Доступність посилання

logo-print

Один з найпопулярніших шведських часописів Dagens Nyheterмістить репортаж свого кореспондента з прифронтових селищ на сході України. Нью-йоркське видання The New York Times зачіпає тему проведення у Москві конференції сепаратистів з цілого світу, окрім Росії. Британський часопис The Times розповідає про початок туристичних поїздок з нічлігом у чорнобильській зоні відчуження.

Одне з найпопулярніших періодичних видань Швеції Dagens Nyheter публікує статтю «Вони застрягли на «нічийній землі». Автор статті Міхаель Вінярський відвідав селище Жованка, яке розташоване в «сірій зоні» – між сторонами конфлікту на сході України. Вінярський оповідає історію літнього подружжя Дворників — Миколи та його дружини Раїси, які пережили бомбування і обстріли і нині живуть у підвалі на своєму подвір'ї. Раїса каже, що через відсутність електрики вони живуть, як бомжі. Часопис зазначає, що українські військові і проросійські бойовики перебувають у селищі Жованка на відстані кількох сотень метрів одні від одних. 78-річний Микола Дворник їздить на своєму старенькому автомобілі в підконтрольний Україні населений пункт за пенсією, а гуманітарна допомога надходить лише на контрольовану українським військом частину селища. Подружжя має дочку на іншому, захопленому проросійськими бойовиками боці селища, отож, як пише шведська газета, вони не мають змоги її відвідувати.

Шведське видання пише, що конфлікт на сході України не лише руйнує будинки і вбиває та калічить людей. Цей конфлікт ще й розділяє і руйнує родини. Автор статті розповідає про жінку-волонтера, яка працює у селищі, на ім'я Тетяна. Ця жінка не називає свого прізвища, бо її чоловік служить у російському ФСБ. Але саме вторгнення Росії в Україну зруйнувало її шлюб, бо Тетяна була проти російської агресії. Тепер вона обірвала зв'язки з іншими членами родини, які живуть у захопленому бойовиками Донецьку. Часопис також повідомляє про довжелезні черги на контрольно-перепускному пункті, коли люди, які живуть на утримуваних проросійськими сепаратистами територіях, намагаються проїхати на підконтрольні Києву території, аби отримати українську пенсію та відвідати своїх родичів. У цих чергах, як пише автор статті, перемішуються противники та прихильники проросійських сепаратистів, і на підставі цього подекуди виникають гучні сварки. Один чоловік каже, що окупанти, маючи на увазі Росію, мають також платити пенсію, а молодий чоловік з Луганська зі сльозами на очах розповідає, як важкі російські танки переходили російсько-український кордон. Тоді як якась жінка репетує, що треба розповідати і про те, як українське військо нібито «стріляло у цивільних» у Донецьку. Один з молодих людей також каже, що на цих територіях конфлікту залишились переважно старші люди, бо молодь масово виїздила до України та Росії. У Донецьку, за його словами, немає життя, бо існує «комендантська година», а економіка перебуває у плачевному стані.

Dagens Nyheter також розповідає про селище Мар'їнка, яке також розташоване у так званій «сірій зоні», «нічийній землі». Часопис пояснює, що Мар'їнка раніше була передмістям Донецька, а зараз цей населений пункт «відрізаний» від міста, і населення зменшилось вполовину, бо там вже немає, де працювати. Відтоді як селище взяло під контроль українське військо, воно зазнає регулярних обстрілів з боку сепаратистів. Як вказує шведська газета, найбільше постраждало селище Кам'янка, у якому руйнації зазнав кожен будинок. Наприкінці серпня проросійські сепаратисти обстріляли селище з потужних 122-міліметрових гаубиць. Шведське видання наводить приклад місцевої жительки Алли Сегеди, яка працювала економістом, яка виселилась зі своєї квартири на четвертому поверсі після масованого обстрілу сепаратистами, переселившись до помешкання на першому поверсі. Її будинок, як пише газета, розташований за 800 метрів від російських гармат. Жінка каже, що їй напряму видно території, підконтрольні проросійським бойовикам угруповання «ДНР», і коли вони починають стріляти, їй просто ніде сховатися. Алла не вірить у перемир'я і вважає, що конфлікт триватиме і далі. Вона не розуміє, як світ може дозволити зміну кордонів силою. У її кімнаті – лише диван і телевізор, який чомусь показує лише два російські канали. Алла не сприймає того презирства до України, яке лунає з тих каналів. Росіяни постійно кажуть про меншовартість українців, про те, що Україна «не є справжньою країною», а лише «буферною зоною». Росія, за її словами, викликає в неї алергію. Спочатку вони вдираються на територію України, а потім кажуть, що надсилають «гуманітарну допомогу», у якій лише гранати і гармати.

