Спеціально для Крим.Реалії
Головне питання після публікації звіту слідчої групи щодо «Боїнга» – що далі? З одного боку, розслідування триватиме ще два роки – цей час, судячи з усього, витратять на верифікацію списку зі 100 підозрюваних. З іншого – європейська процедура ухвалення рішень вимагає консенсусу і часу – і нічого різкого й поспішного в арсеналі ЄС зазвичай не знайдеш. Але, тим не менш, головне питання впирається в те, чи почують тепер у Європі голоси тих політиків, які донедавна вважали за краще виконувати роль публічних адвокатів Москви.
Ідея повернення до того формату відносин з Москвою, що панував до Криму, нікуди не дінеться
Швидше за все так. Можливо вони будуть тихішими. Можливо – не настільки масовими. Але ідея повернення до того формату відносин з Москвою, що панував до Криму, нікуди не дінеться. За тих самих причин, які сформулював політолог Іван Преображенський. А саме – Сирія і ринок.
За словами експерта, Європа тішить себе ілюзіями, що Москва може бути ефективним посередником у врегулюванні сирійської кризи, який загрожує для ЄС напливом біженців і необхідністю участі у військовій операції. Власне, участь Москви в сирійській операції, з-поміж іншого, і була зумовлена спробою вийти з посткримської ізоляції, повернувши себе за той стіл, за яким засідає «світове політбюро» – ті гравці, одне лише сусідство з якими дарує відчуття власної значущості.
Інша справа, що Москві вигідне збереження себе в цьому статусі протягом максимально довгого часу. Відповідно, вигідне збереження нинішньої ситуації в Сирії, яка відображена в описі «ні миру, ні війни». Адже саме цей статус-кво закріплює за Кремлем роль посередника, який може і далі грати у військово-політичну дипломатію.
Багатьом європейським гравцям хотілося б знову опинитися в довоєнній реальності, коли російський ринок був ідеальним споживачем
Друга причина пов'язана з російським ринком. Адже до недавнього часу, вся економіка Росії описувалася формулою «продаємо нафту і газ, а на виручені гроші купуємо на заході все інше». Багатьом європейським гравцям хотілося б знову опинитися в довоєнній реальності, коли російський ринок був ідеальним споживачем, що багато купує і стабільно сплачує гроші. Той факт, що ця реальність пішла в минуле разом з високими цінами на нафту – ілюзію не зруйнував. І тому ми будемо неодноразово спостерігати, як тема зняття санкцій з РФ звучатиме з вуст не тільки політичних маргіналів, але ще й досить авторитетних європейських чиновників і політиків.
Ставлення зміниться лише тоді, коли європейці вважатимуть, що Москва в Сирії не є союзником ЄС. І тоді, коли надії на купівельну спроможність російського споживача розтануть. Але до тих пір Крим і Донбас залишаться на порядку денному лише тих країн, дипломатичні відомства яких втягнули в нинішню війну. Або тих, чиї громадяни виявилися жертвами цієї війни – як, наприклад, пасажири «Боїнга», знищеного ракетою з російського «Бука».
Чужа війна – завжди чужа
А все тому, що інерцію громадської і внутрішньоелітної думки не варто недооцінювати. Чужа війна – завжди чужа. Своя ойкумена рідко простягається за межі національних кордонів.
Не вірите? Згадайте серпень 2008-го.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
