Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Опублікований українськими хакерами вміст поштової скриньки приймальні Владислава Суркова викликав неоднозначну реакцію: в Україні ‒ насторожено іронічну, в Грузії ‒ вибух емоцій. Грузії нечасто перепадає така можливість зазирнути всередину кремлівської кухні. Причому реакція приблизно однакова ‒ зокрема й в окупованій частині Грузії, в тій самій «незалежній» Абхазії і «Південній Осетії», до яких має безпосереднє відношення Сурков.

«Незалежність» окупованих 20 відсотків території Грузії була і залишається спецоперацією Кремля для утримання Грузії «на повідку»

«Ефект бомби» ‒ не зовсім точне визначення ставлення в Грузії до частини опублікованих матеріалів. Точніше ‒ в Грузії багато про що здогадувалися, про щось вже знали, але отримати таблиці з прізвищами, опис проектів і складені в Москві бюджети Абхазії і «Південної Осетії», листи чиновників ‒ це головні пазли, яких не вистачало для складання повної картини. «Незалежність» окупованих 20 відсотків території Грузії була і залишається спецоперацією Кремля для утримання Грузії «на повідку», для шантажу будь-якої грузинської влади. Якщо в Сухумі і Цхінвалі мають іншу думку, то вони або дуже наївні люди, або активно беруть участь в цій кремлівській грі.

Документи хронологічно обмежуються 2013 і 2014 роками, інші ‒ за два останні роки вивчаються українськими спецслужбами, оскільки відносяться до періоду Майдану, окупації Криму і війни на Донбасі. Грузинська частина теж обмежена цим періодом, коли була звичайна рутина ‒ Кремль вирішував внутрішньополітичні проблеми всередині окупованих Абхазії і «Південної Осетії», виділяв гроші для бюджетів «незалежних держав». У порівнянні з українськими, грузинські не такі сенсаційні, вони лише підтверджують і без того відомі факти.

Наприклад, 18 серпня головний радник Андрій Архипов посилає Суркову результати «чотирьох хвиль досліджень передвиборчих настроїв в Абхазії». Або, 13 лютого 2014 року Антон Гришанов, викладач ГАУГН, експерт КМД Ради Федерації пише Суркову: «Шановний Владиславе Юрійовичу! В продовження обговорюваної з Вами у грудні 2013 ‒ січні ц.р. теми використання механізму молодіжної інтеграції з метою формування позитивного ставлення європейських політичних лідерів та інституцій до факту самовизначення Республіки Абхазія та Республіки Південна Осетія, надсилаю Вам доповнені і конкретизовані пропозиції щодо цього питання. До здійснення відповідних проектів також готові приєднатися фахівці-практики в галузі PR і GR».

Кремль стурбований проблемою міжнародного визнання окупованих територій

Як видно, Кремль стурбований проблемою міжнародного визнання окупованих територій і створює різні PR-проекти ‒ «Формування в країнах Європи групи політиків, журналістів, підприємців і громадських діячів, конструктивно налаштованих відносно питання самовизначення Абхазії і Південної Осетії (ядро «адвокатів» республік)». У цьому листі цікаві потенційні партнери проекту ‒ «з російського боку: загальноросійська громадська організація «Російський союз молоді». Потенційні партнери з європейського боку: Youth Atlantic Treaty Association, European Federation of Youth Clubs, Асоціація європейських карт EYCA, фракція GUE/NGL Європейського парламенту». GUE/NGL ‒ фракція «Інша Європа», в якій перебувають всі депутати з комуністичних і соціалістичних партій, які потрапили до Європарламенту, так звані друзі Путіна.

В іншому листі Антон Гришанов зізнається Суркову, що «Наразі дипломатичний курс на просування ідеї визнання Абхазії і Південної Осетії, взятий після серпня 2008 року, фактично зайшов у глухий кут. Відсутність міжнародної підтримки з цього питання і вкрай незначна кількість держав, які підтримали Росію, нерідко наводяться опонентами нашої країни як приклад її великої зовнішньополітичної невдачі». 2014 року заступник начальника управління Михайло Мамонов написав звіт після поїздки в Абхазію, в якому рекомендує підтримку Беслана Бутба: описується його діяльність і бізнес-інтереси, а в кінці дається рекомендація ‒ «на міністра економіки Бутба, можливо, не піде, прем'єром чи віце його ОЗ (Олександр Золотинскович Анкваб, тоді «президент» Абхазії) не зробить ‒ але ось, може, запропонувати з часом абхазьким колегам задуматися над тим, щоб зробити з Бутбу омбудсмена із захисту прав підприємців?»

Вельми цікавий документ під заголовком «Основні фігури, з якими необхідно встановити стосунки в першу чергу», в якому якийсь співробітник апарату Суркова дає характеристики абхазької номенклатури. «Шамба Тарас Миронович ‒ застрільник, «народний президент Абхазії»; спонукальний мотив ‒ залишитися в історії (1938 р.н.); Міквабія Артур Артемович, член комітету з питань економічної політики ‒ як медійне обличчя, адвокат асоціації; спонукальний мотив: син працює в Уряді Москви, жадає слави, грошей ‒ приєднався до опозиції лише коли втратив бізнес; Кишмарія Мераб Ілліч, міністр оборони РА ‒ впливати через Міноборони РФ, можна запропонувати Героя Росії; Тания Астамур Георгійович, співголова ФНЕА ‒ спонукальний мотив: гроші + гарантії місця в майбутній конфігурації владної моделі; Бутба Беслан Тікович, бізнесмен, депутат, Дзяпшба Леонід Юрійович, лідер «Загальногромадянського Союзу Абхазії» ‒ обидва потрібні для розколу Координаційної ради опозиції; спонукальні мотиви в обох: гроші і місце в майбутній конфігурації владної моделі».