«Кому допоможуть 11 тисяч курток гуманітарної допомоги, якщо ти змушений сидіти на «нічийній землі»?»

Американський часопис The New York Times публікує матеріал «Росія, яка кидає до в’язниці місцевих сепаратистів, вітає у себе сепаратистів закордонних». У статті повідомляється, що, попри жорстку реакцію на сепаратизм всередині самої Росії, номінально незалежна російська організація привітала у себе доволі строкату і дивакувату групу «визвольних рухів» з усього світу, включно навіть з американськими представниками. Конференція у Москві, за словами її організаторів, мала на меті підтвердити «право на самовизначення народів». Загалом, як пише нью-йоркський часопис, порядок денний засідань звівся до гучних звинувачень США у роздмухуванні кривавих конфліктів у Сирії та Україні. Газета пише, що ті, хто зібрався у Москві, також привітали Brexit як «приклад для всіх тих, хто хоче самовизначення». Американський часопис, втім, додає, що Кремль взяв на себе помітну частку витрат на організацію і проведення цієї «конференції». Голова організаційного комітету цього заходу, 26-річний росіянин на прізвище Іонов повідомив про особливий грант президента Росії, але у подальші подробиці не вдавався.

Нью-йоркське видання додає, що захід розпочався у номенклатурному «Президент-готелі», згодом переїхавши до більш фешенебельного Ritz-Carlton, який розташований буквально під стінами Кремля. Хоча, як пише газета, самовари, які мали б подавати чай під час перерви, чомусь досить довго не з’являлися у холі, а обіду взагалі не було. Принагідно часопис зазначає, що жодної сепаратистської організації з Росії на цьому заході не було, проте була певна кількість представників мікроутворень із зон заморожених конфліктів, до яких активно втручається Росія, зокрема, йдеться про Україну, Грузію, Молдову, Азербайджан та Вірменію. Ба більше, організатор заходу Іонов описав російських сепаратистів як терористів, яких фінансують з-за кордону. Він назвав їх «маргіналами». На що видання зауважує, що ця «маргінальність» не завадила запросити до столиці Росії інших «маргіналів» з усього світу.

The New York Times пише, що на тлі доволі екзотичних сепаратистських рухів, представлених у Москві, як от руху «За відродження Талиша», що представляє іранську меншість в Азербайджані, або організації «Борінкен» з Пуерто-Ріко, яка хоче від’єднатися від США і повернутися до статусу, який цей острів мав у 1508 році, єдиною більш-менш визнаною організацією була ірландська республіканська партія лівого спрямування Шинн Фейн, яка намагається вирвати Північну Ірландію з-під британського правління. Газета додає, що неможливо було визначити, чи росіяни не знають, наскільки маргінальними були деякі із запрошених гостей на цей захід. Проте, Кремль, вочевидь, цим не переймався, зважаючи лише на те, аби мати бодай якісь «кишенькові» голоси протесту за кордоном, які, на думку Москви, мали б поширювати її вплив за кордоном. Організатор «конференції» Іонов відкритим текстом заявив, що сподівається на те, що запрошені до Москви, створять певне лобі у своїх країнах, аби тиснути на свої уряди з вимогами знати санкції з Росії, запроваджені за агресію проти України.

