Доступність посилання

Моніторингова місія міжнародної правозахисної організації Amnesty International працювала в Криму упродовж п'яти днів: з 26-го до 30-го вересня. Протягом цього часу правозахисники відвідали кілька населених пунктів півострова, поспілкувалися з місцевими журналістами, громадськими активістами, а також з членами сімей політв'язнів і їх адвокатами.

Красимир Янков – дослідник Amnesty International по Україні, Молдові та Білорусі, був членом правозахисної делегації, що відвідала Крим. Він зазначив, що підсумки цієї поїздки будуть відображені в черговій доповіді організації, яку підготують орієнтовно в грудні цього року.

– Моніторингова група Amnesty International працювала в Криму упродовж п'яти днів. Які основні тенденції правозахисної проблематики на півострові Ви могли б відзначити?

– Основні тенденції залишаються незмінними: це повсюдне звужування свобод самовираження, мирних зібрань та асоціацій. Все це, так само як і відсутність ефективних розслідувань щодо тих людей, які були викрадені, ми відзначали ще на початку минулого року. Зараз всі ці тренди тільки посилюються. Більше того, сьогодні ми не просто говоримо про нехтування свободою слова та звужування прав на свободу самовираження, ми говоримо про кримінальне переслідування інакомислення. І на це ми хочемо особливо звернути увагу, тому що для нас очевидний факт того, що в Криму все тугіше закручують гайки. Дуже важко і страшно висловлювати свою позицію, якщо вона не відповідає офіційній позиції влади.

Сьогодні ми не просто говоримо про нехтування свободою слова та звужування прав на свободу самовираження, ми говоримо про кримінальне переслідування інакомислення

– У Криму моніторингова група Amnesty International провела кілька зустрічей. Чи не могли б конкретизувати, з ким саме ви зустрічалися і які теми обговорювали з цими людьми?

– Ми відвідали Верховний суд Криму, де розглядали «справу Ахтема Чийгоза». Нам навіть вдалося з ним особисто поспілкуватися через відеозв'язок, ми також зустрічалися з іншими представниками кримськотатарського Меджлісу (організацію заборонили на території Росії і в Криму). Ми також поспілкувалися з Миколою Семеною ‒ автором Крим.Реалії і Радіо Свобода, який зараз не має можливості виїхати з Криму на лікування, тому що перебуває під дією підписки про невиїзд у зв'язку з порушеною кримінальною справою, за якою йому може загрожувати реальний термін. І, звичайно, ми поговорили з деякими родичами і адвокатами людей, обвинувачених у зв'язках з «Хізб ут-Тахрір». Тут хотілося б сказати, що нам здалося, що всіх затриманих за цією статтею людей пов'язують якісь лідерські якості. Вони вміли об'єднувати навколо себе людей, їх думка в місцях проживання була значущою і вони, зрозуміло, багато в чому не поділяли позицію російської влади.

Окремо варто зупинитися на справі проти Емір-Усеїна Куку: нам достеменно відомо, що його неодноразово хотіли завербувати співробітники ФСБ. Його намагалися зробити інформатором, але він не один раз відмовлявся, один раз навіть зазнав побиття і, врешті-решт, його заарештували за підозрою в зв'язках з «Хізб ут-Тахрір». Наразі він вже перебуває в СІЗО близько 9-ти місяців і в цей час співробітники ФСБ також робили спроби його завербувати. Вкрай неприємна історія сталася з його сином Бекіром Куку ‒ дев'ятирічним хлопчиком, на якого в школі співробітники ФСБ незаконно чинили тиск. Після чого, коли зареєстрували заяву матері Бекіра, їх сім'єю зацікавився місцевий інспектор у справах неповнолітніх, який зараз, за дорученням Слідчого комітету, з'ясовує, чому Емір-Усеїн Куку не захистив свого сина від тиску з боку невідомої людини. Все це в сумі ми розцінюємо, як тиск одночасно і на сім'ю Емір-Усеїна, так і на нього самого з метою примусити його співпрацювати зі слідством.

– Днями Amnesty International організувала щодо Емір-Усеїна Куку акцію термінової допомоги, не могли б розповісти про неї докладніше?

– Акція термінової допомоги стала результатом тієї інформації, яку ми отримали. Ми попросили наших прихильників з усього світу, а це кілька десятків тисяч чоловік, щоб вони ознайомилися із ситуацією, що виникла навколо Емір-Усеїна Куку, і почали писати листи в посольство Росії або безпосередньо російській владі в Крим з вимогами негайно зупинити залякування родини Куку, а також негайно зняти звинувачення з самого Емір-Усеїна. Тому що, ми все розуміємо, і відсутність будь-яких доказів з боку звинувачення це підтверджує, що він зараз заарештований тільки тому, що відмовлявся співпрацювати з ФСБ, і займався правозахисною діяльністю (Куку був членом Контактної групи з прав людини в Криму ‒ КР) , іншими словами Емір-Усеїн Куку є в'язнем совісті.

– Сьогодні часто можна зіткнутися з інформацією про переслідування кримських татар на національному ґрунті. Зокрема, таке формулювання фігурує в резолюції, ухваленій на Другому форумі вільної Росії. Могли б ви прокоментувати, чи мають місце, на Вашу думку, національно мотивовані переслідування в Криму?

У Криму переслідують не тільки кримських татар і переслідують не всіх кримських татар

Я б сказав так: у Криму переслідують не тільки кримських татар і переслідують не всіх кримських татар. Ми знаємо, що якась частина кримських татар повністю підтримує російську владу і співпрацює з нею. Численні викрадення людей у Криму і кримінальні переслідування пов'язані з інакомисленням. Журналіст Микола Семена ‒ не кримський татарин, але він «проходить» за тією ж статтею, як і Ільмі Умеров ‒ заступник голови Меджлісу, Вадим Сірук ‒ не кримський татарин, але він також проходить у «справі Хізб ут-Тахрір», напевно, є й інші аналогічні приклади. Переслідувань за етнічною приналежністю «кримський татарин» немає, але так виходить, що у зв'язку з приєднанням Криму до Росії, кримські татари становлять основну групу людей, які не згодні з тим, що сталося. Саме тому в тих кримінальних справах, про які ми говоримо, найчастіше фігурують кримськотатарські прізвища.

‒ Хотів ще обговорити «справу про заборону Меджлісу». Верховний суд Росії визнав його «екстремістською організацією». Які Ваші прогнози у зв'язку з цим? Чого варто очікувати членам цієї структури?

‒ Після визнання Меджлісу кримських татар екстремістською організацією, його діяльність на території Росії заборонена. У зв'язку з цим всі його члени мають ризик потрапити під дію норм закону «Про протидію екстремістській діяльності». Тепер члени Меджлісу можуть піддаватися кримінальному переслідуванню на тому ж рівні, що і члени ІДІЛ (організацію Верховний суд Росії визнав терористичною, її діяльність заборонили на території Росії і в Криму), або Аль-Каїди (організацію Верховний суд Росії визнав терористичною, її діяльність заборонили на території Росії і в Криму).

‒ Але Ви все-таки перерахували терористичні організації, а не екстремістські...

Силовики можуть прийти до будь-кого з членів Меджлісу, висунути йому як звинувачення членство в цій організації

‒ Так, там різні списки, але згаданий закон поширюється на всі організації. За участь у них передбачена кримінальна відповідальність. Відтепер, теоретично, силовики можуть прийти до будь-кого з членів Меджлісу, висунути йому як звинувачення членство в цій організації, а це означатиме, по-перше, утримання в СІЗО до суду, а по-друге, реальні тюремні терміни. Ми знаємо, що напередодні ухвалення рішення Верховним судом Росії про заборону діяльності Меджлісу, членів цієї структури викликали до ФСБ на проведення профілактичної бесіди, основним предметом якої було питання, чим вони планують займатися далі. Зрозуміло, після заборони, вони переформатують свою діяльність, але тих, хто, так скажімо, буде особливо активними, можуть переслідувати. Як відомо, кількох членів Меджлісу вже притягнули до адміністративної відповідальності, призначивши, в якості покарання, штрафи, але ці штрафи можуть «накопичуватися» і перерости в щось більш серйозне. Сьогодні членам Меджлісу прозоро натякнули, що всі вони перебуваєть під наглядом, за їх діяльністю пильно стежать і якщо російській владі щось не сподобається в їх висловлюваннях або соціальній активності, їх пресингуватимуть ще більше.

‒ Ще однією «гучною» кримінальною справою в Криму є «справа Ільмі Умерова», яку вже згадували. Ви зустрічалися з паном Умеровим, що можете сказати про стан цієї справи?

‒ Ільмі Умеров також визнаний нами в'язнем совісті, після того, як його проти волі помістили в психіатричну клініку. Незважаючи на тиск з боку багатьох міжнародних організацій, його протримали в клініці три тижні. Кримінальна справа проти нього, як і раніше, існує і йому, як і раніше, загрожує реальний тюремний термін. Його вже ознайомили з результатами двох експертиз і тепер, як я розумію, справу можуть в будь-який момент передати до суду. У нас існує акція термінової допомоги і щодо Ільмі Умерова. Наші прихильники відсилали листи і в кримську прокуратуру, і в ФСБ, тобто вони в курсі, що світ за подіями цієї справи стежить, що світу не байдуже те, що відбувається в Криму.

‒ Скажіть, а скільки всього акцій термінової допомоги організувала Amnesty International щодо кримчан?

‒ Якщо я не помиляюся, всього їх п'ять. Три активних: щодо Ільмі Умерова, Емір-Усеїна Куку та Ервіна Ібрагімова ‒ безслідно зниклого в Бахчисараї члена виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар. Четвертою була акція щодо Решата Аметова і п'ятою ‒ щодо Геннадія Афанасьєва.

‒ Ви, наскільки мені відомо, контактуєте з місцевими кримськими правозахисниками. Як Ви можете оцінити їх роботу?

Робота Кримської контактної групи з прав людини, з точки зору міжнародних правозахисників, таких як ми, просто безцінна

‒ Робота Кримської контактної групи з прав людини, з точки зору міжнародних правозахисників, таких як ми, просто безцінна. Вона дуже важлива і потрібна. Тому що вони, в силу своїх можливостей, привертають увагу до проблем прав людини в Криму, а саме уваги Криму вкрай не вистачає. На жаль, вони працюють на волонтерських засадах і не завжди встигають відслідковувати все, що відбувається на півострові, але якби їх не було, ми, напевно, не знали б і про половину тих порушень прав людини, які наразі є. У Криму немає представництв ООН, ОБСЄ чи офісів міжнародних правозахисних організацій і тому інформація з Криму стає широко відомою всьому світу тільки лише завдяки таким людям, як Абдурешит Джеппаров.

‒ Кримський півострів, як відомо, розділений на два суб'єкти: Крим і Севастополь. У ситуації з дотриманням прав людини, наскільки відрізняються ці два регіони?

‒ Звичайно, повідомлень про якісь жорсткі порушеннях прав людини, як це відбувається в Криму, з Севастополя практично не надходить, за винятком справи тих чотирьох осіб, засуджених за участь в «Хізб ут-Тахрір». Але тут ми розуміємо, що в Севастополі населення практично поголівно підтримало приєднання до Росії і там це не є предметом якоїсь серйозної дискусії. Також ми спілкувалися з одним з громадських активістів, який раніше проживав у Севастополі, а зараз живе в Сімферополі. Він говорив, що в Севастополі він зазвичай легко проводив різні пікети та інші публічні акції за законами Російської Федерації, і це не приваблювало уваги силових структур, але як тільки він вийшов на одиночний пікет поблизу будівлі ФСБ у Сімферополі, у нього тут же почалися проблеми. На його сторінці в соціальній мережі знайшли екстремістське відео за 2013 рік і йому присудили за це штраф. З цього можна зробити висновок, що якась різниця між регіонами все ж таки є.

XS
SM
MD
LG