Київського райсуду кримської столиці поки закінчуються. Далі естафета переходить до Центрального райсуду міста. Тут долі громадян у політичних справах вершить суддя Юрій Гулевич. У травні минулого року він оштрафував активіста акції «3 травня» Сейран-Джана Ібрагімова на 10 тисяч російських рублів за «масове одночасне перебування і пересування в громадському місці, на пішохідному переході». Нагадаємо, того дня близько сотні кримських татар блокували ділянку траси, що веде з Сімферополя до Севастополя, на знак протесту проти заборони в'їзду на півострів лідера кримських татар Мустафи Джемілєва.
А в жовтні цього року суддя Гулевич засудив на 2,5 роки умовно колишнього оператора кримськотатарського телеканалу АТР Ескендера Небієва. Він проходив у справі «26 лютого». Суд визнав Небієва винним в участі у масових заворушеннях. При цьому колишнє керівництво і співробітники Небієва запевняють, що на мітингу під стінами парламенту того дня він виконував редакційне завдання – здійснював відеозйомку. Вже наведений вище аргумент захисту про те, що події 26 лютого, за які судять кримчан, відбувалися під час української каденції півострова й не можуть підпадати під дію російських законів, судді до уваги не беруть.
Кого немає у «кримському списку»
Майже всі судді, які виносили зазначені вище рішення, фігурують у «кримському списку» Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Генпрокуратури. Тобто при першій можливості ці судді будуть затримані і передані українському суду.
Однак є два прізвища, яких у цьому списку немає: Ольга Кузнєцова і Тетяна Рубе. З'ясувалося, що помилки немає. Обидві судді раніше не працювали в Криму та присягу українському народу не давали. А посади в Київському райсуді Сімферополя отримали в грудні минулого року – їхні прізвища присутні в указі президента Росії Володимира Путіна № 786 «Про призначення суддів федеральних судів». При цьому обидві судді до переведення в Крим, імовірно, працювали разом – у Першотравневому районному суді міста Омська (Омська область). Принаймні, дані цих суддів повністю збігаються. Однак, у будь-якому разі ці прізвища мають бути присутні не тільки в «кримінальних» списках України, а й у санкційних. Тим більше, що підстави для цього є. Докази у потерпілих сторін у вигляді конкретних судових рішень теж є.
Конкурс у готелі Лебедєва
І наостанок ще один момент. Кримських суддів після анексії Криму зарахували до лав російських служителів Феміди не просто так. Вони мали пройти конкурс, оголошений улітку минулого року в «Российской газете». Протокол засідання Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації можна знайти у відкритому доступі. Заяв було так багато, що членам кваліфікаційної колегії довелося витратити на їх розгляд кілька днів, причому в Криму й у розпал оксамитового сезону. Для натхненної обстановки вони обрали севастопольський готель «Аквамарин», що належить колишньому міністру оборони України, члену команди президента-втікача України Павлу Лебедєву. Останнього в Україні оголошено в розшук за підозрою у створенні злочинної організації за часів режиму Януковича.
