Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Я читаю новинну стрічку і у мене виникає відчуття дежа-вю. За останні півтора року я відвик бачити в ній стільки Криму.

Напевно, Кремль у своїх бажаннях пройшов через три стадії. Перша полягала в прагненні, щоб Криму в новинах було багато. Власне, саме це ми спостерігали в лютому-березні 2014 року, коли впевненість Москви у швидкому визнанні нових прапорів на півострові була залізобетонною. Але вслід за цим настало розчарування. Резолюція ООН підтвердила територіальну цілісність України, а санкції лише зафіксували факт анексії півострова.

«Ефект вболівальника», коли ти можеш дозволити собі пишатися територіальними надбаннями, не встаючи з дивана, працює лише тоді, коли ти сам особисто за геополітику не платиш

Потім був період затишшя ‒ коли активна фаза війни на Донбасі витіснила півострів на периферію уваги. Причому, це сталося як з країнами заходу, так і з Україною, яка не встигала приділяти кримській темі достатньо уваги. Більше того ‒ це сталося, зокрема, і з самою Росією, в якій мобілізаційний ефект від анексії Криму став розмиватися перебоями в економіці країни і домогосподарств. «Ефект вболівальника», коли ти можеш дозволити собі пишатися територіальними надбаннями, не встаючи з дивана, працює лише тоді, коли ти сам особисто за геополітику не платиш. Як тільки за Крим почали сплачувати ‒ прямо або побічно ‒ всі громадяни Росії, ефект розчинився.

А тепер почався третій етап: повернення Криму в стрічки новин. Причому, одночасно, за двома напрямками. З одного боку, завдяки західним інститутам ‒ таким, як, наприклад, прокуратура при Міжнародному кримінальному суді, проміжний звіт якої вийшов у листопаді. Можна іронізувати над тим, що події весни 2014-го були названі на ім'я лише восени 2016-го, але це пояснюється лише особливістю бюрократичної процедури, яка може бути довгою, але від цього не перестає бути менш невідворотною.

І, водночас, Крим почав повертатися у російські медіазведння завдяки темі «українських диверсантів», яких ФСБ нібито не втомлюється ловити на півострові. Можливо, все це буде використовуватися Москвою як своєрідна відповідь на претензії з приводу порушення української територіальної цілісності. Можливо, Кремль вирішить залишити цю тему «для внутрішнього користування». Але суть від цього не змінюється.

Депутати Держдуми, обрані в Криму, отримують санкційні обмеження раніше, ніж встигають забрати з відділу кадрів посвідчення

Анексія Криму, яка мала стати одним із головних тріумфів російської політики на внутрішньому і міжнародному медіаринках, перетворюється на свою протилежність. Вона починає служити подразником, що нагадує про те, що сучасна Росія не має легітимно визнаних кордонів. Депутати Держдуми, обрані в Криму, отримують санкційні обмеження раніше, ніж встигають забрати з відділу кадрів посвідчення. А сама Росія змушена миритися з тим, що її все частіше вголос називають головним infant terrible.

Так, саме собою це не відновить територіальної цілісності України. Але, в той же час, все, що відбувається, явно йде врозріз зі сподіваннями Москви, яка 2014 року зовсім інакше уявляла собі власне майбутнє. Навряд чи чиновники країни, яка виграла власноруч проведену Олімпіаду, яка головує у «великій сімці» і продає нафту за 110 доларів за барель ‒ повірили б у реальність новинної стрічки зразка 2016-го. Швидше за все, вони вважали б це поганим і недотепним жартом.

Втім, у них ще буде можливість дізнатися, наскільки глибокою є кроляча нора.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG