Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Якщо людині нема чим пишатися, він показує кулаки. Росія сама стала загрозою світу, потенційним агресором для багатьох країн. Не тільки для України, в якої вона захопила Крим, намагалася відрізати весь схід і південь, але поки воює за частину Донбасу. Це не тільки Грузія з відірваною Абхазією й Південною Осетією. Це, наприклад, країни Балтії та Скандинавії, до повітряного простору і прибережної акваторії яких залітають і запливають, як до себе додому, «ввічливі» гості з Росії.

У Радянському Союзі готові були до війни ще вчора, але для проформи співали, «якщо завтра в похід». Говорили «якщо ворог нападе», але самі розробляли плани бліцкригу й самі першими нападали, наприклад, на Фінляндію та країни Балтії. Це такий політичний евфемізм, фігура мовлення, до якої тепер часто вдається Володимир Путін.

«Росія зараз сильніша за будь-якого потенційного агресора», ‒ сказав президент Володимир Путін на колегії Міноборони Росії.

Читаємо те, що залишилось у Володимира Путіна між рядків: «Якщо ворог нападе... Але ворог не нападе. І тоді нападемо ми»

Оснащеність російської армії новим озброєнням у новому році має досягти 60 відсотків, говорив на нараді міністр оборони Росії Сергій Шойгу. «Хотів би звернути вашу увагу на те, що, якщо ми просто дозволимо собі хоча б на хвилину розслабитися, допустити хоча б один істотний збій у модернізації армії та флоту, в підготовці військ, ситуація може швидко змінитися», ‒ сказав Путін, підкресливши, що Росія навіть не встигне цього помітити. Читаємо те, що залишилось у Володимира Путіна між рядків: «Якщо ворог нападе... Але ворог не нападе. І тоді нападемо ми». Так було з Грузією.

Ще в квітні 2004 року російський президент доручив своєму уряду й регіональним органам установити прямі стосунки з сепаратистською й ніким не визнаною владою в Сухумі та Цхінвалі. Грузинський уряд повідомляв, що доручення Путіна юридично рівносильне повній анексії двох регіонів Грузії. Росія почала розміщувати тут своїх військовослужбовців, спочатку під виглядом миротворців, а потім і без вигляду, разом із важким озброєнням. Спочатку була анексія політична, «ввічлива», а потім силова, вбивча. 2008 року збройним нападом Володимир Путін завершив гібридну окупацію Грузії, що розпочалася за кілька років до того. ЄС, ОБСЄ, НАТО, США, Велика Британія, Франція, Німеччина засудили рішення Путіна й закликали від нього відмовитися. Про це докладніше йдеться в дослідженні Андрія Ілларіонова «Як готувалася війна».

«Якби західні держави від самого початку говорили чоловічою мовою, відповідною їхній справжній військовій та економічній могутності та їхній відповідальності перед світом, якби вони відразу показали, що хвастощі й жести імпонування їх не вражають, то цар не тільки тут же залишив би всі свої агресивні наміри, а й мав би відносно цих держав інше почуття, ніж презирство, яке зараз тліє в його серці», ‒ викривав таємниці європейської дипломатії XVIII століття Карл Маркс. Не в останню чергу через потурання країн Заходу Росія Миколи І стала «жандармом Європи», розв'язала першу Кримську війну.

Схожою на грузинську була й окупація Криму «ввічливими» чоловічками. Хоча тоді ж, 2008 року, Путін «по-пацанськи» дав слово німецьким журналістам: «Крим не є суперечною територією, а Росія давно визнала кордони України».

Мова дана людині для того, щоб приховувати правду. Російські політики завжди кажуть приховану правду

Мова дана людині для того, щоб приховувати правду. Російські політики завжди кажуть приховану правду. Хіба брехав Володимир Жириновський, коли на зорі вставання Росії з колін говорив, що російський солдат митиме чоботи в Індійському океані? Ні! Дорога довга, поки помили закривавлені чоботи в Чорному морі. Сьогодні російські вояки миють у Середземному морі винищувачі, що посипалися з палуби «Адмирала Кузнецова». Так і до Індії дійдуть. «Президент закликав зміцнювати бойовий потенціал стратегічних ядерних сил», ‒ повідомляють інформагентства про нові миролюбні ініціативи Володимира Путіна, озвучені на згаданій колегії Міноборони Росії.

«Зміцнювати» ‒ така програма російського президента на 2017 рік. Зміцнювати не тільки бойовий потенціал. Із думками про військові походи для «миття чобіт» росіяни зміцнилися. Тепер пора закріпити думки про «стратегічні ядерні сили». Війна можлива, мають чітко засвоїти росіяни. Навіть якщо ворог не нападе.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG