Костюм, біла сорочка, краватка ‒ строгий зовнішній вигляд з понеділка до четверга цілком влаштовує кримчанина, нині члена Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України Сергія Костинського. Каже, «зрозумів, що костюм ‒ це «моє». А в п'ятницю ‒ день вільного дрес-коду ‒ одягає вишиванку і не тому, що треба, а тому, що «це красиво і зручно».
З червня 2014 року кримський підприємець Сергій Костинський змінив бізнес-середовище на образ «простого активіста», а після ‒ більше року ‒ на кабінет чиновника в центрі Києва. Про рідний Крим тут нагадує мало що: плакат із зображеними на ньому обличчями політв'язнів, карта України, флагшток із кримськотатарським прапором.
«Я не планував їхати з Криму. Це було великим приниженням як для громадянина України ‒ залишати свою батьківщину і визнавати, що моя мала батьківщина окупована. Я принципово не хотів їхати, але через кілька місяців, відверто кажу, я почав депресувати. Я все життя був підприємцем, але тепер ККД впав, я зрозумів, що не бачу сенсу щось робити тут, тут немає прапорів моєї країни», ‒ згадує Костинський.
У червні 2014 року кримський бізнесмен поїхав до Львова. На українському материку у нього знову з'явилася мета «розгойдати суспільство, розгойдати владу, щоб вона почала займатися Кримом». До чиновників ставився зневажливо, але рівно до першого призначення.
На посаду радника Міністра інформаційної політики України з питань інформаційної політики Криму Костинського рекомендували кримські журналісти та активісти. Він визнає, що першу добу просто не знав, що робити, але «це був перший приклад, коли в команду взяли кримчан, і це відкрило дорогу».
Потрібно, щоб люди, які працюють у системі влади, працювали з самовіддачеюСергій Костинський
Представляючи нового радника, Юрій Стець визначив напрямок роботи як «протидію згортанню свободи слова в Криму». На питання «чи вийшло?» Костинський відповідає про активну позицію і фіксування правопорушень у Криму, при тому, що фактично впливати на непідконтрольну територію, «керовану авторитарним режимом, дуже складно». Це і викликало першу критику: робота є – результатів немає. Костинський же говорить, що і переконувати нікого не має наміру:
«Потрібно, щоб люди, які працюють у системі влади, працювали з самовіддачею. І щоб це були не дурні люди, щоб не було дурниць (посміхається – КР). Час розставить все по місцях. Коли збивається тісто, тобі кажуть «ну це ж не хліб», ти пояснюєш, що «ще ж треба в піч...»
Першим серйозним результатом діяльності Костинський називає нещодавню подію ‒ Нацрада відкрила конкурс на чотири ФМ частоти з можливістю вести мовлення на Крим. Планується, що вже через 3-4 місяці на Чонгарі буде збудована вежа, і тоді кримчани на приймачах в авто і вдома почують українське радіо. Зона впевненого прийому покриє північ Криму.
Інша справа ‒ контент, тобто те, що почують в Криму, яку картинку України вже зараз через супутник бачать кримчани.
Давайте і любити свою країну, і поважати те, що відбувається. Адже країна змінюєтьсяСергій Костинський
«Я б теж посварився на українські ЗМІ. Друзі, не можна все виставляти в такому чорному світлі, не можна давати стільки «чорнухи». Давайте і любити свою країну, і поважати те, що відбувається. Адже країна змінюється. Багато негативу з'являється від великих очікувань суспільства, ми хочемо більшого і кращого, але не завтра, а зараз», ‒ сказав Костинський.
Сьогодні в Криму через супутник є 30 національних каналів. Це контент, який впливає на розум і настрої.
«З одного боку, логічно брати участь у формуванні редакційної політики ЗМІ, яка була б спрямована на жителів окупованої території. З іншого боку, ми будуємо країну, де держава не втручається. Держава має створювати інформаційні приводи, просувати теми, а журналісти самі мають вирішувати ‒ цікаво це висвітлювати чи ні. І не дай Боже, щоб у нас склалася ситуація, як в Росії, коли держава показує пальцем журналісту, куди йти і що говорити», ‒ вважає чиновник.
При цьому, на думку Костинського, межі свободи окреслені формулою: закон плюс етичні норми. Своїм завданням він бачить забезпечення доступу до українського мовлення в Криму.
«Я не можу собі поставити план на п'ять років, у нас реальні терміни, але я і не можу сказати, що в 2016-му ми все зробимо ‒ це теж неправда. Ми не політики, щоб робити такі заяви», ‒ каже він, зазначаючи, що будівництво вежі на Чонгарі спонсорується приватним інвестором і почнеться будівництво вже в жовтні.
‒ З чого починається Ваш ранок?
‒ З лекції. У мене є 40 хвилин, я слухаю лекції Дмитра Бикова про російську літературу. Хочу краще розуміти росіян.
‒ Предмет, який завжди з собою?
‒ Телефон.
‒ Що забрали з собою з Криму?
‒ Нічого. Я намагаюся навіть на день народження не приймати подарунків, які не несуть практичної користі.
‒ Найбільш суттєва критика, яку чуєте на свою адресу щодо роботи?
‒ Це поради, як організувати роботу.
‒ Що повезете до Криму, повертаючись?
‒ Велике бажання, щоб Крим був іншим. Бажання, настрій, мотивацію.
‒ Без чого робочий день минув даремно?
‒ Без проміжного результату роботи.
