Доступність посилання

Віталій Портников: Страх перед Хорватією


Карикатура Євгенії Олійник

Карикатура Євгенії Олійник

Спеціально для Крим.Реалії

Ніколи не міг припустити, що російське зовнішньополітичне відомство так болісно реагуватиме на результати українсько-хорватських переговорів ‒ на рішення двох країн створити групу для реінтеграції окупованих Росією територій нашої країни. У заяві російського МЗС стверджується, що хорвати створять в українців «небезпечну ілюзію допустимості на Донбасі силових сценаріїв», а вже згадка у контексті реінтеграції Криму взагалі викликала неприхований сказ у лавровських підручних. І це при тому, що під час свого перебування у Києві, прем'єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович не раз і не двічі стверджував, що його країна виступає винятково за мирну реінтеграцію окупованих територій.

Але сама згадка Хорватії у контексті звільнення окупованих земель викликає у російських шовіністів справжнісінький фантомний біль. Адже понад два десятиліття тому здавалося незаперечним фактом, що Хорватія «покарана» за своє небажання жити за вказівкою бєлградського диктатора Слободана Мілошевича і сербських шовіністів, частина її території відірвана, прихильники законної влади виселені, країна позбавлена можливостей нормально розвиватися. А потім були блискучі військові операції хорватської армії і серія дипломатичних зусиль, які привели до звільнення всієї території країни. Сталося те, у що ніхто не вірив ні в Москві, ні в Бєлграді ‒ адже і тоді, як і зараз, питання було «закрите».

Але кульмінацією цих подій було навіть не повне звільнення території Хорватії від окупантів і їх посібників. Лише за п'ять років після цього звільнення самі серби позбулися режиму Мілошевича. Колись всесильний правитель закінчив свої дні у тюремній камері Гаазького трибуналу, так і не дочекавшись заслуженого вироку.

Путін і Лавров бояться навіть не того, що Донбас і Крим будуть повернуті країні, невід'ємною частиною території якої вони є. Вони бояться повторити долю Мілошевича

Не потрібно пояснювати, що ті, хто сьогодні при владі в Росії, завжди були на боці Мілошевича: Путін просто невміло його копіює. Вони підтримували Мілошевича і тоді, коли його солдати і найманці катували Словенію, Хорватію, Боснію, Косово. І тоді, коли проти диктатора піднявся вже сам сербський народ. І тоді, коли злочинця видали до Гааги. Підтримували, тому що хотіли діяти як він ‒ але боялися його долі. Тому що запам'ятали: те, що сьогодні здається неможливим, завтра стає здійсненним.

Хорватія ‒ це як осиковий кілок у серце шовінізму і агресії. Ось чому з таким страхом в російському зовнішньополітичному відомстві ставляться до найдрібніших фактів українсько-хорватської співпраці. Путін і Лавров бояться навіть не того, що Донбас і Крим будуть повернуті країні, невід'ємною частиною території якої вони є. Вони бояться повторити долю Мілошевича.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG