Доступність посилання

За всіма більш-менш значущими змінами в Криму не в змозі вгледіти навіть начебто всезнаюча Вікіпедія. Інакше б не видавала застарілу інформацію, зокрема, що знаний інститут винограду і вина «Магарач» у Ялті буцімто виробляє щорічно 2 тисяч тонн винограду. А також що цій науковій установі досі підпорядковане однойменне дослідне передгірське господарство в селі Віліне Бахчисарайського району, де, власне, виноградну лозу й плекають.

Утім, із сонячною ягодою все правильно – її навколо села, до слова, одного з найбільших у Криму, вирощують у тих же обсягах і саме у ці дні почали вже й збирати. Проте розпоряджатись урожаєм, як і винзаводом колишньої агрофірми, де його, виноград, відразу чавитимуть на так зване первинне бродіння, буде вже геть інша юридична особа в особі такого собі ТОВ «Жемчужина». Решта ж основних фондів інститутського господарства дістались іншому правонаступнику – державному унітарному підприємству (ДУП) «Аграрна компанія «Магарач». Тож тепер про недавню присутність великої науки у Віліному нагадує хіба що вивіска при дорозі.

А ще площа у центрі села, яку вдячні селяни назвали на честь колишнього керівника дослідного господарства Станіслава Дроздова.

І сам пам’ятний, густо обвитий плющем, гранітний знак як німе нагадування про той період недавньої історії.

Те, що державна агрофірма «Магарач», яка десятки років до цього слугувала у благодатній Альмінській долині справжнім випробувальним полігоном для науковців інституту «Магарач» на порозі кардинальних змін, стало відомо ще 2013 року. Роздержавлення, потік інвестицій для оновлення технологічних ліній виноробства мали забезпечити «македонції» (уродженці Макіївки і Донецька), які тоді заправляли всіма процесами у Криму. Проте вони не встигли. А відразу після «кримської весни» з аналогічним бізнес-планом у Віліне завітали вже інші зацікавлені люди – з Татарстану.

Саме вони 22 травня 2014 зареєстрували ТОВ «Жемчужина» за адресою: Сімферополь, проспект Перемоги, 82, офіс 16. Директор – Мірча Черней. Росстат вказує, що основним видом діяльності компанії є виробництво виноградного вина. Розмір статутного капіталу – 25 тисяч рублів, половина якого належить засновнику ТОВ Лєнару Абдуліну.

У вересні 2015 року підконтрольна Кремлю Рада міністрів Криму укладає з «Жемчужиною» інвестиційну угоду терміном до 2054 року. Пізніше, 28 червня 2016 року, за підписом Сергія Аксьонова погоджується продаж обладнання ДУП «Аграрна компанія «Магарач» для реалізації даного інвестиційного проекту. Згідно з документом, держпідприємство продає рухоме майно на 20,2 мільйонів рублів у вигляді акратофорів (ємностей для шампанізації виноматеріалу резервуарним способом – авт.), дубових бочок, резервуарів та іншого обладнання у кількості 547 одиниць для виробництва вин і шампанського без його демонтажу. Крім обладнання, «Жемчужина» отримає 3 406 гектарів виноградників у Бахчисарайському районі, у розвиток яких фірма має намір вкласти понад 1 мільярд рублів. За інформацією фахівців інституту «Магарач», інвестори минулого місяця придбали у Сербії близько 2 мільйонів прищеплених саджанців класичних технічних сортів Шардоне, Рислінг, Совіньон, Каберне ціною 1 євро за штуку.

Які землі і під якими багаторічними культурами у підсумку залишаться ДУП «Магарач», наразі достеменно невідомо. Згідно зі своєю статутною діяльністю, компанія збирається займатись вирощування фруктів, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, а також працювати ще за 150 напрямками. Її статутний капітал той же Росстат подає у сумі 34 мільйони рублів. Директор компанії – Айрат Фатихов..Організація має 1 філію і 1 ліцензію. А ще агрокомпанія «Магарач» брала участь у 4 торгах і всі програла. Програла також у судах майже кожен третій позов у якості відповідача.

Керівник підприємства будь-яких контактів навіть із представниками інституту на рівні заступника директора уникає. До речі, за місцем офіційної реєстрації у Віліне на вулиці Чапаєва, 9 правління компанії,як розповіли місцеві жителі, давно не працює.

І начебто розмістилось у конторі винзаводу згаданої вище «Жемчужини».

Щодо нерухомості, то, вірогідно, за ДУП «Аграрна компанія «Магарач» числяться тільки залишки колишньої наукової величі у вигляді будівлі лабораторного корпусу.

Корпус, а також теплиці та прищеплюваний комплекс, від хуліганів і крадіїв мають уберегти лише гпопереджувальні листівки на дверях і вікнах.

Одначе це спрацьовує лише частково, відтак потрібна для виноградної науки «озбомблена» дослідно-еспериментальна база, що ніким не охороняється, тепер має просто жалюгідний стан.

Але, виявляється, керівництво інституту «Магарач» у цій непередбачувані ситуації набільше турбує доля лише 16 гектарів ампелографічної колекції, яка теж дісталась «Жемчужині».

До речі, 2005 року указом Президента Віктора Ющенка ця колекція у Віліному отримала статус національного надбання країни.

Рівно 7 років тому невеличку пізнавальну екскурсію посеред колекційних виноградників для мене провела старший науковий співробітник відділу селекції, генетики винограду і ампелограф інституту «Магарач», кандидат сільськогосподарських наук Алла Полулях. Зокрема, розповіла, що у так званих 28 кварталах (у кожному по 127 рядів кущів) розміщуються аж 3259 сортозразків. Причому як диких родичів сонячної лози і давно забутих аборигенів до сучасних досягнень вітчизняної селекції. Подібним у старій Європі може похвастати хіба що аналогічна ампелографічна колекція у французькому Монтельє (у світі ж вілінська колекція станом на 2009 рік посідала четверте місце).

А все почалось, за словами Алли Полулях, ще у далекому 1814 році, коли у Нікітському ботанічному саді поблизу Ялти висадили перші завезені з Франції, Іспанії, Італії виноградні саджанці. Звідти вже колекційні кореневласні зразки перенесли під Віліне 1968 року. Ще двадцять років потому всю колекцію прищепили на філоксеростійкі підщепи, відтак вона слугує «Магарачу» і аграрній спільноті донині. «Фактично колекція, – наголосила тоді моя співрозмовниця, – це наша польова лабораторія, справжній полігон. На її базі проводяться гібридизація, створення нових сортів, досліди з агротехніки – словом, реалізуються майже всі наші наукові програми. За останні роки районовані, накприклад, такі сорти, як Красень, цитронний Магарача, Данко».

А що сьогодні? «Нам поки що дозволяють (керівники «Жемчужини» – авт.) заходити на колекцію, – каже без особливого ентузіазму Алла Полулях. – Що будем потім, ніхто нічого не береться казати. Швидше за все, колекційний виноград пустять на ординарне вино».

Грона найбільш цінних кущів ампелографічної колекції Алла Полулях та її колеги встигли захистити від бджіл і ос.

Решта, у тому числі унікальні столові сорти, чекають своєї травіальної «градусної» участі».

Декілька тижнів тому, виявляється, «Магарач» звернувся з листом до Російської академії наук, якому підпорядкований і ФАНО (Федеральна агенція наукових організацій) з проханням посприяти у законному поверненні колекції інституту. Але при цьому навіть самі співробітники не сподіваються на позитивну реакцію з Москви. Хай там як, а безпосередньо директору інституту академіку Анатолію Авідзба наразі не до цього. Він у вирі передвиборчих пристрастей як кандидат у депутати в Держдуму від Компартії Російської Федерації.

Щодо розсадника підщеп на площі 6 гектарів, що без догляду перетворився на непролазні хащі, то ніхто із науковців навіть не сумнівається: його нові «жемчузні» господарі невдовзі без вагань викорчують через непотрібність геть під корінь.

Така ж доля, схоже, чекає і на занедбаний персиковий сад, яким колись теж опікувалась інститутська агрофірма «Магарач».

Єдине з колишнього майна, що донині функціонує за призначенням, так це Будинок культури, де розміщується бібліотека і відділ соціального захисту населення селищної ради. Нещодавно у БК, судячи з розклеєних по селу оголошень, проходила зустріч із кандидатом у депутати російської Думи від «Справедливої Росії» по одномандатному Сімферопольському округу Оленою Грицак.

Інший об’єкт у центрі села, поруч із колишньою конторою агрофірми «Магарач», – універмаг – давно не працює. Його обживає секція з армійського рукопашного бою системи виживання.

Якось же треба сьогодні виживати нащадкам «магарацьких» виноградарів і виноробів.

Віталій Курилов, кримчанин, блогер

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG