Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Минулої середи на офіційному порталі правової інформації Кремля було розміщене розпорядження Володимира Путіна «про намір не стати учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду». Росія й до того була неповноцінним членом, приєднавшись до Римського статусу у вересні 2000 року, але так і не ратифікувавши його.

Це був не перший демарш російського президента проти міжнародних юридичних організацій. У серпні 2014 року Володимира Путін прокоментував діяльність Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Тоді він вважав, що суд, створений для того, щоб захищати права людей, «надмірно політизується й виносить рішення, виходячи не з порушень прав людини». «Він не регулює правові відносини, не захищає права, а просто виконує якусь політичну функцію», ‒ сказав тоді Путін.

Через півтора роки в Росії скасували й міжнародне право: 15 грудня 2015 року Путін підписав закон, що дозволяє Конституційному суду ігнорувати рішення Європейського суду з прав людини. Це означає, що в Росії за запитом президента, уряду чи національних судів Конституційний суд може ухвалити рішення про те, виконувати чи ні постанови міжнародної інстанції, зокрема й ЄСПЛ. У суді пояснили, що рішення може не виконуватись у тому випадку, якщо воно суперечить положенням Конституції Росії.

Обидва керівники країни ‒ Путін і Медведєв ‒ формально й офіційно мають юридичну освіту й відповідно до своєї освіти мають розуміти, що в Росії діє пріоритет міжнародного права. Це означає, що Росія не може порушувати міжнародні зобов'язання і принципи, закладені в угодах, договорах і конвенціях, підписаних від імені Росії. Тепер перевіркою постанов Страсбурзького суду зобов'язаний займатися Конституційний суд.

Таке рішення й підписаний Путіним закон з'явилися неспроста ‒ на той час стало зрозуміло, що міжнародне співтовариство не пробачить Росії війни й окупації чужих територій. У травні цього року в Австралії родичі жертв катастрофи на Донбасі Боїнга-777 рейсу МН17 подали позов проти Володимира Путіна до ЄСПЛ. Російська сторона одразу ж оголосила, що позов проти свого президента вона не визнає. Пізніше стало відомо, що позивачами значаться 33 людини ‒ громадяни Австралії, Нової Зеландії й Малайзії.

Європейський суд із прав людини став кісткою в горлі у президента Росії

Європейський суд із прав людини, до юрисдикції якого Росія приєдналась у травні 1998 року, став кісткою в горлі у президента Росії. Позови посипалися валом, оскільки Путін почав змінювати країну не в бік розвитку демократії, як він говорив перші рік-два свого президентства, а у зворотний ‒ у сторону неправової держави, грубо й постійно порушуючи права своїх громадян. 2013 року Росія почала лідирувати за кількістю обвинувальних вердиктів Європейського суду з прав людини: тільки за 2012 рік ЄСПЛ задовольнив 122 позови проти Росії. Найбільше росіяни скаржаться до Страсбурга на тортури, незаконні затримання, порушення права на справедливий суд і свободу висловлювань. Усього росіяни подали 28,5 тисяч позовів, велика частина яких ‒ 22,1 тисячі ‒ були визнані неприйнятними й відхилені.

Скарги до ЄСПЛ у різний час подавали багато фігурантів гучних процесів: Михайло Ходорковський, Платон Лебедєв, колишній співробітник служби безпеки ЮКОСа Олексій Пічугін, учасниці панк-групи Pussy Riot. Відомі адвокати давно говорили про те, що російські суди схильні до впливу чиновників і професійно непридатні, виносячи в 99 відсотках судових процесів обвинувальні вироки. Голова Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва уточнює: «За відсутності нормальної роботи судів велика кількість звернень до ЄСПЛ природна. Якби в нас був справедливий суд, що керується законами, а не примхами суддів чи начальства, звернень до Європейського суду було б менше». Вона, як і багато правозахисників, які займаються моніторингом судової системи, відзначають, що ситуація при Путіні і при Єльцині істотно відрізняється: зараз втручання чиновників у процес і в зміст вироків набагато виразніше свідчать про політичну ангажованість».

Можна припустити, що рішення ЄСПЛ за скаргою бесланських матерів стало останньою краплею до терпіння російської влади: Європейський суд із прав людини в червні 2015 року визнав порушення права на життя й на ефективний правовий захист. Тепер у Кремля ще одна серйозна проблема ‒ прес-служба ЄСПЛ у червні цього року повідомила, що завершився допит свідків у міждержавній справі 2008 року «Грузія проти Росії». Цей позов пов'язаний із війною в серпні 2008 року, Грузія давно чекала його розгляду. Інший позов Грузії проти Росії був виграний 2014 року ‒ він захищав права етнічних грузинів, яких насильно депортували з Російської Федерації 2006 року. Тоді двоє людей померли під час депортації, частина з виселених етнічних грузинів були громадянами Росії.

Як би там не було, але ці міжнародні суди ‒ поки єдиний публічний механізм, який відкрито говорить про злочини, скоєні Росією та її керівництвом. І чим частіше це роблять, тим більше російська влада закривається, навіть не намагаючись змінити ситуацію. Точніше, вона не змінюватиме свою зовнішню агресивну політику, оскільки не хоче й не вміє жити інакше, а стати повноправним членом міжнародного співтовариства не виходить. Це так, як веде себе злодій у законі у звичайному цивільному житті: від нього вимагають жити «за закономм», а він може тільки «за поняттями».

Росія пожинає плоди путінської політики всесвітнього хамства й ігнорування міжнародного права

Що далі? А нічого. Нічого хорошого для Росії, у якої репутація опустилася настільки, що на Генеральній Асамблеї ООН уже відкрито називають Крим окупованою територією. Скільки б Чуркін не намагався нахрапом «завойовувати» інтерес до своєї країни, від Росії відвертаються ще недавно близькі партнери і дружні країни. Росія пожинає плоди путінської політики всесвітнього хамства й ігнорування міжнародного права. Історія знає кількох таких персонажів, що починали як хулігани, а закінчили життя диктаторами, багато з них ‒ мертвими диктаторами.

Звісно, Путіну не хочеться на лаву підсудних. Але чим довше він не хоче, тим більше злочинів скоює. Обдурене пропагандою населення ‒ півсправи, виснажена й підірвана економіка ‒ запорука злиднів майбутніх поколінь. Путін усе більше нагадує розшукуваного Інтерполом, із однією лише різницею, що поки його ніхто не шукає, але поводиться так, ніби в нього залишилося кілька днів, за які він має зробити ще на два злочини більше.

Для когось, за твердженням англійського поета і священика XVII століття Джона Донна, подзвін, для Путіна актуальніший дзвін наручників ‒ рано чи пізно за зло треба відповідати. Відмова виконувати рішення ЄСПЛ чи ігнорування Міжнародного кримінального суду (МУС) не змінить ставлення до Путіна ‒ до його самотності добавкою стане й повна ізоляція, коли шикарний президентський літак зможе сідати лише в Єревані, Душанбе чи Астані.

Постраждалі від Росії країни не перестануть подавати проти неї позови та скарги. Як повідомили в міністерстві юстиції Грузії, відмова від дотримання Римського статуту Росією «не має жодних правових наслідків і впливу на розслідування можливих військових злочинів під час російського військового вторгнення в Грузію в серпні 2008 року». Окрім ЄСПЛ, Міжнародний кримінальний суд розглядає ще один позов Грузії. «27 січня 2016 року передсудова палата МКС ухвалила рішення на підставі звернення прокурора МКС розпочати слідство щодо можливих злочинів, вчинених у Цхінвальському регіоні й навколо нього з 1 липня до 10 жовтня 2008 року», ‒ повідомили в міністерстві.

Путін перевершив за «діловими» якостями всіх сучасних диктаторів, за що рано чи пізно доведеться відповідати

Росія тепер перебуває поряд із країнами, де велися чи досі ведуться війни й відбуваються жахливі злочини проти населення, ‒ в Центральноафриканській Республіці, Уганді, Демократичній Республіці Конго, Кенії, Кот-д'Івуарі, Малі, Лівії й Судані, Афганістані, Іраку, Бурунді, Колумбії, Нігерії, Габоні й Палестині. Пояснити росіянам, чому замість «планів Путіна» і численних обіцянок створити з Росії сучасну квітучу державу вийшла країна, яку судять за злочини, не під силу навіть таким брехунам як Путін. Світ терпів 74 роки будівництва комунізму, жахливої ідеології, що перетворила найбільшу країну в світі на величезний концтабір. Путін перевершив за «діловими» якостями всіх сучасних диктаторів, за що рано чи пізно доведеться відповідати.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Олег Панфілов

    Професор державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

XS
SM
MD
LG