Американська газета Chicago Tribune розглядає важливість певних кроків нової адміністрації США щодо агресивної політики Росії та порушення прав людини путінським режимом. Періодичне видання консервативних кіл Німеччини Frankfurter Allgemeine пише про президентські амбіції Надії Савченко. Найтиражованіший часопис Бризилії Folha de Sao Paulo торкається питання численних кампаній дезінформації, які ведуться на Заході за вказівкою Кремля.
Чиказьке видання Chicago Tribune публікує статтю «Росія є серйозною загрозою. США мусять ставитись до неї як до загрози». Автор статті – Девід Креймер, директор відділу прав людини та демократії Інституту МакКейна, пише, що наступний президент Сполучених Штатів мусить визнати: Росія під керівництвом Володимира Путіна є авторитарним, плутократичним режимом, який становить серйозну загрозу для американських цінностей, інтересів та союзників. США, на думку автора, мають стримувати і відлякувати російську агресію, зокрема – запевняючи своїх союзників із НАТО щодо намірів захистити їх. Сполучені Штати також мають надавати підтримку тим, хто живе у Росії і виступає за краще, демократичніше майбутнє.
На думку Креймера, проблема полягає у самій природі путінського режиму. Відтоді як Путін прийшов до влади у Росії 17 років тому і застосував брутальну силу проти Чечні, він продемонстрував свою жорстоку вдачу і готовність робити все, що потрібно, аби залишатися при владі. Будь-яка загроза, реальна чи вигадана, отримувала відповідь, байдуже, чи йшлося про Росію, чи про інші держави. Повернувшись на посаду президента після ротацій із прем’єрським кріслом, Путін здійснив найжорсткіше придушення прав людини у Росії за останні десятиріччя. Путін також не міг перетравити те, що в Україні громадяни вимагали покласти край корупції і налагодити тісніші відносини з Заходом: успіх України на цьому шляху поставив би під загрозу корумпований авторитаризм Путіна у Росії. Отож, він вдерся на терен України 2014 року, розпочавши з анексії Криму. Відтоді загинуло майже 10 тисяч українців, які намагалися захистити свою країну від путінської агресії. Автор матеріалу у чиказькому часописі чітко вказує, що наступний президент США повинен надати летальну зброю українцям для того, щоби вони могли себе захистити.
Chicago Tribune пише, що наступна адміністрація США має визнати: природа путінського режиму заважає реальному партнерству між США та Росією. Сполучені Штати, на думку автора статті Девіда Креймера, мусять залишатися вірними своїм цінностям та дати Путіну зрозуміти, що його поведінка з власним народом і сусідами напряму вражає двосторонні відносини цих країн. Наступна адміністрація США має активніше запроваджувати «закон Магнітського» у випадках кричущого порушення прав людини, підтримувати або навіть посилювати пакет санкцій проти Росії за подальше порушення нею суверенітету України. США також цілковито мають забезпечити те, аби головний продукт експорту путінського режиму – корупція – не засмічував американський спосіб ведення бізнесових справ.
«Росія є серйозною загрозою. США мусять ставитись до неї як до загрози»
Консервативний німецький часопис Frankfurter Allgemeine друкує статтю «З амбіціями російської в'язниці суворого режиму». У матеріалі йдеться про Надію Савченко, військову льотчицю, яка відсиділа у російському полоні і неодноразово оголошувала голодний страйк. Нині, як пише газета, Надія Савченко в Україні є такою собі «поп-зіркою». І ця «поп-зірка», як вважає німецький часопис, може бути президентом України.
Видання наводить слова Савченко, яка каже, що вона не хоче бути президентом, але може ним стати. А позаяк може, то мусить ним стати. Німецька газета додає, що перебування у російській в'язниці зробили Надію Савченко відомою в Україні і на Заході. Вона, як вважають у часописі, перенесла російську тюрму на телеекрани – так, як це робили свого часу Михайло Ходорковський та панк-гурт Pussy Riot.
Далі франкфуртський часопис стисло оповідає історію ув'язнення Надії Савченко, нагадуючи, що у червні 2014 року вона брала участь у бойових діях у східній Україні. Там її захопили проросійські сепаратисти і вивезли до Росії. Далі був типовий для цієї країни судовий процес із вигадками, сфабрикованими обвинуваченнями і шахрайськими доказами.
В Україні Надію Савченко обрали депутатом Верховної Ради, тоді як у Росії їй оголосили вирок у 22 роки позбавлення волі. Зрештою, Володимир Путін обміняв Савченко на двох російських громадян, які воювали на сході України проти українського війська. Принагідно часопис запитує: а скільки загалом російських громадян воює на терені України?
Далі німецький консервативний часопис зазначає, що нині Надія Савченко перебуває у центрі української політики і робить палкі патріотичні заяви. В опитуваннях щодо популярності політиків, як пише газета, Надія Савченко випереджає президента Петра Порошенка. Українці, зазначає часопис, бажали б бачити її своїм президентом. Або ж, точніше, президенткою. Німецьке видання вказує: слова «президентка» в українській мові ще навіть не існує.
Frankfurter Allgemeine пише далі, що від часу подій на Майдані українська мова переповнена словом «герой», бо ж Україна перебуває у стані війни і потребує героїв. Савченко також є героїнею. Кореспондентка видання завітала до офісу, у якому працює Надія Савченко у Києві. Йдеться про штаб партії «Батьківщина». Як пише газета, якби не велика мапа України на стіні, офіс виглядав б, як пересічний німецький. Савченко розповідала про війну у східній Україні так само, як стара оперна діва розповідала б про минулі дні своєї слави. Надія також каже, що їй не подобаються жінки, які служать у війську. За її словами, якщо жінка йде до лав війська і бажає надалі залишатися жінкою, їй там просто немає місця. Армії потрібен професіоналізм, а не слабка стать. На запитання німецької журналістки, чи вона вважає себе феміністкою, Надія Савченко відповідає, що час покаже, чи вона є феміністкою, а чи ж шовіністкою.
«З амбіціями російської в'язниці суворого режиму»
Найбільший часопис Бразилії Folha de Sao Paulo публікує матеріал «Поширення фальшивок у новинах з метою посіяти розбрат – потужна російська зброя». Видання повідомляє, що у Швеції під час запеклих загальнонаціональних дебатів щодо можливості членства цієї країни у НАТО посадовці у Стокгольмі раптом відзначили появу потужного потоку дезінформації з цього питання у соціальних мережах, що почало викривляти сприйняття населенням цієї теми. Як і часто буває у таких випадках, джерело фальшивок було важко встановити, проте багато хто відразу ж показав пальцем у бік Росії. Бразильське видання пише, що у Криму, у східній Україні та у Сирії Путін хизується військовою міццю. Проте для того, щоб відверто кинути виклик НАТО, ЄС чи США, Путіну бракує економічної моці й потужності в цілому. Натомість глава Кремля робить ставку на «інформаційну зброю», сіючи таким чином сумніви та розбрат. Метою Кремля є послабити згуртованість союзників та роздмухати протиріччя у внутрішній політиці країн Заходу.
Бразильський часопис додає, що поширення фальшивок не є чимось новим. Радянський Союз доклав помітних зусиль на цьому фронті у часи Холодної війни. Втім, саме зараз, як пише видання, дезінформацію визнано важливим аспектом російської військової доктрини, а тактика, до якої вдається Росія в цьому питанні, є значно заплутанішою, ніж це було у радянські часи. Потік суперечливих, неправдивих історій, які збивають з пантелику, нині є настільки потужним, що НАТО і ЄС заснували спеціальні бюро, які мають на меті ідентифікувати та викривати дезінформацію родом із Росії. Як зазначає газета, Кремль використовує як звичайні засоби інформації на кшталт агенції новин Sputnik чи телеканалу RT, так і низку замаскованих каналів, які майже неможливо відстежити.
Folha de Sao Paulo вказує, що засадничою метою російської дезінформації є підрив офіційної версії подій і досягнення політичного паралічу у країнах, проти яких ведеться ця діяльність. Видання нагадує, що російська дезінформація мала успіх на початку 2014 року, коли відбувалося розміщення підрозділів регулярного російського війська у Криму. Улітку того ж року Росія викинула на поверхню цілу низку фантасмагоричних теорій щодо того, що сталося з пасажирським літаком малайзійських авіаліній, збитого над сходом України. Росія тоді, нагадує видання, звинувачувала ЦРУ і, що найбільш неймовірно, українську бойову авіацію, яка нібито переплутала той літак із літаком російського президента. Найбільший часопис Бразилії пише, що відстеження потоків кремлівської дезінформації є складним завданням, проте на Заході фахівці визначають певні характерні риси, які прив'язують ті чи інші викиди фальшивок до регулярних дезінформаційних кампаній Кремля.
«Засадничою ціллю російської дезінформації є підрив правдивого висвітлення подій»
