Доступність посилання

logo-print

Спеціально для Крим.Реалії

Рішення Третього комітету Генеральної асамблеї ООН, яка підтримала резолюцію щодо прав людини в анексованому Криму, може мати важливі наслідки для кримськотатарських прихильників Кремля в республіці. Відтепер у всіх документах Об'єднаних Націй півострів фігуруватиме як тимчасово окупована територія України. У такій ситуації адміністрації російського президента немає сенсу створювати ручні органи національного самоврядування, які б могли говорити про «самовизначення» кримських татар у рамках Російської Федерації.

Українські політики, експерти й журналісти досі обговорюють можливі наслідки ухваленої резолюції. Увага сфокусована на вимозі до Москви допустити до Криму незалежну моніторингову групу з прав людини чи на забороні забирати кримчан до армії країни-агресора. Насправді, документ може мати системні наслідки для кримської «влади». Зокрема й для тих її представників, які паразитують на проблемі міжнаціональних відносин.

Кримські татари розглядають російський статус півострова як повернення до часів радянської тиранії з її політичними атрибутами

Резолюція ООН зробила безглуздим створення ручних національних органів кримських татар, які місцева «влада» третій рік безуспішно намагалася збити. В діях Москви на кримськотатарському полі була своя єзуїтська логіка. Незважаючи на істерики російської дипломатії з приводу «народу Криму», проведений на півострові «референдум» не давав російському населенню півострова права відділятися від України. На захопленій території тільки кримські татари, караїми і кримчаки мають законне право на самовизначення. Два останніх народи, на жаль, украй нечисленні. Залишаються тільки кримські татари. Вони розглядають російський статус півострова як повернення до часів радянської тиранії з її політичними атрибутами: обмеження за національною ознакою, культурна асиміляція, заборона на рідну мову, спотворення історії й намагання виставити корінний народ такими собі сторонніми кочівниками.

Цивілізовані країни не визнали російський «референдум». За два з половиною роки Москва і близько не наблизилася до того, щоб Брюссель і Вашингтон хоча б закрили очі на кремлівські безчинства на українській території. У Москви був шанс (нехай і невеликий) отримати додаткові козирі в дипломатичному протистоянні навколо анексованого півострова. Потрібно було отримати слухняну більшість на національному з'їзді кримських татар ‒ Курултаї. Або здобути власні органи національного самоврядування, визнані більшістю корінного народу.

Ручний «національний з'їзд» міг провести показове голосування з питання приналежності півострова Росії. Після цього російські дипломати могли б використовувати результати його роботи як додатковий аргумент на підтримку своєї позиції. Мовляв, навіть корінний народ на підставі прав, наданих основоположними документами ООН, згоден жити в «рідній гавані». Декларація Об'єднаних Націй про права корінних народів, ухвалена 2007 року, гарантує кримським татарам можливість зберігати і зміцнювати власні політичні інститути.

Кримський «радмін» і «держрада», керівні пости в яких дісталися махровим шовіністам, зробили все можливе, щоб обмежити кримських татар у правах

У теорії все виглядало чудово, але на практиці виявилося, що самозвана кримська «влада» не має чіткої стратегії щодо корінного народу. Тодішній постпред російського президента Олег Белавенцев намагався використовувати методики, апробовані на Північному Кавказі: підкуп, шантаж, принцип «розділяй і володарюй» і фізичний тиск на непокірних. При цьому кримський «радмін» і «держрада», керівні пости в яких дісталися махровим шовіністам, зробили все можливе, щоб обмежити кримських татар у правах. У першу чергу розгромили освіту рідною мовою.

Із весни до осені 2014 року Кремль і його кримські ставленики намагалися «приручити» Меджліс, паралельно заграючи з групою делегатів Курултаю, які згуртувалися навколо нинішнього «віце-спікера» Ремзі Ільясова. Після заборони на в'їзд народним депутатам Мустафі Джемілєву й Рефату Чубарову було вирішено створити якусь подобу Курултаю під виглядом «кримськотатарського руху Кирим». У нього добровільно-примусово загнали чиновників із-поміж кримських татар, але справжнього визнання в народу назване об'єднання так і не отримало. Нам відомо, що в оточенні «спікера» Володимира Константинова, який «займався» Ільясовим, спочатку розглядалося питання проведення «виборів» до проросійського Курултаю. Від ідеї відмовилися, боячись, що корінний народ проігнорує такий «електоральний маскарад». Такого публічного провалу перед Кремлем «влада» республіки допустити не могла. Тим більше, вибори до «держради» Криму показали, що кримські татари не мають наміру брати участі в політичних інсценуваннях.

Кримські татари ‒ золота акція, боротьбу за яку Кремль з тріском програв. Навіть якщо (уявімо, що сталося диво) Москва та її прихильники створять якусь подобу Курултаю і протягнуть через нього цікаві для них рішення, результат буде нульовим. Сумнозвісний представник Росії Віталій Чуркін і його колеги можуть скільки завгодно розповідати на засіданнях ООН про нібито підтримку кримськими татарами російського статусу Криму, але це буде розцінене як дешева демагогія.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG