Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Голова підконтрольного Кремлю Духовного управління мусульман Криму й Севастополя Еміралі Аблаєв відкрито перейшов на бік російських спецслужб. Раніше він відмовлявся визнавати випадки утиску корінного народу, факти незаконних обшуків, затримань і арештів. Останні півтора року муфтій своїми діями й висловлюваннями намагався вселити думку кримським татарам, що всі їхні проблеми походять з боку України і прихильників нетрадиційного ісламу.

Координатор «громадянської блокади» Криму Ленур Іслямов опублікував копії документів, із яких випливало, що Еміралі Аблаєв доносив російським силовикам на співвітчизників. У письмовій формі він таврував їх «сектантами» й «терористами», вимагаючи «вжити заходів». У тексті звучать конкретні імена людей, яких муфтій вважає прихильниками політичної партії «Хізб ут-Тахрір» чи хабашитами. До останніх він відніс представників так званого «таврійського муфтіяту». Він виник у Криму протягом перших місяців після анексії. Кістяк релігійного об'єднання склали вихідці з Духовного центру мусульман Криму, який діяв у роки української влади на півострові. Його керівник Ридван Велієв позиціонував себе альтернативним муфтієм, що вельми дратувало Еміралі Аблаєва.

У заяві, датованій 29 липня цього року, муфтій поскаржився, що прихильники «Хізб ут-Тахрір» і «таврійського муфтіяту» нібито зірвали святкові заходи, присвячені завершенню місяця Рамадан. Еміралі Аблаєв розпорядився провести богослужіння до Ораза Байраму 5 червня; «хабашити» і прихильники ісламської політичної партії, за словами муфтія, намагалися саботувати процес. Прихильники «Хізб ут-Тахрір» нібито провели власний молебень, але наступного дня.

Муфтій «забув» вказати, що ще в роки української влади низка громад відмовлялися приймати імама, призначеного Аблаєвим. Канони ісламу дозволяють прихожанам мечеті самостійно обирати духовного керівника

Окрім цього, Аблаєв у черговий раз поскаржився, що дванадцять мечетей Криму захопили «екстремісти». На його думку, вони «незаконно» використовують культові споруди, їхні прихильники отримали посади імамів в обхід рішень ДУМКС. Така проблема виникла давно. Муфтій «забув» вказати, що ще в роки української влади низка громад відмовлялися приймати імама, призначеного Аблаєвим. Канони ісламу дозволяють прихожанам мечеті самостійно обирати духовного керівника. Голову ДУМКС такі «дрібниці» зовсім не бентежать. Тих, хто з ним не згодний, він обізвав «екстремістами», зажадавши від силовиків розібратися з одновірцями.

Його заклик почули. Кримом прокотилася чергова хвиля обшуків і незаконних арештів. Жертвами стали мусульмани, яких підозрюють у прихильності ідеям «Хізб ут-Тахрір». Прихильників «таврійського муфтіяту» не чіпають. Швидше за все, тому, що вони всіляко демонструють проросійську позицію. Раніше адвокат Еміль Курбедінов, який захищає інтереси заарештованих мусульман, повідомляв, що захист має документи, які підтверджують, що Еміралі Аблаєв «стукає» на одновірців. Черговий виток репресій проти мусульман і посилення пресингу на членів Меджлісу збіглись у часі з рішенням представницького органу щодо припинення членства Еміралі Аблаєва.

Перші кілька місяців після захоплення Криму він витримав «театральну паузу»

Варто нагадати, що в роки української влади на півострові ДУМКС і особисто Аблаєв були частиною системи національного самоврядування кримських татар. Після анексії більшість делегатів Курултаю і членів Меджлісу відмовилися взаємодіяти з новою владою на її умовах. Але були й ті, хто цілком перейшов на бік Кремля. Серед них виявився муфтій. Перші кілька місяців після захоплення Криму він витримав «театральну паузу». Мінімум публічних виступів, категорична відмова говорити на політичні теми. Починаючи з березня 2014 рік, він вів активні переговори з головою Ради муфтіїв Росії Равілем Гайнутдіном про внесення ДУМКС до складу Духовного управління мусульман Росії. Уже навесні того ж року на сайті управління з'явився кримський розділ. Кримськотатарська громадськість, яка тільки переварювала наслідки окупації, майже не помітила, як муфтій без зайвого шуму влився в російські структури. У ЗМІ про це майже не повідомляли, а охочих копатися на сайтах російських мусульманських управлінь було небагато.

Можна з повною впевненістю говорити, що Аблаєв серед перших зрадив інтереси свого народу. Тепер йому нічого приховувати. Можна виділити три причини, чому він почав відкрито писати доноси на співвітчизників і одновірців. По-перше, бажання вислужитися, показати власну корисність для «влади». В іншому випадку Аблаєв втратить посаду. Представники «таврійського муфтіяту» тільки й чекають, коли муфтій оступиться. Поки він вважає себе єдиним авторитарним кримськотатарським лідером, до думки якого співвітчизники можуть прислухатися. Друге ‒ банальний страх, що його можуть притягнути за неінформування. І третє ‒ бажання звести рахунки з тими, хто йому колись дуже заважав.

Аблаєв підло мстить тим, з ким не міг розправитися під час перебування української влади на півострові

Аблаєв підло мстить тим, з ким не міг розправитися під час перебування української влади на півострові. Відомо, що муфтіят неодноразово намагався переконати республіканське керівництво не реєструвати автономні ісламські громади. Чиновники тільки розводили руками і прикривалися законом: якщо в заявників усе в порядку з документами, вони зобов'язані дати реєстрацію. Керівництво муфтіяту неодноразово наполягало, що прихильники «Хізб ут-Тахрір» діють на півострові під прикриттям громади «Давет», але домогтися її закриття вони так і не змогли. Еміралі Аблаєва, який на той момент був членом президії Меджлісу, обурювало, що прихильники ісламської партії відмовлялися визнавати його духовним лідером і підбурювали кримських татар не брати участі в українській політиці: не ходити на вибори й не висувати своїх кандидатур. Мабуть, тепер муфтій вирішив, що зможе остаточно й безповоротно розправитися з релігійною опозицією. Сам факт того, що людей кидають до в'язниці за надуманими приводами, а сім'ї залишаються без батьків, Еміралі Аблаєва не бентежить.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG