Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Коли Росія анексувала український Крим, радісні росіяни на Красній площі святкували «історичне возз'єднання». Коли Захід запровадив перші санкції відносно Кремля за порушення міжнародних норм, росіяни попросили «не смішити їхні іскандери». Коли російські найманці на танках вдерлися на український Донбас, росіяни повторювали слідом за своїм президентом, що їх там немає. Коли восени 2014 року долар почав різко дорожчати, з'явилися перші недобрі передчуття, але вони згасали на тлі загальної ейфорії, яку розбудив у російському суспільстві «кримнаш». Через два роки після анексії Криму майже 70% росіян стали економити на харчуванні. Щоправда, лише деякі з них розуміють, що анексія українського півострова виявилася занадто дорогим задоволенням для «старіючої бензоколонки».

Російські резервні фонди, які створювалися на чорний день, тануть щогодинно. Якщо на 1 березня 2014 року в Резервному фонді було 3,1 трильйона рублів (трохи менше 100 мільярдів доларів), то на 1 вересня 2016 року, за інформацією російського Мінфіну, залишилося лише 2,09 трильйона рублів (32,2 мільярда доларів).

Та й витрачання його запасів цього року зросло в порівнянні з минулим: за вісім місяців 2015 року на поповнення бюджету взяли 0,9 трильйона рублів, а за аналогічний період цього року ‒ вже 1,17 трильйона.

І це плата за Крим.

Для того щоб наповнити бюджет, влада збирається ввести нові податки на «священну корову» ‒ російський «Газпром», хоча його прибутки на тлі низьких цін на нафту і втрати покупців тануть з кожним днем. Одночасно заморожуються інвестпроекти, тому що, як сказав російський прем'єр, грошей у Росії більше немає. Тому замість індексації пенсій російським пенсіонерам пообіцяли видати по 5 тисяч рублів в одні руки, що дозволить заощадити 550 мільярдів рублів.

Що ж поробиш ‒ за Крим треба платити.

У вересні Євросоюз ще на півроку продовжує санкції проти російських юридичних і фізичних осіб, які мають відношення до окупованого Криму, а США запроваджують нові обмеження ‒ проти замовників, проектувальників і підрядників будівництва Керченського мосту, кримських заводів і низки російських компаній, яким відтепер закрита дорога на західні ринки.

Росіяни стали, щонайменше, в два рази біднішими. Але це не страшно, адже головне, що «Крим наш»

І це теж плата за Крим.

Звичайно, «велика» Росія не боїться санкцій «загниваючого Заходу» і навіть вводить свої контрсанкції, забороняючи ввезення імпортних продуктів і тим самим позбавляючи своє населення якісних продуктів. Платіть, росіяни, ‒ це ж за Крим!

А ще після анексії Криму Європа стала гарячково шукати альтернативних постачальників природного газу, а нафта почала своє стрімке падіння. Тому «Газпром» не перший рік підраховує збитки, а зовнішня торгівля Росії на тлі зниження цін на енергоносії демонструє небувале падіння ‒ 22,3% за підсумками першого півріччя 2016 року. При цьому обсяг експорту в грошовому вираженні скоротився майже на третину ‒ на 28,7%.​

І це плата за Крим.

На тлі економічних проблем ВВП у 2015 році скоротився майже в 2 рази в доларовому еквіваленті в порівнянні з доанексійним періодом: 1,2 мільярда проти 2,1 мільярда доларів США.

​Не відстає у зростанні й інфляція: в 2015 році вона зросла майже в 2 рази в порівнянні з тим же «золотим» періодом, коли у Росії ще не було Криму. За підсумками 2013 року, рівень інфляції склав 6,6%, а в 2015-му ‒ вже 12,9%.

Курс рубля до долара США також впав в два рази: з 32 на початку 2014 року до 72 на початку 2016-го. Як підсумок, росіяни стали, щонайменше, в два рази біднішими. Але це не страшно, адже головне, що «Крим наш».

Тепер жителям Росії доводиться витрачатися і на утримання «возз'єднаного регіону». У бюджеті 2015 року дотації з федерального центру для Криму склали 80 мільярдів рублів і ще 17 мільярдів рублів ‒ для Севастополя. У 2016 році кримські апетити урізали в 2 рази: «Республіці Крим» виділили 43 мільярди рублів, а Севастополю ‒ 8,8 мільярда рублів. Як підсумок, російських бюджетних дотацій за 2 роки півострів отримав майже на 150 мільярдів рублів.

Окрім цього, близько 700 мільярдів рублів передбачено на розвиток Криму в рамках Федеральної цільової програми до 2020 року. І хоча до окупованого півострова ці кошти навряд чи дійдуть (як це вже було в 2015 році), в російський бюджет вони не повернуться ‒ що впало, те пропало.

І хоча до окупованого півострова ці кошти навряд чи дійдуть (як це вже було в 2015 році), в російський бюджет вони не повернуться ‒ що впало, те пропало

Нарешті, ще одна видаткова частина ‒ це пенсійне забезпечення кримчан. За найскромнішими підрахунками, на півострові живе понад 600 тисяч пенсіонерів, серед яких, до речі, багато відставних військових, чиї пенсії сягають 100 тисяч рублів. Але навіть якщо взяти за основу середню кримську пенсію в 12 тисяч рублів і помножити її на 600 тисяч пенсіонерів, то загалом виходить кругленька сума: 7,2 мільярда рублів на місяць і, відповідно, 86,4 мільярдів рублів на рік. За неповних три роки виходить близько 230 мільярдів рублів.

Якщо до бюджетних трансфертів за два роки (150 мільярдів рублів) приплюсувати кошти за ФЦП за ті ж два роки (243,7 мільярда рублів) і пенсійні кошти (близько 230 мільярдів рублів), то отримаємо понад 600 мільярдів рублів або трохи менше 10 мільярдів доларів.

Багато це чи мало? Дивлячись із чим порівнювати. Ну, наприклад, ці гроші можна було б витратити на будівництво/реконструкцію приблизно 4,5 тисяч кілометрів доріг або ж відремонтувати понад 22 тисячі кілометрів уже наявних. Але в Росії дороги, мабуть, такі хороші, тому краще платити за Крим. З огляду на сумний стан російської медицини, кримські кошти логічно було б спрямувати на ремонт міських і сільських лікарень ‒ вищеназваної суми вистачило б на півтори тисячі лікарень крайового рівня, а дрібних навіть не злічити. Але, на жаль, росіяни можуть побачити сучасні лікарні тільки в серіалах.

Анексія є, а значить, є і санкції, і нафта, і долар, і падіння рівня життя, і рекордними темпами тане резервний фонд

У будь-якому випадку, коштам, виділеним на анексований Крим, можна було б знайти гідне застосування. І при цьому не посваритися з половиною світу, не отримати пакет санкцій, які впевнено сприяють краху російської економіки. Без анексії Криму Путіна б радо приймали на самітах «великої вісімки» і йому не доводилося б із хвилюванням очікувати ‒ чи подадуть йому руку світові лідери, чи зроблять вигляд, що забули.

Але анексія є, а значить, є і санкції, і нафта, і долар, і падіння рівня життя, і рекордними темпами тане резервний фонд. І все це ‒ плата за 27 тисяч квадратних кілометрів української землі. І ця плата зростатиме щодня для Росії і для росіян. Але в один прекрасний момент виявиться, що платити вже нічим.

Олена Сергєєва, кримський історик і політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG