Доступність посилання

В анексованому Криму 18 вересня вперше відбудуться вибори до Державної думи Російської Федерації. Серед кандидатів-самовисуванців ‒ депутати підконтрольної Росії Держради півострова Костянтин Бахарєв, Світлана Савченко та Андрій Козенко; всі вони ‒ представники «Єдиної Росії». За партійними списками балотуються нинішній голова півострова Сергій Аксьонов, його заступники Михайло Шеремет і Руслан Бальбек, а також призначена Кремлем прокурор Криму Наталія Поклонська.

На головні питання про майбутні вибори у вечірньому ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає російська опозиціонерка Ольга Курносова.

‒ Чи є сенс на цих виборах голосувати не за «Єдину Росію», а за інші партії, так би мовити, в знак протесту?

‒ Мій син на попередніх виборах голосував за КПРФ винятково з політологічних міркувань. Він розумів, що ця партія може акумулювати протестні голоси, і йому дуже хотілося, щоб вони не пропали. До того ж, відомий опозиціонер Олексій Навальний тоді закликав голосувати за кого завгодно, тільки не за «партію шахраїв і злодіїв», тобто не за «Єдину Росію». Він же після анексії Криму визнав, що інші парламентські партії ‒ просто різновиди однієї.

‒ Але при цьому залишаються ПАРНАС, «Яблуко» та інші опозиційні партії. Як ви думаєте, чи зможе хтось з них подолати п'ятивідсотковий бар'єр?

‒ Це цілком можливо. Зрозуміло, що якість цих виборів буде багато в чому залежати від спостерігачів, а розставити їх по всій країні нереально. Але і не обов'язково: досить захистити свої результати в Москві та Петербурзі, десь на рівні 10%, і тоді п'ятивідсотковий бар'єр у цілому по країні можна було б вважати пройденим. Якби не одне «але»: коли Кремль спускає зверху необхідні результати виборів, то ця рознарядка стосується тільки «Єдиної Росії». І якщо вона не набирає потрібних відсотків, тоді їх починають обрізати в інших партій. А хто перший у черзі на цю екзекуцію? Ясна річ, непарламентські партії, зокрема опозиційні.

‒ Тобто у виборах вони візьмуть участь, але більше як спостерігачі.

ПАРНАС зараз відчуває колосальний тиск

‒ Або не візьмуть участь. Список ПАРНАС, наприклад, вже хочуть зняти з виборів: у Верховному суді розглядатимуть нібито екстремістські висловлювання його кандидатів. Мало того, основні персоналії ПАРНАСу знову і знову з'являються на кремлівських телеканалах у дуже непривабливому світлі: мовляв, вони шпигуни і планують разом з українськими націоналістами організувати в Москві Майдан, а ще сидять в якомусь кафе і ділять голоси кримчан. ПАРНАС зараз відчуває колосальний тиск.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров: «Ми закликаємо всіх жителів окупованого Криму 18-ти років і старше повністю бойкотувати всі етапи проведення незаконних виборів депутатів Державної думи Російської Федерації. Меджліс кримськотатарського народу пояснює, що згідно з чинним законодавством РФ ніхто не має права примушувати громадянина до участі чи неучасті у виборах, а також перешкоджати його вільному волевиявленню».

Російський публіцист Ігор Яковенко: «Якщо є сили на бойкот, то є сили на вибори, на перемогу на виборах. Цього бойкоту просто ніхто не помітить, тому що відрізнити бойкот від того, що люди не прийдуть голосувати і будуть лежати на дивані або поїдуть на риболовлю, ще щось будуть робити духопід'ємне, абсолютно неможливо. Для цього потрібні самостійні потужні засоби масової інформації, потрібна організаційна структура, все те, чого у нас на сьогоднішній момент немає. Ну і, нарешті, останнє: бойкот ‒ це те, чого дуже хоче влада. Якщо ви призначаєте вибори на 18 вересня, коли фактично відбувається оксамитовий сезон відпусток, то це стовідсотково, що ви дуже не хочете, щоб хоч хто-небудь прийшов на вибори, окрім тих, кого ви туди відправите».

‒ Чи є сенс бойкотувати ці вибори в Криму чи в усій Росії з метою зробити їх нелегітимними?

‒ На легітимність Володимиру Путіну начхати, що називається. Саме для таких випадків на російських виборах скасували поріг явки: можуть проголосувати і 5%, і навіть 1%, і голосування визнають таким, що відбулося. Бойкот, мені здається, безглуздий ще й тому, що зараз, на відміну від 2011 року, є дві партії з чіткою позицією щодо анексії Криму та війни на Сході України. За них можна проголосувати з чистою совістю. До того ж, вибори ‒ це найбільше соціологічне опитування, яке ми в змозі провести. Але в анексованому Криму партія «Яблуко» сама вирішила не вести агітацію, а ПАРНАС звернувся за дозволом до українського МЗС і отримав відмову. Так що Крим ‒ окрема історія, нехай кожен сам вирішує.

‒ Ну ось виберуть декількох депутатів від цих партій ‒ і що зміниться?

‒ Протягом останніх років Кремль всіляко намагався маргіналізувати протести, але навіть пара-трійка опозиційних депутатів зможуть стати їх системною складовою. Це однозначно перехід на новий рівень.

‒ Чи зможе у «Яблука» і ПАРНАСу відібрати голоси спеціально створена під вибори «Партія Росту»?

‒ Цілком ймовірно. Якщо подивитися на їх федеральний список, то все виглядає дуже пристойно: там і Ірина Хакамада, і Борис Надєждін. А ось у Криму в лавах «Партії Росту» опинилися абсолютно феєричні особистості на кшталт героїв «кримської весни» та інших ура-патріотів. При цьому «Яблуко» збирається висувати з ними єдиних мажоритарників у Підмосков'ї. Так голоси у опозиції заберуть за її ж згоди!

‒ Чи будуть на цих виборах несподіванки?

‒ Ми досі не знаємо, чи розіграє Кремль псевдомайданну карту і чи стане саджати до в'язниці вчорашніх опозиційних кандидатів. У будь-якому випадку, на протестну активність 2011 року розраховувати не доводиться. Російська влада попереджає про можливі провокації під час виборів, але окрім них самих ці провокації організувати нікому.

XS
SM
MD
LG