Список «основних фігур» невеликий ‒ 15 осіб, це так звана абхазька еліта

Список «основних фігур» невеликий ‒ 15 осіб, це так звана абхазька еліта, але головне ‒ не їхня згадка, а друга частина списку ‒ причини, через які їх можна схилити до співпраці з Кремлем ‒ гроші і посади, а комусь ще й медаль. Саме для цього у Кремлі працює «управління колоніями» ‒ Управління Президента Російської Федерації з соціально-економічної співпраці з державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав, Республікою Абхазія і Республікою Південна Осетія. У ньому двадцять штатних співробітників і, зважаючи на активність Костянтина Затуліна, Антона Гришанова та інших, у Суркова працює багато позаштатних експертів та аналітиків. Бюджет цієї структури невідомий, але можна впевнено говорити про те, що він величезний. У «пошті Суркова» є детальний список співробітників з усіма телефонами і адресами електронної пошти. Там же знайдений список телефонів усіх нинішніх абхазьких чиновників з уряду.

Більшість «сурковських» документів, що стосуються політичної ситуації в Абхазії, належать до періоду до серпня 2014 року. Пояснення просте ‒ 24 серпня 2014 року в Абхазії відбулися так звані президентські вибори і Кремль намагався контролювати ситуацію ‒ проводив експертні оцінки, посилав сурковських чиновників до Сухумі, аналізував особисті і ділові якості політиків. Але є й інша частина документів ‒ фінансова, в яких, по-перше, наведений проект бюджету Абхазії, по-друге, описані кілька інвестиційних проектів, в яких брав участь російський бізнес. Точно так само, але в меншому обсязі присутні документи, що стосуються ще однієї окупованої Росією території Грузії ‒ «Південної Осетії». І бюджет, і бізнес-проекти, і опис 78 кримінальних справ, заведених Росією за розкрадання російських грошей Цхінвальськими чиновниками, всього на 802,7 мільйона рублів. Серед них і проти брата колишнього «президента» Едуарда КокойтиКокоева Роберта Джабеєвича, який накрав на 25 мільйонів рублів.

Реакція абхазьких користувачів соціальних мереж поки слабка ‒ на рівні «правда чи ні». Ніякої реакції з «Південної Осетії». Абхазькі опозиційні діячі та журналісти вірять у викладене з «пошти Суркова».

Тенгіз Джапуа: «Ознайомившись з епістолярною творчістю приймальні пана Суркова, я зробив для себе два висновки: Президент нашої країни і вся його команда дружно брехали своєму народові тільки заради того, щоб доповзти до влади. Це антинародна влада, це влада не абхазького народу, це влада групи людей. Від статті 1-ї нашої Конституції нічого не залишилося. Все віддане в обмін на гроші федерального бюджету Російської Федерації і розтрачене на невідомо чий добробут».

Алхас Тхагушев: «Абхазький Вікілікс трапився завдяки українським хакерам. Це, звичайно, бомба, матеріал явно реальний. Майже гігабайт інформації. Таке не придумаєш. І для нашої влади ‒ це перевірка на «вошивість». Якщо вони після цього продовжать, як ні в чому не бувало, вести справи з Сурковим, значить все написане там правда. Ось такий момент істини. Визначайтеся, хлопці, ви у Суркова на побігеньках, чи служите своєму народу».

Адамир Aрдзінба: «Залишилося зрозуміти, хто ми? Точніше, що ми з себе являємо? Чого хочемо? І, виходячи з цього, що ми можемо протиставити такому ставленню до себе? Тоді, при наявності такої алгоритмічної моделі, ми могли б відстоювати і просувати свою...»

Всередині Грузії реакція поки вичікувальна ‒ багато хто чекає публікації більш «свіжих» документів. Іраклі Цкітішвілі, керівник ІА «Грузія-Online»: «Особливий інтерес для грузинської сторони являють матеріали, що стосуються окупованих територій, адже Владислав Сурков є їх прямим куратором. Незважаючи на те, що в матеріалах раз у раз є цікаві коментарі, наприклад, цікаво для самих абхазів ‒ як їх використовували на виборах. Також можна знайти докази раніше неодноразово висунутої грузинськими експертами версії про те, що заміну колишнього лідера Олександра Анкваба на нинішнього Рауля Хаджимба курирував офіс Суркова, у якого з Хаджимбою є певні домовленості з просування російських інтересів в Абхазії. На тлі цього було б дуже цікаво ознайомитися з масивом листів за 2015-2016 роки, але, на жаль, поки до них доступу немає».

«Управління Президента Російської Федерації з соціально-економічної співпраці» виявилося банальною конторою з управління колоніями і виправдання поцупленого

Квапливість, з якою у Росії в кінці серпня 2008 року визнали «незалежність» окупованих ще в 1992 році територій, свідчить не тільки про бажання «насолити» головному ворогові Путіна ‒ Саакашвілі, скільки почати розбудовувати те, що вони називають «російським світом». Ніхто і не сумнівався, що існує структура «колоніальних територій», штат співробітників і експертів, величезний бюджет і, головне ‒ мета, нова імперія. Приблизно так само, тільки куди в більшому масштабі існує й інше управління ‒ з контролю за окупованими українськими територіями. Там і експертів більше, і грошей неміряно. «Пошта Суркова» не стала «ящиком Пандори», про діяльність Владислава Юрійовича і так всі знали, цікаво було дізнатися деталі. «Управління Президента Російської Федерації з соціально-економічної співпраці» виявилося банальною конторою з управління колоніями і виправдання поцупленого.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Олег Панфілов

    Професор державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

XS
SM
MD
LG