Спеціально для Крим.Реалії
Дмитро Медведєв заявив, що не виключає розриву дипломатичних відносин із Україною після випадку з «кримськими диверсантами». І це чергова історія про те, як Москва робить за Київ його домашню роботу.
Історія з «кримськими диверсантами», коли виконроб і водій, прориваючись до Криму, вбили двох кадрових російських спецназівців, продовжує пускати кола по воді. Судячи з усього, Росія всерйоз намірилася використовувати цей кейс для того, щоб в очах Заходу звинуватити Україну в недоговороздатності й зажадати перегляду ставлення до Києва з боку Вашингтона і Брюсселя. Посил простий – якщо Україна займається терором, то ви не можете її підтримувати й наполягати на київському сценарії виконання Мінських угод.
Москва з самого початку робила ставку на те, щоб повернути Донбас до України на правах автономії зі збереженням при владі підконтрольних собі бойовиків. А Україна цей процес гальмувала як могла – і Захід усе частіше ставав у переговорах на її бік. Заявляючи, зокрема, про те, що відповідальність за недотримання перемир'я є підставою для пролонгації санкцій відносно Кремля. Судячи з усього, в Москві від цього в якийсь момент втомились і вирішили піти ва-банк.
Ідеальний сценарій для Москви – щоб Захід махнув рукою на Київ і солідаризувався з позицією російського керівництва
І тепер Кремль, використовуючи історію із «кримськими диверсантами», намагається тиснути на Європу і США. Ідеальний сценарій для Москви – щоб Захід махнув рукою на Київ і солідаризувався з позицією російського керівництва. А якщо цього не станеться – Москва буде загрожувати зростанням ескалації. Прикриваючи свою войовничість тим, що в неї є формальний привід застосувати відповідні дії до держави, яка нібито засилає диверсійні групи на територію, яку РФ вважає своєю власністю.
Й у словах Дмитра Медведєва про розрив дипвідносин між Києвом і Москвою в цьому контексті немає ніякої несподіванки. В принципі, навіть зараз обидві країни не мають послів – ці функції виконують тимчасові повірені у справах. Але справа в іншому: Росія раз за разом виконує за Україну її домашню роботу.
Це розпочалось одразу після Майдану. Анексія Криму була тією подією, яка перекреслила ідею будь-якого політичного зближення країн після зміни влади в Києві. А слідом Москва почала обрубувати всі численні економічні пуповини, що зв'язували дві держави.
Українська політична реальність «багатовекторності» багато в чому виростала з бажання еліт сидіти одразу на декількох експортних економічних стільцях
Двадцять три пострадянські роки Кремль підпорядковував свою економіку інтересам своєї політики, змушуючи сусідів підпорядковувати свою політику інтересам своєї економіки. І вся українська політична реальність «багатовекторності» багато в чому виростала з бажання еліт сидіти одразу на декількох експортних економічних стільцях. Москва використовувала найрізноманітніші преференції саме для того, щоб вибити з сусідніх країн необхідні політичні поступки. Торгові війни, причіпки санепіднагляду, ціни на газ – методи використовувалися найрізноманітніші. Головних союзників Кремля на пострадянському просторі ріднить не ціннісна прив'язка до Росії, а економічна. І до нещодавнього часу Україна не була винятком.
Більше того – українська політична еліта до останнього мріяла лише про те, щоб зберегти економічний статус-кво. Політичних ідеалів і переконань не було, а тому на перше місце виходило прагнення монетизувати політику. Політичні партії, які експлуатували проросійську порядку, були породженням бізнес-кланів, зацікавлених у російському ринку.
А тепер Росія сама обрубує будь перспективи для їхнього існування. Більш того – вона самостійно підтверджує перенесення геополітичної кордону. Тому що відтепер економічна межа між ЄС і МС проходить не всередині України, а по її східному кордоні.
Після анексії Криму Москва закривала російські ринки для української продукції – змушуючи українських виробників переорієнтуватись на інші країни. Запроваджувала авіасанкціі для українських авіакомпаній – змушуючи Київ запроваджувати дзеркальні кроки. Обмежувала свій ринок праці для українських громадян – змушуючи тих шукати альтернативу. Навіть крапку в питанні з постачанням Криму електроенергією поставив саме Кремль, з подачі якого 1 січня 2016 року ВЦІОМ провів опитування й заявив, що кримчани не хочуть відновлення поставок електрики з українського материка й «готові потерпіти».
Москва позбавила Київ ілюзії, що можна й далі насолоджуватися пострадянським пропащим часом
Саме Москва позбавила Київ ілюзії, що можна й далі насолоджуватися пострадянським пропащим часом. Тієї самої, що, по суті, обнулила перший Майдан, коли перемога вулиці обернулася косметичними змінами системи, але аж ніяк не позначилася на її архітектурі. І ось тепер Кремль навіть готовий вести мову про розрив дипвідносин.
По суті, Москва раз по раз виконує порядок денний, про який мріють українські «яструби». Які з самого початку наполягали на тому, що збереження будь-яких зв'язків із державою-агресором неприпустиме. Але Київ – у силу об'єктивних і суб'єктивних причин – на це йти не наважувався.
І тепер за нього це робить Москва.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
