Доступність посилання

Інформаційний простір анексованого Криму регулярно наповнюється результатами соціологічних досліджень, які були проведені на півострові представниками російських компаній. У той же час, українські центри вивчення громадської думки, як і більшість міжнародних учених, відмовилися від проведення інтерв'ю на території півострова. У чому причина такої відмови й чи можна довіряти дослідженням, представленим після анексії українського півострова?

Поставивши собі такі питання, Крим.Реалії звернулися до представників дослідного Центру Разумкова й Київського міжнародного інституту соціології, у яких одна відповідь: немає сенсу вивчати думку, нав'язану пропагандою, і це ‒ небезпечно.

«Респонденти говорять те, що від них хочуть чути»

Із кінця 2013 ‒ початку 2014 року в Україні, Криму й сусідній Росії жителі відчули суттєвий вплив російської пропаганди, потужність якої сучасні соціологи порівнюють із радянським періодом.

Мої колеги говорили, що вони не пам'ятають такої сильної пропаганди з часів Радянського Союзу

«Мої колеги ‒ керівники двох великих московських соціологічних центрів ‒ говорили, що вони не пам'ятають такої сильної пропаганди з часів Радянського Союзу. Це була безпрецедентна кампанія в Криму. Адже не просто так нагородили потім 300 журналістів за «об'єктивне висвітлення подій у Криму». Це дивно ‒ нагороди за об'єктивне висвітлення», ‒ говорить генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто.

Він також зазначає, що й сьогодні лояльність до нової влади, призначеної російським керівництвом у Криму, підтримується відсутністю незалежних, міжнародних і українських ЗМІ на території півострова. У такому стані відсутності вільного доступу до різних джерел інформації сформувати власну думку майже неможливо, зазначають соціологи.

«Я не дуже довіряю цим дослідженням не тому, що не довіряю соціологам і вони можуть фальсифікувати ситуацію, а тому, що громадської думки як такої вже не існує, є тільки відображення публікацій офіційних засобів масової інформації, висловлене окремими людьми. Думка андеграундна існує, але висловлюється вона, як говорили в Радянському Союзі, на кухні чи тримається в підсвідомості», ‒ говорить заступник директора соціологічної служби Разумкова Михайло Міщенко.

Михайло Міщенко

Михайло Міщенко

Соціолог відзначає, що проблема відсутності думки в суспільстві існує й у сусідній Росії. Там, як і в Криму під контролем російської влади, «люди говорять те, що від них хочуть почути».

У якості прикладу Міщенко наводить опитування думки про роль Росії в сирійському конфлікті й необхідність військового втручання держави в ситуацію. За два тижні до початку російської активності в Сирії опитування показували, що населення, в основному, проти військових дій. Після офіційних заяв з боку російського уряду змінилася й думка російського населення, запевняє Міщенко й додає, що «мас-медіа продиктували, як потрібно відповідати на питання».

Якби 1942 року німецькі соціологи хотіли провести опитування в Україні щодо ставлення до німецької влади, які б вони отримали результати? Напевно, повну підтримку

«Аналогія: якби 1942 року німецькі соціологи хотіли провести опитування в Україні щодо ставлення до німецької влади, які б вони отримали результати? Напевно, повну підтримку, й це не було б фальсифікацією, швидше за все, люди б саме так говорили з різних причин: хтось щиро підтримав, хтось боявся сказати правду, хтось, хто не підтримує ‒ відмовився би від відповіді. Є й такий ефект, коли в силу відмов відпадає якась категорія населення, і виходить, що дослідження з використанням лише думок тих, хто дав свою відповідь, не може відобразити точку зору всього населення», ‒ зазначив Міщенко.

Тиск, небезпека, страх

Соціологи і правозахисники сходяться на думці, що відверто відповісти на запитання інтерв'юера в соцопитуванні у Криму часто заважає страх за власну безпеку, і на це також є причини.

«Знаючи практику де-факто влади в Криму й російської влади, часто в результаті таких соцопитувань формується база так званих «ненадійних», тобто тих людей, які висловлюють думку, що не підтримується офіційним Кремлем. Як далі використовується ця інформація ‒ важко сказати, враховуючи, що зараз іде встановлення тотального контролю ФСБ за свободою слова. ФСБ щонайменше уважніше ставиться до таких людей, зокрема моніторять їхні соціальні мережі, ну а далі все залежить від політичного замовлення», ‒ зазначає керівник кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Ольга Скрипник

Ольга Скрипник

Таке замовлення може закінчитись і порушенням кримінальної справи за висловлювання власної позиції в соціальних мережах, з досвіду зазначає Скрипник.

Істотного значення набуває й жорсткість у Росії так званого антитерористичного законодавства.

«Існує проблема безпеки, якщо в місцевих чиновників виникне ідея виставити учасників питань як якихось шпигунів, вони зможуть це зробити. Адже ми знаємо ситуацію з цими «українськими диверсантами». Тим більше, що є приклади з непідконтрольних територій Донецької, Луганської областей, коли інтерв'юери сиділи, як у них називається «на підвалі». Були заарештовані, але їх відпустили. Така ситуація могла б бути й у Криму», ‒ розповідає Міщенко про іншу сторону, кажучи про небезпеку, цілком реальну для представників соціологічного центру, які працюють на окупованій території.

У ситуації тотального контролю думок і ЗМІ українські соціологи доходять до розуміння, що проводити дослідження громадської думки в таких умовах немає сенсу. Дослідження не дасть об'єктивного результату.

В умовах, коли посилили законодавство щодо сепаратистських настроїв, коли ЗМІ контролюються, а опозиційні канали майже відсутні, зрозуміти, наскільки люди щиро висловлюються, дуже складно

«В умовах, коли посилили законодавство щодо сепаратистських настроїв, коли ЗМІ контролюються, а опозиційні канали майже відсутні, зрозуміти, наскільки люди щиро висловлюються, дуже складно. Можна спробувати розробити методи, за допомогою яких намагатись якось оцінити. Теоретично це можливо, хоча звичайні дослідження мають неконтрольовану систематичну помилку, й ми не знаємо її розміру», ‒ зазначає Паніотто.

Спроби українських соціологів

Заради справедливості українські соціологи відзначають, що спроби вивчити думку кримської громадськості були. Володимир Паніотто відзначив проект «Відкрита думка», який на початку цього року запропонував йому взяти участь у дослідженні думок у Криму. За словами соціолога, метою проекту було врахувати критику й виправити допущені раніше помилки ‒ випустити незалежне дослідження. Однак сам Паніотто відмовився брати участь у проекті, а Крим.Реалії пояснив, що «не розуміє, навіщо вивчати громадську думку, сформовану шляхом обману».

2015 року був опублікований результат дослідження компанії GFK, яке українські фахівці вважають його нерепрезентативним і таким, що не віддзеркалює справжню думку населення.

Сьогодні ж активно дослідження громадської думки в Криму проводить Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦІОМ), який, як говорять експерти, повністю підконтрольний Кремлю й показує відповідну картину повного прийняття кримчанами ситуації на півострові.

XS
SM
MD
LG