Бюрократична машина вперше дала збій у боротьбі з активістами і ветеранами АТО – за підозрою в державній зраді заарештований високопоставлений поліцейський.
Севастопольський міліціонер Антон Шевцов на «материковій» Україні за два роки пройшов шлях від начальника служби безпеки президентського «завгоспа» до статусу підозрюваного у державній зраді. Історія протистояння Шевцова з вінницькими активістами виявила масштабні проблеми в кадровій політиці Національної поліції і нездатність Служби безпеки запобігти призначенню на відповідальні пости в правоохоронних органах осіб, ворожих українській державі.
Після від'їзду з анексованого Криму колишній начальник севастопольської міліції Антон Шевцов успішно просувався кар'єрною драбиною. Участь в антитерористичній операції – реальна або формальна – для багатьох функціонерів колишнього режиму стала чимось на зразок душа: побував у зоні бойових дій, оформив це документально посвідченням учасника – і можна не боятися, що будуть копатися в твоєму минулому. Але з Шевцовим вийшло інакше: його минуле переворушили ґрунтовно і накопали на справу про державну зраду. А все тому, що підполковник поліції втратив відчуття реальності. Та й не дивно: за півтора року на «материку» він виріс з посади начальника служби безпеки кандидата в народні депутати України Сергія Березенка до начальника чернігівської міліції. При цьому сім'я Шевцова цілком комфортно почувала себе в анексованому Севастополі.
«Ломом у газеті», об який поламав зуби головний поліцейський Вінниччини, стала громада кримських мусульман
На одностайну думку експертів, кампанія в окрузі №205 була однією з найбрудніших в історії виборів до українського парламенту. Сергій Березенко, земляк президента і керівник державного управління справами, боровся за мандат з Геннадієм Корбаном. Обидві команди вдавалися до сумнівних прийомів. У команді Березенка за їх реалізацію відповідав Шевцов. Він на той час нібито вже повоював в АТО. Успіх на виборах Сергія Березенка означав для начальника його служби безпеки повернення на держслужбу як начальника міської міліції Чернігова. Саме Шевцов вперше після Майдану вивів на вулиці міста співробітників міськуправління проти активістів. Тоді робітники місцевого торфозаводу, захопленого луганськими рейдерами, вийшли на головну площу міста з вимогою до влади звільнити підприємство від загарбників. Їх зустріла міліція, щоправда, без зброї. Вперше Шевцов продемонстрував агресію відносно активістів. Нова українська влада цінувала його за цю готовність до прямого жорсткого протистояння активістам.
Незабаром севастопольський міліціонер був відзначений переведенням на нову посаду – у вотчину президента. Він очолив управління Національної поліції Вінницькій області. Його підозрювали в сепаратизмі чернігівські «самооборонівці». Але Служба безпеки перевірила Шевцова і підозри спростувала. І він відчув повну безконтрольність. Коли вінницькі учасники Революції Гідності прийшли реєструвати свою громадську організацію, їм відмовили. Активістка Таїса Гайда стверджує, що це було зроблено за прямою вказівкою Шевцова.
«Ломом у газеті», об який поламав зуби головний поліцейський Вінниччини, стала громада кримських мусульман. Вони оселилися в області після анексії півострова. За неофіційною інформацією, Шевцов дав вказівку своїм підлеглим знайти на них компромат і відкрити провадження. У відповідь місцеві активісти почали перевіряти недавнє минуле самого Шевцова. Ось тоді випливли фото українського поліцейського з «георгіївською стрічкою» на окупаційному параді 2014 року в Севастополі, а також темна історія з перебуванням у зоні АТО на Луганщині, звідки Шевцов привіз собі заступника Селіверстова. Той свого часу здав терористам райвідділ МВС у Стаханові. Фактично активісти зібрали матеріал, який мала акумулювати СБУ, перевіряючи тривожні сигнали про минуле підполковника Шевцова.
Падіння підполковника було стрімким: відсторонення від службових обов'язків рішенням голови Нацполіції, спроба виїзду в Росію, затримання і підозра в державній зраді
Падіння підполковника було стрімким: відсторонення від службових обов'язків рішенням голови Нацполіції, спроба виїзду в Росію, затримання і підозра в державній зраді. Чи буде за цим суд і обвинувальний вирок – сьогодні прогнозувати не береться ніхто. Але вже сьогодні видно слабкі місця системи кадрових призначень в силові структури України, а також прірву між державою і громадянським суспільством, яке продемонструвало здатність протистояти найбільш зухвалим свавільникам в поліцейських мундирах.
Анвар Деркач, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