«Росія ніколи не пропускає зручного моменту, аби сказати, що не втручається у внутрішні справи інших. І ось…»

Британське періодичне видання The Times друкує статтю «У зоні: зупиніться на одну ніч у Чорнобилі». Підзаголовок промовляє, що вперше туристи можуть зупинитися у зоні відчуження. Автор статті Роб Кроссан каже, що це аж ніяк не божевілля, навпаки все було потойбічно і зворушливо. Британське видання пише, що туристичні відвідини Чорнобиля є нині найбільш нетиповою екскурсією у Європі. Туристи здійснювали денні екскурсії до зони відчуження вже впродовж десяти років. Тепер, як зазначає часопис, там можна буде зупинитися на ніч. Газета додає, що, за підрахунками вчених, має минути 255 тисяч років, аж поки буде безпечно знов поселятися у містечку Прип’ять, де жили робітники горезвісної Чорнобильської АЕС. Отож автор статті поставив запитання щодо безпеки відвідин Чорнобильської зони своєму українському гідові. Той відповів, що рівень радіації і надалі є високий у десятикілометровій зоні навколо реактора. Взагалі у зоні відчуження існують так звані «гарячі точки», де рівень радіації залишається високим, відтак дуже важливо покладатися на місцевого гіда та на його лічильника Гейгера.

Автор статті пише, що до його туристичної групи входили американці, британці та скандинави. У вихідні Чорнобиль виглядав доволі порожньо, беручи до уваги, що впродовж тижня тут принаймні є якісь люди, здебільшого фахівці, які працюють над ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Під час екскурсії туристів везуть дорогами з вибоїнами, туристам дозволяють зазирнути до порожніх приміщень шкіл, дитячих садків та громадських установ, які поступово руйнуються, на стінах яких – плакати радянської доби, протигази та книжки на полицях, які припадають пилом. Але, як пише Роб Кроссан, справжні масштаби трагедії розкриваються у значно більшому містечку Прип’ять, в якому до катастрофи проживало 42 тисячі людей, а зараз вражає доволі приголомшливою і зловісною тишею. Тут можна бачити високі житлові будинки, парк розваг, управління тодішньої радянської міліції, шпиталь, спортивні майданчики і басейн. Як пише автор, там можна бачити потрощене скло, заржавілі труби та дроти. У місцевій бібліотеці лежать гори книжок та часописів під шаром радіоактивного пилу. Водночас дика природа розгулялась на повну в цій місцевості. Лосі, зубри, олені та ведмеді вільно пересуваються місцевими територіями. У річці Прип’ять автор побачив кількох сомів під два метри завдовжки!

The Times пише, що туристи у своєму звичайному одязі, без протигазів, захисних плащів чи масок можуть вільно ходити порожніми вулицями, на яких чути лише сюрчання цвіркунів. Готель, я якому зупиняються туристи, які залишаються на нічліг у Чорнобильській зоні, є доволі простим, але привабливим. На вечерю подіють салат з буряка, печену курку та пиво. Автора статті запевняли, що все це привезено з-за меж зони відчуження. Роб Кроссан присягається: коли він лягав спати, він чітко чув, як вили вовків. Автор також зустрів 80-річного чоловіка на ім’я Іван, який повернувся до зони відчуження і живе у своєму похиленому будинку. Іван стверджує, що в нього все гаразд і він харчується зі свого городу, має курей і свиню. Він виглядає задоволений своїм життям. Єдине чим Іван невдоволений, це президентом Росії Путіним, якого він називає «ідіотом».

«Зараз ви можете провести ніч у чорнобильській зоні відчуження. Божевілля? Ні! Це було досить потойбічно і зворушливо»

XS
SM
MD
LG