Доступність посилання

logo-print

Київ – Війна, олігархи, корупція – це три основних «гальма» розвитку України, вважають експерти. При цьому застерігають, що саме олігархи з їхнім впливом на політику, економіку, засоби масової інформації держави є чи не найбільшим злом. Власне, панування фінансово-промислових груп в економіці й політиці призводять, серед іншого, до монополізації цілих економічних галузей і до того, що органи влади різних рівнів захищають інтереси не українського народу, а його найбагатшого прошарку, визнають фахівці. Негативну роль олігархів можна бачити особливо яскраво нині, в умовах військової агресії Росії проти України й серйозної соціально-економічної кризи.

Історія становлення й розвитку олігархічної системи в Україні налічує стільки ж років, скільки має й відновлена українська державність. Так, більшість українських олігархів заробили свої капітали у 1990-х роках, використовуючи будь-яку можливість – дешевий перерозподіл державної власності, дружбу із представниками влади, захоплення чужої власності (рейдерство), «купівлю» судів. При цьому олігархи вдало використовували недосконале законодавство, яке пізніше переписували «під себе», використовуючи «підшефних» політиків.

Не сплачуючи екологічну й соціальну ренту, українські олігархи увійшли до переліку найбагатших людей планети, пише в публікації для видання «Українська правда» журналіст Остап Кривдик.

На його думку, більшість українських олігархів виявились неготовими ні до війни, ні до європейських стандартів у веденні бізнесу. За словами Кривдика, українські олігархи досі не навчились працювати, не порушуючи закон, а замість того, щоб сплачувати податки в повному обсязі, вони ховають їх в офшорах. Не вдається більшості власників фінансово-промислових і медіагруп чесно розвивати виробництво, захищати соціальні права своїх найманих працівників тощо, вважає журналіст.

Журналіст-розслідувач програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода й телеканалу «UA: Перший», Олександр Чорновалов деталізує: не всіх українських багатіїв можна вважати олігархами – «класичними» олігархами можна назвати лише декількох (тих, хто володіє не лише капіталами і промисловими потужностями, а і ЗМІ, а також фінансує політичні партії тощо).

«Класичними олігархами в Україні прийнято називати чотирьох: Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Віктора Пінчука й Ігоря Коломойського. Після Революції гідності свій вплив на владу найбільше втратили перші двоє – Ахметов і Фірташ, які вважались основними спонсорами колишнього режиму», – зазначив Чорновалов у розслідуванні програми «Схеми».

Тим не менше, за даними рейтингу журналу Forbes, Ахметову вдалося зберегти лідерство в сотні найбагатших українців, хоча саме в нього минулого року відбулося «найзначніше зниження вартості активів» – на понад 4,5 мільярди доларів США, наголошують у виданні.

Українські олігархи – «гальмо» для іноземних інвесторів

Аналітики вважають, що в окремих галузях і політичній сфері вплив олігархів є критичним не лише для окремих галузей економіки, а і для розвитку української економіки в цілому. На думку фахівця з питань брендингу й PR-технологій Василя Мирошниченка, в багатьох випадках діяльність олігархічних груп призводить до фактичної монополізації певних сегментів ринку, що унеможливлює прихід на нього закордонних інвесторів і гальмує проведення реформ в Україні.

Олігархічна система, яка у нас склалася, не зацікавлена у великих, суттєвих змінах. Тому що тоді, коли ці зміни відбудуться, олігархічні фінансово-промислові групи не зможуть заробляти те, що вони заробляють нині

«Та олігархічна система, яка в нас склалася, не зацікавлена у великих, суттєвих змінах. Тому що тоді, коли ці зміни відбудуться, олігархічні фінансово-промислові групи не зможуть заробляти те, що вони заробляють нині. І вони є до певної міри гальмом для загального поступу. Справді, в Україні присутні олігархічні групи, які є власниками засобів масової інформації й від яких залежать політичні партії. Знаєте, це виглядає, як замкнене коло, яке важко прорвати», – зазначив Мирошниченко в інтерв'ю для Радіо Свобода.

За його словами, панування олігархів в Україні багато потенційних інвесторів вважають «червоним прапорцем», яким обмежений український ринок.

Боротьба з олігархами: чи дійде справа до дій?

Боротьбу з корупцією й олігархами анонсують президенти, прем’єр-міністри, керівники правоохоронних органів, лідери політичних партій України – і це триває чи не з перших днів і місяців відновлення Незалежності України. Наразі боротьба точиться без особливих результатів, визнають і фахівці, і вище політичне керівництво держави. Президент України Петро Порошенко визнав, що процес деолігархізації «не може відбутись одним рухом», але наголосив: припиняти його не можна. Про це Порошенко заявив на зустрічі з українськими й закордонними журналістами в червні 2016 року.

Раніше Порошенко пообіцяв боротись із олігархами, перш за все з тими, хто, за словами президента, використовує можливості енергетичного сектору. Порошенко порадив «не чинити спротив» тим, кого торкнеться боротьба з корупцією в газовій сфері.

Державі слід віддати державне, а бізнес робити за рахунок власних приватних ресурсів

«Я гарантую, що ніхто більше не потрапить до рейтингу Forbes, лише збираючи вершки з використання можливостей державних монополій, із традиційно корупційного середовища в газовому секторі. Державі слід віддати державне, а бізнес робити за рахунок власних приватних ресурсів», – порадив Порошенко на нараді у президентській адміністрації ще рік тому.

Справді, як зазначають експерти Forbes, першу «десятку» найбагатших українців залишили олігархи, чиї капітали зароблені в енергетиці й суміжних галузях. Натомість, зросли статки бізнесменів – представників агропромислового комплексу, харчової промисловості й суміжних галузей ринку. Подібні дані навели й розслідувачі громадської антикорупційної групи «Антикор».

До речі, до першої десятки найбагатших українців, як і до списку українських олігархів, експерти вносять і ім’я Петра Порошенка. Згідно з інформацією рейтингу, який оприлюднило видання «Новое время» минулого тижня, статки Порошенка і його родини перевищили 900 мільйонів доларів США. З цим капіталом Порошенко посів четверте місце списку, поступившись Рінату Ахметову, Віктору Пінчуку й Ігорю Коломойському. У своїй електронній декларації Порошенко вказав, серед іншого, права власності в більш ніж ста компаніях в Україні й поза її межами. Тож чи будуть дієвими й результативними реформи, покликані зменшити вплив олігархів на українську політику й економіку, наразі залишається відкритим, визнають фахівці.

«Сам президент Порошенко говорить про те, що він боротиметься з олігархами. Іронія долі в тому, що минулого року таким же олігархом був Петро Порошенко. Тому що своїми статками він нічим не поступається тим людям, із якими він збирається боротись», – зазначив редактор «Еспресо ТБ» Сергій Руденко у своєму відео-блозі.

XS
SM
MD
LG