Єдина українськомовна газета Криму «Кримська світлиця», що почала працювати у Києві, змінює формат і запускає інтернет-версію. Головний редактор видання Віктор Мержвинський уже повернувся з АТО й обіцяє випуск оновленої версії газети вже найближчим часом. Крим.Реалії побували у київській редакції газети.
Редакція «Кримської світлиці» розташована у двох невеликих кабінетах офісу держпідприємства «Національне газетно-журнальне видавництво» на вулиці Васильківській у Києві. У штаті газети працюють четверо журналістів – усі вони кримчани. Ще троє співпрацюють з виданням за трудовими договорами. Найближчі номери газети почнуть виходити в оновленому форматі, у них з'явиться інформація, якої не було раніше, а з вересня «Кримська світлиця» запустить свій сайт, говорить головний редактор газети Віктор Мержвинський. Він повернувся з АТО і повноцінно працює над оновленням газети.
З військового фронту на інформаційний
Віктор Мержвинський неохоче відповідає на запитання про адаптацію до мирного життя після служби в АТО і вважає за краще більше говорити про роботу. Зараз він працює над повною зміною формату «Кримської світлиці» та обіцяє, що найближчим часом читачі газети побачать нове сучасне видання. «Люди звикли до «Кримської світлиці» як до газети, що має традиційні розвороти, тематичні сторінки. Але час змінюється, змінюються потреби читачів, і ми повинні йти в ногу з часом, і наповнювати газету не тільки текстовим матеріалом, але й фотоматеріалами, інфографікою та іншими візуальними елементами. Це буде інша «Світлиця», – говорить він.
У планах головного редактора – і розширення читацької аудиторії видання, серед якої, за очікуваннями Віктора Мержвинського, будуть не тільки кримчани, але й усі, кому цікава тема Криму. Для цього у редакції завершують роботу над створенням сайту, який планують запустити вже на початку вересня.
Новинкою видання стануть кримськотатарські тематичні рубрики. У планах – дати можливість своїм читачам вивчати кримськотатарську мову. «Кримська світлиця» – це не обов'язково українська «Світлиця». Говорячи про Крим, ми повинні враховувати і кримських татар, тому ми будемо орієнтуватися і на кримськотатарського читача. Плануємо співпрацювати з педагогами, робити матеріали про історію кримськотатарської мови, тематичні рубрики з кримськотатарської мови. Можливо, це будуть невеликі тексти, з яких україномовний читач міг би дізнаватися про особливості кримськотатарської лексики, граматики. Нікому б не завадило знання додаткової мови», – каже Віктор Мержвинський.
За його словами, на сторінках і на сайті газети з'являться поради юристів з питань перетину адмінкордону з Кримом, отримання послуг в українських органах влади та інших питань, пов'язаних із життям кримчан з обох боків кримського перешийка.
Колектив – з місією та надіями
Співробітники газети – вимушені переселенці з Криму, і тому не з чуток знають про всі проблеми, які спричинила російська анексія півострова. Журналіст газети Олександр Ярошевський раніше працював у кримських газетах і співпрацював із державною радіостанцією ДТРК «Крим». Залишив півострів у березні 2014 року. У «Кримській світлиці» працює з червня, пише про проблеми кримчан у гуманітарній сфері, а своєю місією вважає сприяння поверненню Криму під контроль України. «Я пишу про взаємодію України та Криму. Своїм головним матеріалом вважаю інтерв'ю з ректором ТНУ ім. Вернадського Володимиром Казаріним, який стверджує, що виш готує кадри для постокупаційного Криму. Це дуже правильно, потрібно буде оновлювати кадровий склад у Криму в усіх сферах. Тому тему освіти для кримчан я буду продовжувати. У мене є своя власна місія, вона полягає у тому, щоб внести до інформаційного поля України розуміння, що Крим – це не просто фраза «Крим – це Україна». Безліч українців ще до кінця не зрозуміли, яку перлину у нас відібрали», – каже журналіст.
Кримський вчений, журналіст Петро Вольвач стояв біля витоків створення «Кримської світлиці» та є її автором протягом майже 25 років. Він продовжує співпрацювати з газетою і зараз. Нещодавно оформив передплату на видання. Жартує, що з Віктором Мержвинським вони не просто давні знайомі, а й «сусіди по дачах, які залишили окупантам у Криму».
Петро Вольвач зізнається, що йому складно було залишати рідний Сімферополь після анексії, однак він сподівається на швидке повернення додому: «Я 60 років прожив у Криму, в Сімферополі відчував себе, як вдома. А зараз відчуваю, що це чуже для мене, вороже місто. Київ я люблю, але все одно почуваюся тут, ніби в тривалих гостях. Я думаю, що ми все ж таки повернемося разом зі «Світліцею», з українським та кримськотатарським прапорами до Криму».
Цього року на потреби «Кримської світлиці» з держбюджету України, за словами гендиректора ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Андрія Щекуна, виділено 415,5 тисячі гривень. «На момент мого приходу до ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» в бюджеті залишалися гроші тільки на фонд оплати праці чотирьом співробітникам газети «Кримська світлиця». Тобто на друк грошей не було. Всі кошти були заплановані на випуск газети «Культура і життя», яка частково висвітлювала кримські теми. У бюджеті на 2016 рік ми передбачили для «Кримської світлиці» фонд оплати праці у розмірі 310 тисяч гривень та заклали 105,5 тисячі гривень на поліграфічні витрати», – говорить він.
Кримчани-передплатники для нас – це святе, але й жителям материкової України необхідно звернути увагу на кримське питання і, таким чином, підтримати газету і морально, і матеріальноАндрій Щекун
За ці кошти редакція має випустити 52 номери у рік накладом у 1000 примірників. Однак це лише початок, стверджує Андрій Щекун. Він сподівається на збільшення тиражу наступного року. «Ми повинні розглядати передплатників газети не тільки в Криму. Кримчани-передплатники для нас – це святе, але й жителям материкової України необхідно звернути увагу на кримське питання і, таким чином, підтримати газету і морально, і матеріально, підтримувати інформаційний простір у контексті необхідності деокупації Криму», – говорить гендиректор «Національного газетно-журнального видавництва».
Колектив «Кримської світлиці» також сподівається, що йому вдасться подолати виклики, пов'язані з роботою у вимушеному переселенні, хоча й сподівається, що вона буде недовгою і незабаром вдасться повернутися до звільненого Криму.
