Доступність посилання

logo-print

Спеціально для Крим.Реалії

Імперське мислення росіян вимагає розширення смислових меж і закріплення в ментальності обивателя споконвічності російського статусу окремих територій. Так свого часу з'явилися «Малоросія» і «Новоросія», як називали українські землі. У 21 столітті Кремль спробував повернути імперську велич через проект «Новоросії», однак, як виявилося, безуспішно. З Кримом теж осоромилися незважаючи на анексію українського півострова, самі ж росіяни визнають, що регіон не тільки не став російським, але й не особливо до цього прагне. Ось і виходить «Недоросія».

Вперше таким терміном стосовно Криму поділився іноземець, який, дотримуючись українських законів, в'їхав на тимчасово окупований півострів через один з КПВВ на адмінкордоні. Російський офіцер ФСБ під час перевірки документів ввічливо попередив іноземного гостя про те, що Крим – це ще не зовсім Росія, а скоріше «нЕдоросія».

«Пристрасно прагнучи до Росії», кримчани не розуміли, що ж дасть їм книжечка з двоголовим орлом

Хоча від зміни наголосу в даному випадку суть статусу Криму не змінюється: за кілька років анексії півострів, який позиціонував себе частиною «руського світу», Росією так і не став. І справа тут не в перехідному періоді, який, до речі, вже закінчився, або оформленні нерухомості за російськими стандартами. Справа в тому, що «пристрасно прагнучи до Росії», кримчани не розуміли, що ж дасть їм книжечка з двоголовим орлом. Коли ж пройшовши сім кіл пекла і вистоявши в багатокілометрових чергах, вони нарешті таки отримали жаданий документ, їх життя так і не покращилось. Медицина не стала доступнішою, зарплати вищими, а дороги кращими. Ось тільки в цивілізований світ з російським закордонним паспортом виїхати неможливо, тому доводиться діставати український документ і відправлятися до Києва за візами.

У складі України Крим відрізнявся особливим становищем – єдина автономія з досить широкими правами (на початковому етапі навіть зі своїм президентом і московським урядом). І цього кримчанам було замало – вони не відчували себе частиною України, їх дратувала українська мова, яка в Криму навіть літнього сезону звучала досить рідко. Бабусі обурювалися рецептам «мовою», через що вони так і не могли зрозуміти сенсу слова «каталізатор», а в касах кінотеатрів дбайливо попереджали про те, що фільм українською. У цілому ж, згідно з опитуванням Центру Разумкова, проведеного 2008 року, 75% кримчан визнавали наявність «насильницької українізації» на півострові.

Кримська молодь, яка менш болісно сприймала Україну і заповнювала стадіони на концертах «Океану Ельзи», і та виступала проти переведення освіти у вишах на українську. Згідно з опитуванням, проведеним серед кримських студентів 2009 року, тільки 5,5% хотіли б навчатися державною мовою, а 58,5%, навпаки, ратували за надання російській мові статусу державної (Хрієнко Т.В. Молодь Криму про політику і політиків (досвід соціологічних досліджень). – Сімферополь, 2013).

Більше половини кримських студентів вважали своєю Батьківщиною Крим, хоча і народилися вже в незалежній Україні

Особливий статус, сильний російський вплив через ЗМІ і всілякі проросійські організації в поєднанні з непродуманою гуманітарною політикою України сприяли зростанню регіоналізму на півострові. У результаті більше половини кримських студентів вважали своєю Батьківщиною Крим, хоча і народилися вже в незалежній Україні. При цьому за можливого вибору громадянства кримська молодь, згідно з опитуваннями, розділилася майже порівну між Україною (37,5%) і Росією (33,5%) (Хрієнко Т.В. Молодь Криму про політику і політиків (досвід соціологічних досліджень). – Сімферополь, 2013). І при цьому кримський регіоналізм не заважав 70% кримчан вважати своєю Батьківщиною й Україну (опитування Центру Разумкова 2006 і 2011 років).

Цікаво, що через два з половиною роки російської анексії вподобання молодих кримчан здебільшого не змінилися, а кримська ідентифікація домінує над російської: 43% молодих людей віком до 25 років вважають себе, перш за все, кримчанами. Російська ж складова переважає у 38% кримської молоді.

Приблизно така ж картина і серед тих, кому від 25 до 35 – 41 і 35% відповідно. А от старше покоління не може не радувати Кремль: росіянами серед тих, кому більше 50 років, себе вважає 55% населення. Ось вам і Недоросія: пенсіонери – росіяни, решта – ні.

Кримської ейфорії в Росії вистачило тільки на рік, а потім погіршення матеріального становища затьмарило для росіян радість від фото з хештегом «кримнаш»

Звиклі до особливого статусу в складі України кримчани сподівалися бути такими ж особливими і в Росії. Але ні – кримської ейфорії в Росії вистачило тільки на рік, а потім погіршення матеріального становища затьмарило для росіян радість від фото з хештегом «кримнаш». Дешевий і комфортний для відпочинку український Крим для них раптом перетворився на важкодоступний з точки зору транспорту, дорогий і недоглянутий «свій» курорт. Російські блогери почали строчити опуси, чому вони більше не поїдуть відпочивати до Криму, обурюючись платними послугами всюди: від туалетів на пляжах до візків в аеропортах. Ці звинувачення кримчани тут же парирували безапеляційними доводами про те, що росіяни (інші літаки в Крим не літають) псують майно аеропорту.

Російські туристи раптом побачили жадібних кримчан, доходи яких різко впали в порівнянні з українським періодом, готових зі «своїх», зі співвітчизників, «дерти три шкури». Кримчани теж у боргу не залишалися, скаржачись чи то на жадібних, чи то на жебраків-росіян, які, як виявилося, мало що можуть дозволити собі в «російському» Криму.

Кримчани опинились у мишоловці навіть без сиру

У результаті цих взаємних звинувачень все частіше на півострові з двох сторін звучить фраза про те, що Крим – це зовсім не Росія. Це стверджують розчаровані в російських фінансових можливостях і російській соціальній справедливості кримчани, забувши про те, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Правда, в російському випадку – кримчани опинились у мишоловці навіть без сиру.

Про це говорять росіяни, які відвідали півострів, які тепер бачать у кримчанах лише невдячних нахлібників. І це все більше віддаляє Крим від Росії: кримчани, побувши в шкурі росіян, позбавляються від ілюзії про «російський рай», а росіяни поступово розуміють, що Крим – це бездонна бочка, в яку йдуть їх мільярди. Тому Недоросія навряд чи стане Росією, але впевненість у тому, що «Крим – це Крим», як сказав кримський український боксер Олександр Усик, і на окупованому півострові, і в Росії тільки зростатиме.

Олена Сергєєва, кримський історик і політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG