Доступність посилання

Павло Казарін: Післямова до декларацій. Хто заплатить за нардепа?


Спеціально для Крим.Реалії

Електронні декларації українських нардепів ‒ найкраща ілюстрація того, що «чиновника танцює» саме той, хто йому платить. Українське суспільство щосили обговорює квартири-машини-кеш своїх власних народних обранців. «Камін-аут» топ-чиновників став можливий завдяки ухваленому під тиском ЄС закону про електронні декларації. У підсумку, вся країна припала до моніторів і рахує нулі. З одного боку, нічого несподіваного: й раніше було зрозуміло, що VIP ‒ це не тільки статус, але і спосіб життя. З іншого ‒ складно відмовити собі в задоволенні поспостерігати за процесом майнового стриптизу.

Але в усій цій системі важливі не тільки первинні емоції. Важливими є й висновки, які суспільство здатне зробити з побаченого. Чи не зробити.

Тому що незадовго до публікації декларацій ідея підвищити депутатам зарплату викликала бурю емоцій. Шквал обурення захлеснув соцмережі: мовляв, як можна платити депутатам і чиновникам багато, поки лікар і вчитель отримують так мало. І в цьому риторичному словоблудді зосереджена відповідь на питання, чому в Україні справи йдуть саме так, як зараз.

«Не хочете годувати свою армію ‒ готуйтеся годувати чужу». За останні роки українське суспільство встигло переконатись у правоті цієї формули. Двадцять три роки українську армію тримали на голодному пайку ‒ і в підсумку 2014 року її довелося створювати з нуля. І тепер ні в кого не викликає сумнівів, що солдати й офіцери мають отримувати нормальну зарплату, а в саму армію має закуповуватися нова техніка.

Це добре, що ми позбулися однієї своєї омани. Але чому ми думаємо, що чиновники й депутати мають отримувати мало?

Давайте начистоту. Будь-який депутат або чиновник ухвалює рішення, вартістю в сотні мільйонів гривень. Це ухвалення бюджету, антикорупційні закони, правки до чинних законів. У його руках доля всіх тих грошей, які ми з вами заплатили державі у вигляді податків. Депутат ‒ це найнятий нами адміністратор, людина, яку ми беремо на роботу, щоб він добре виконував обов'язки.

Ми знаємо, що скупий платить двічі. Але при цьому відчайдушно не хочемо платити тим людям, яких самі вибираємо для того, щоб вони регулювали правила гри в країні

Ми звикаємо не економити на самих собі: шукаємо хороших лікарів, кваліфікованих автомеханіків, досвідчених сантехніків. Ми знаємо, що скупий платить двічі. Але при цьому відчайдушно не хочемо платити тим людям, яких самі вибираємо для того, щоб вони регулювали правила гри в країні.

Хороший спеціаліст на ринку коштує дорого. Хороший юрист чи економіст без зусиль знайде себе у приватному бізнесі. Якщо ми хочемо найняти таку людину для роботи в парламенті ‒ то маємо бути готовими, що він отримуватиме адекватну зарплату. Просто тому, що жоден нормальний фахівець не стане працювати за п'ять тисяч гривень.

Хтось скаже, що вчителі й лікарі працюють сьогодні саме за таку зарплату. Але саме від чиновника й депутата залежить те, скільки післязавтра отримуватиме той же лікар чи вчитель. Вважайте їхню зарплату інвестицією у власне майбутнє. Якщо не хочете платити їм багато, то ніяких дивідендів чекати не варто. Сьогодні ж склалася ситуація, коли до парламенту немає сенсу йти людині, яка не хоче брати хабарі.

Хтось скаже, що високі зарплати самі собою ‒ не панацея від корупції. Це правда

Хтось скаже, що високі зарплати самі собою ‒ не панацея від корупції. Це правда. Але тут є проста закономірність. Якщо зарплата депутата становить сорок тисяч гривень, то в парламенті будуть ті, хто беруть хабарі, й ті, хто працює чесно. Але якщо депутат отримує п'ять тисяч, то чесні підуть. А залишаться лише корупціонери.

Збільшення зарплат ‒ це всього лише створення стартового вікна можливостей, не більше. Наприклад, можливостей того, що в парламент або на держслужбу погодиться піти людина, кваліфікація якої буде порівнянна з її небайдужістю. Але без цього суспільство не має навіть морального права обурюватися корупцією. Просто тому, що саме воно ‒ суспільство ‒ цю корупцію старанно зберігає.

Якщо ви хочете економити на людях, яких наймаєте ‒ будьте готові, що вас не влаштує результат їхньої роботи

Напевно, рецепт «розстріляти старих і набрати нових» звучить куди привабливіше. Одна проблема ‒ він не працює. Якщо ви хочете економити на людях, яких наймаєте ‒ будьте готові, що вас не влаштує результат їхньої роботи. І боротьба з корупцією буде безсила. Тому що сама система відсіває будь-кого, хто сьогодні готовий працювати, але не готовий брати хабарі. І цю систему створив кожен, хто кричить про те, що чиновник має отримувати двісті доларів на місяць.

Подивіться у дзеркало. Там відбивається ідіот.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG