Доступність посилання

logo-print

Фукуяма про наслідки для України виборів президента у США


Френсіс Фукуяма

Френсіс Фукуяма

Стенфорд Результати президентських виборів у США спричинили хвилю дискусій і демонстративних протестів. Чимало аспектів подальшого формування внутрішньої й зовнішньої політики залишаються досі доволі невизначеними. У Стенфорді відбулась серія публічних і внутрішніх дискусій щодо наслідків виборів, одним із ключових спікерів яких був професор Френсіс Фукуяма, директор Центру демократії, розвитку й верховенства права Стенфордського університету. Наразі експерти намагаються уникати припущень, увесь світ, не лише США, уважно спостерігає за кожним кроком майбутнього президента Дональда Трампа. Україна перебуває в фокусі уваги професора Фукуями впродовж останніх років, ми говорили про різні варіанти розвитку подій у ній раніше, зокрема, й у рамках його Стенфордського курсу про «Демократію, розвиток і правовий порядок». Попри неймовірну щільність запитів на коментарі від світових мас-медіа одразу після виборів, професор Фукуяма люб’язно погодився зустрітися й поділитися своїми думками про те, як наявна ситуація може потенційно вплинути на складну позицію України і країн Балтії.

– Професоре Фукуяма, 2013 року ми вперше зустрілись із Вами в Києві, відтоді відбулося чимало змін для України. Сьогодні хотілось би почути Ваші думки щодо результатів президентських виборів у США. Якими є найсуттєвіші стратегічні внутрішні й зовнішні виклики для США та світу в контексті серйозної поточної кризи існуючих політичних систем і політичного істеблішменту, як це впливатиме на міжнародну політику й трансформуватиме політичний ландшафт для країн Східної Європи й України зокрема.

– Це досить широка тема, тому давайте розпочнемо з Європи, Східної Європи й України.

На жаль, результати цих виборів є доволі негативні за своїми наслідками, особливо для України і Грузії

Я думаю, що, на жаль, результати цих виборів є доволі негативні за своїми наслідками, особливо для України і Грузії, а також будь-якої іншої країни, котра прагне вивільнитись із-під сфери впливу Москви.

Дональд Трамп із якихось міркувань надзвичайно симпатизує Росії й Володимиру Путіну. Власне, він настільки послідовно уникає критики Росії, що це змушує мене думати, що можуть існувати деякі невідомі нам важелі впливу на нього зі сторони росіян – можливо, це грошові зобов'язання перед російськими інвесторами чи якісь інші подібні речі, але це доволі тривожний момент.

Трамп цілком ясно дав зрозуміти, що хоче мати більш теплі відносини з Путіним. Російська сторона дуже задоволена результатами виборів. І, на жаль, можливість поліпшення відносин із Росією може відбуватися за рахунок таких країн, як Україна.

Ризиком може стати підтримка Сполученими Штатами скасування санкцій щодо Росії

На мій погляд, ризиком може стати – на черговому саміті в червні – підтримка Сполученими Штатами скасування санкцій щодо Росії. Природно, що подібних дій можна очікувати й від європейської сторони.

Це зняття досить йморівне, якщо тільки Анґела Меркель не залишиться наполегливою прихильницею підтримання режиму санкцій

Таким чином, може бути знято багатосторонній тиск на росіян за вчинене ними в Криму та східній Україні. Відповідно, й баланс розподілу сил, на мій погляд, може бути зміщений у гірший бік. Це доволі ймовірно, що адміністрація Трампа може дійти згоди щодо зняття санкцій.

І є достатня кількість європейців, котрі вже бажають зняття санкцій. До цього дуже прихильно ставляться Греція й Італія, низка інших країн. Таким чином, це зняття досить іморівне, якщо тільки Ангела Меркель не залишиться наполегливою прихильницею підтримання режиму санкцій.

– Коли ми говоримо про артикульований Трампом скептицизм щодо необхідності суттєвої підтримки традиційних союзників Сполучених Штатів у Європі й НАТО, якими є потенційні ризики для східноєвропейських кордонів і балтійських країн зокрема?

– Трамп цілком ясно висловився щодо того, що він не переконаний у необхідності з боку Сполучених Штатів автоматично ставати на захист союзників, згідно з договором НАТО. Я вважаю це безпрецедентним.

Жоден американський президент ніколи не намагався переглянути гарантії п’ятої статті договору НАТО, котрі надаються учасникам альянсу. Це майже відкрите запрошення росіян до втручання у справи країн Прибалтики

Жоден американський президент ніколи не намагався переглянути гарантії п’ятої статті договору НАТО, котрі надаються учасникам альянсу. Це майже відкрите запрошення росіян до втручання у справи країн Прибалтики. Утім, на мою думку, сказане вище таки залишається (для росіян – КР) доволі ризикованою у виконанні справою. Одна річ, коли йдеться про Україну, яка не є учасником альянсу НАТО, й зовсім інша справа, коли це Естонія чи будь-яка інша країна Балтії, щодо яких закріплені відповідні правові гарантії. Ще раз повторюсь, це той регіон, майбутнє якого в мене викликає значне занепокоєння.

– На Вашу думку, які зсуви можуть відбутись у міжнародному політичному ландшафті в цілому, зважаючи на поширення світом «право-національного популізму», «право-національного Інтернаціоналу», як Ви його нещодавно поіменували?

– На мій погляд, це призведе до трансформацій існуючого ліберального міжнародного порядку. На цей момент у нас є міжнародний порядок, що складався значною мірою за участі Сполучених Штатів, вільна торгівля, відкриті кордони. Європейський союз зробив великий внесок у цей процес. І тепер усе це починає розходитися по швах. Відбувся вихід Великої Британії з Євросоюзу, а тепер до всього маємо загрозу від Дональда Трампа, по суті, торговельними війнами щодо країн, які, на його думку, забирають американські робочі місця... Проблемність такого підходу зумовлюється тим, що Сполучені Штати в цьому світі не існують самі по собі, відокремлено від інших країн. Й інші країни, якщо ви починаєте встановлювати протекційні тарифи, відповідатимуть аналогічними заходами, і така потенційна негативна спадна спіраль може вбити міжнародну торгівлю й інвестиції, унаслідок чого може статись глобальна рецесія й чимало економічних негараздів.

– У такому разі, що може допомогти запобігти поверненню, скажімо так, до «соціального дарвінізму», «real politik»?

– Що ж, це дуже суттєвою мірою залежить від Дональда Трампа й того, чи дійсно він має намір рухатись далі, спираючись на такий формат протекціонізму, як порядок денний своєї політики. В кінцевому рахунку, мені, всім нам, просто невідомо, що саме він планує робити.

– Ви зауважували в одному зі своїх попередніх інтерв'ю, що США перебувають у ситуації складної політичної кризи. Як би Ви оцінили наслідки виборів для американської економіки? Наприклад, озвучені командою Трампа стратегії розвитку інфраструктурних проектів у контексті макроструктурних економічних змін?

Дональд Трамп не має стратегії перенесення мільйонів виробничих робочих місць назад до Сполучених Штатів, як він обіцяв

– Розумієте, Дональд Трамп не має стратегії перенесення мільйонів виробничих робочих місць назад до Сполучених Штатів, як він обіцяв. Я хочу сказати, що ці процеси настільки суттєво визначаються і спрямовуються розвитком технологій, автоматизації виробництва, що він не зможе повернути цей процес у зворотній бік. І самі тільки переговори про перегляд торговельних угод не зможуть це змінити.

Одна царина, де він може фактично створити робочі місця, – це інфраструктура

Одна царина, де він може фактично створити робочі місця, – це інфраструктура, і він говорив, що це робитиме. І, власне, на мою думку, це хороша ідея, хороша річ. Чи зможе він у дійсності профінансувати це й отримати відповідну підтримку колег-республіканців? Це буде складний процес, тому що республіканці завжди чинили опір федеральному уряду щодо спонсорування подібних ініціатив. Тим не менше, це та царина, де є можливість досягти успіху.

– Що може стати корисним кроком у відповідному напрямку для країн, що розвиваються? Наприклад, для України, Молдови чи Білорусі.

Ключова річ – очищення від корупції

– Я вважаю, ключова річ, яка лишається актуальною, те головне, що повинно бути зроблено в усіх цих країнах, – очищення від корупції. На мій погляд, спільна проблема всіх цих країн – брак однакових правил гри для забезпечення економічної конкуренції, коли доступ до економічних ресурсів визначається або контролем з боку олігархів, або необхідністю політичних зв'язків для здійснення успішних інвестицій. Усе це мало би бути відкинуте.

Вирішення проблеми корупції дійсно є пріоритетом в цьому регіоні Східної Європи

Таким чином, на мою думку, вирішення проблеми корупції дійсно є пріоритетом в цьому регіоні Східної Європи. Якщо ви хочете мати економічне зростання.

– Надання США значної підтримки країнам, які розвиваються – якою мірою це може змінитися, зважаючи на деякі заяви Трампа про потенційні обмеження бюджетів міжнародної допомоги?

– Поки що зарано розвивати відповідні припущення: він озвучив чимало різноманітних намірів, і ми наразі просто не знаємо, чого саме очікувати. Ми просто муситимемо чекати на перший бюджет, у лютому – й фактично із цим також буде складно, тому що інаугурація відбудеться двадцятого січня, й традиційно Офіс адміністративно-бюджетного управління (Office of Management and Budget – КР) представляє бюджет президента в лютому: незрозуміло, чи вистачить часу й зусиль на ті чи інші фактичні зміни цього бюджету.

– Якими могли би бути найважливіші стратегічні кроки України для зміщення своєї позиції в списку пріоритетів США і Європи?

– Тут я знову повертаюсь до відповіді, яку давав на попереднє запитання: серйозна робота в боротьбі з корупцією.

Я не думаю, що Сполучені Штати і Європа будуть зацікавлені продовжувати вкладати гроші в Україну, якщо Україна сама не продемонструє спроможності діяти злагоджено. Зниження рівня корупції, регуляторні зміни – це необхідність

Я не думаю, що Сполучені Штати і Європа будуть зацікавлені продовжувати вкладати гроші в Україну, якщо Україна сама не продемонструє спроможності діяти злагоджено. Зниження рівня корупції, регуляторні зміни – це необхідність. Зміни політики, які будуть необхідні. При цьому я маю зазначити, що деякі з подібних речей уже були здійснені Україною й досить добре. Наприклад, на мій погляд, переоцінка вартості природного газу була дуже важливим кроком, болісним, але це те, що мало відбутись; також було встановлено й утримано контроль над бюджетом... Усе це – речі добрі. Але, в кінцевому рахунку, якщо рівень корупції в Україні залишатиметься настільки ж високим, наскільки він є на цей час, то, на мій погляд, у якийсь момент США просто скажуть: «Послухайте, чому ми інвестуємо гроші в цю країну? Вони витрачаються даремно, йдучи в кишені олігархів» – щось в подібному ключі.

Розумієте, я не можу надати перелік важливих для України дій. Список необхідних реформ міг би бути нескінченним у контексті того, що Україна може зробити.

– На Ваш погляд, реформи в Україні мали би орієнтуватись на неоліберальний ідеологічно підхід чи це має бути щось інше: у форматі шведського чи канадського підходу в визначенні ролі держави й функціонування відповідних інституцій?

– На мій погляд, слово «неоліберальний» в цьому контексті не є корисним. Ніхто більше (якщо під «неоліберальним» мається на увазі формат приватизації, дерегуляції й інші подібні речі часів 1990-х років), ніхто більше в це не вірить.

Україні потрібні сильні інституції як основа для економічного зростання

МВФ не вірить у це більше. Таким чином, на мій погляд, це – не варіант для вибору. На мою думку, питання полягає в тому, що всі погоджуються от у чому: Україні потрібні сильні інституції як основа для економічного зростання. Щодо цього є фактичний загальний консенсус.

Світлана Хутка, дослідниця, професор, фулбрайтер Стенфорда

XS
SM
MD
LG