Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Севастопольці з часів ухвалення української Конституції домагалися права обирати мера. І ось підконтрольний Кремлю парламент Севастополя ухвалив поправки до закону про вибори губернатора ‒ тепер його обиратимуть всенародно. Але чи зміниться від цього життя городян?

Місто «прямого підпорядкування»

Строго кажучи, один всенародно обраний мер в новітній історії Севастополя все ж був. 1994 року на прямих виборах головою виконкому севастопольської міськради на 4 роки був обраний Віктор Семенов. 1995 року він же був призначений на посаду голови Севастопольської міськдержадміністрації, яка входила до президентської вертикалі влади. Таким чином, Семенов керував і законодавчою, і виконавчою владою у місті ‒ такими повноваженнями зазвичай володіє міський голова.

1996 року була ухвалена Конституція України, згідно з якою Севастополь і Київ отримали статус міст центрального підпорядкування. Особливості організації системи державної влади і органів місцевого самоврядування у Києві та Севастополі мали бути прописані в окремих законах. Київ такий закон згодом отримав, а Севастополь ‒ ні.

У Києві висловлювали виправдане занепокоєння, що у Севастополі може перемогти проросійськи налаштований кандидат, що може зробити неконтрольованою ситуацію у місті-герої

Починаючи з 1999 року у Верховній Раді розглядалися понад десять проектів законів про статус Севастополя, найбільш важливими питаннями вважалися розмежування повноважень виконкому міськради і міськдержадміністрації і питання виборів міського голови. Авторами законопроектів були різні політичні сили ‒ від комуністів і регіоналів, до соціалістів і «Фронту змін». Але жоден варіант не був схвалений законодавчим органом України.

Аналізуючи можливі наслідки прямих виборів мера, в Києві висловлювали виправдане занепокоєння, що у Севастополі може перемогти проросійськи налаштований кандидат, що може зробити неконтрольованою ситуацію у місті-герої.

Тим часом, це питання й надалі залишалося основним практично в усіх виборчих кампаніях. Севастопольцям обіцяли дати право самостійно обирати голову міста всі ‒ від кандидата до райради до кандидатів у народні депутати і кандидатів у президенти. І не можна сказати, що всі політики дійсно були цим такі стурбовані. Просто виборцям набагато простіше пояснити, чому не ухвалений такий закон, аніж чому не збудований новий дитячий садок або не відремонтована дорога.

Дочекалися?

І ось, 24 листопада, на пленарному засіданні сесії парламенту Севастополя були ухвалені поправки до міського Статуту в частині, що стосується виборів губернатора. Право обирати керівника міста отримали жителі міста. Раніше, на підставі ухваленого 2014 року місцевого закону, губернатора обирали депутати «Закзборів» з кандидатур, запропонованих президентом Росії. Тоді Кремль не довірив городянам право обирати губернатора, поклавши це на легко контрольованих депутатів, понад 90 відсотків яких були представниками правлячої партії.

Варто зазначити, що поправки до статуту Севастополя в частині введення виборів міського губернатора вносяться втретє. Раніше їх ухвалення блокувала група депутатів, підконтрольна екс-губернатору Сергію Меняйлу. Прихильникам прямих виборів не вистачало трьох голосів.

У Росії давно вже існує «федерація без федералізму»: регіони виживають за рахунок подачок з центру, а губернатор дотаційного на 70 відсотків Севастополя просто приречений постійно стояти з простягнутою рукою

Після відставки одіозного адмірала з посади губернатора тимчасим виконувачм обов'язків був призначений «аполітичний господарник з Мінпромгоспу» Дмитро Овсянников. Він швидко знайшов консенсус з «командою Олексія Чалого» і конфронтації двох гілок влади був покладений край. Проаналізувавши рейтинги неконфліктного Овсянникова, кремлівські політтехнологи, схоже, дійшли висновку про допустимість прямих виборів і севастопольцям дозволили пограти в демократію.

Вони ще не знають, що в Росії давно вже існує «федерація без федералізму»: регіони виживають за рахунок подачок з центру, а губернатор дотаційного на 70 відсотків Севастополя просто приречений постійно стояти з простягнутою рукою. Варто згадати, що 2004 року Путін значно зміцнив централізоване управління, скасувавши вибори голів регіонів і отримавши право на їх призначення. Ця зміна супроводжувалася економічною централізацією, федеральний бюджет почав займатися великим перерозподілом податків і виплат регіонам.

Коли всі процеси були взяті під контроль, вибори знову дозволили.

У роки правління Путіна федеральна структура не перейшла на більш зрілий рівень, незважаючи на те, що були такі очікування. Характерний федералізму розподіл влади між центральною і місцевою створювався не шляхом діалогу, а силою. Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW в дослідженні зауважив, що затвердити залежність голів федеральних суб'єктів від центру найбільше допомагає економічна структура, за якої все більша частина регіонів ставала отримувачами виплат, а не донорами. Сформований статус отримувача приводить до того, що регіональна еліта в першу чергу дивиться на центр в надії на ухвалення рішень, щоб уникнути відповідальності. Основна мотивація губернаторів ‒ продовження своєї влади і отримання виплат для регіону, а також зниження контролю, що сприятливе для корупції.

Саме тому севастопольцям не варто надто радіти, бо життя їхнє від виборності губернатора навряд чи помітно зміниться.

Андрій Покровський, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG