Після анексії Криму парафіяни зіткнулися з частковим закриттям Української православної церкви Київського патріархату. У той же час Патріарх Московський і всієї Русі Кирило говорить про неприпустимість визнання незалежності Української церкви від Московського патріархату. Що це означає для церкви на окупованих територіях? Про це говоримо з Архієпископом Чернігівським і Ніжинським, спікером Київської патріархії ‒ Євстратієм Зорею і релігієзнавцем ‒ Віталієм Хромцем.
За час окупації кількість парафій Української православної церкви КП в Криму зменшилася: закриті церкви у Севастополі, Красноперекопську, Керчі, селі Перевальному. Громада УПЦ Київського патріархату так і не була зареєстрована, але прихожан стало більше ‒ так стверджує єпископ Сімферопольський і Кримський Климент Української православної церкви Київського патріархату. У листопаді минулого року представники підконтрольного Росії Фонду майна Криму намагалися опечатати перший поверх кафедрального собору Святих рівноапостольних Володимира і Ольги Української православної церкви. Раніше влітку Апеляційний суд Севастополя зобов'язав Кримську єпархію звільнити приміщення і виплатити штраф у розмірі півмільйона рублів.
‒ З нами на зв'язку Архієпископ Чернігівський і Ніжинський, речник Київської патріархії Євстратій Зоря. Євстратію, як ви оцінюєте події останнього півроку в Криму, адже ситуація не найсприятливіша для Української православної церкви?
Зоря: Доброю новиною для Київського патріархату в Криму є те, що наша єпархія, священики, громада, незважаючи на тиск і дуже складну для нас ситуацію в окупованому Криму, Українська православна церква Київського патріархату продовжує існувати і діяти. Я можу оцінювати це лише як ще один прояв Божої милості, чудо, адже противники зробили все, щоб витіснити нас з Криму.
‒ За словами святішого патріарха Київського Філарета, в Криму перемогла неправда, адже з боку Росії були гарантії, що Крим є територією України. Однак в підсумку Україна має перемогти, оскільки Бог все ж на боці правди. Євстратію, про які гарантії йшлося?
Зоря: В першу чергу ‒ Будапештські гарантії, дані тоді, коли Україна відмовилася від ядерної зброї. Ці гарантії були підтверджені так званим великим договором 1997 року. Російська сторона підтверджувала визнання і непорушність українських кордонів, визнавала Крим невід'ємною частиною України. У 2014 році все це було розтоптано Росією. Це було порушення міжнародного права і явний відкритий гріх з церковної точки зору. Про це і говорив патріарх ‒ жоден гріх не залишається безкарним, рано чи пізно ті, хто вчинив гріх і не розкаявся, отримають покарання від Бога.
Наша церква не визнавала і не визнає російського статусу КримуЄвстратій Зоря
‒ За словами Архієпископа Сімферопольського і Кримського Української православної церкви Київського патріархату Климента, прихожан в Криму стало більше, адже церква стала єдиним оплотом українства в Криму. Українська греко-католицька церква в Криму зареєструвалася як Римо-католицька церква східного обряду, і майже всі священики виїхали, служби ведуться переважно в католицьких храмах. Євстратію, тиск на церкву очевидний. Я так розумію, причина тому ‒ позиція церкви, її роль як оплоту української духовності?
Зоря: Перша причина ‒ те, що наша церква не визнавала і не визнає російського статусу Криму. Як, на жаль, це зробили деякі конфесії, серед них громади Московського патріархату.
У нашої церкви принципова позиція. Окрім того, наша церква в Криму ‒ невід'ємна частина української не тільки де-юре, але і де-факто. Тому богослужіння проводяться українською мовою. Ми підтримуємо українські традиції, на богослужіннях люди чують молитви за Україну, можуть відчувати себе українцями, спілкуватися з тими, хто дотримується тих же поглядів. Ми стали чимось більшим, ніж релігійний центр, і ми виконуємо функцію об'єднання і підтримки в умовах бездержавності, як і раніше, упродовж багатьох століть. Ми продовжуємо діяльність, незважаючи на тиск з боку місцевої окупаційної влади ‒ скільки б це не тривало. Історія, зокрема і радянська, показує, що перемогти церкву шляхом тиску, гонінь, неможливо. Вона лише посилюється.
‒ Зараз ведуться розмови про те, що Українська православна церква може стати автокефальною, фактично, незалежною від Московського патріархату. Це шанс на створення соборної православної церкви в Україні. Патріарх Московський і всієї Русі Кирило негативно реагує на подібну перспективу. Що Ви думаєте про такий підхід патріарха?
Патріарх Кирило ‒ лише ретранслятор частини загальної російської риторики, яка використовується проти УкраїниЄвстратій Зоря
Зоря: Це традиційне перекладання відповідальності. Поділ православної церкви в Україні ‒ плід діяльності зокрема і особисто патріарха Кирила і російських політиків, які його підтримують, їх втручання в церковну ситуацію в Україні є шкідливим для нашої країни. Росія вже три роки перекладає відповідальність на Україну, заперечуючи сам факт втручання в наше життя, говорячи про відсутність тут російських військ. Те ж відбувається в церковній сфері. Патріарх Кирило ‒ лише ретранслятор частини загальної російської риторики, яка використовується проти України.
‒ З нами на зв'язку релігієзнавець Віталій Хромець. Віталію, що стоїть за спротивом патріарха Кирила об'єднанню українських церков, фактичній незалежності від Московського патріархату?
Для Росії утримання Української православної церкви в орбіті свого впливу життєво важливе в політичному планіВіталій Хромець
Хромець: На жаль, церкву в Росії використовують як продовження імперської політики. РПЦ розглядає Українську православну церкву як агента церковного впливу на ситуацію в нашій країні. Риторика Кирила часто нецерковна, вона відображає загальну конструкцію суджень російської влади. Тому для Росії утримання Української православної церкви в орбіті свого впливу життєво важливе в політичному плані.
‒ Чи можуть спроби української церкви об'єднатися і створити соборну православну церкву привести до репресій в Криму?
Хромець: У Криму Українська православна церква Київського патріархату розглядається як агент українського впливу ‒ і так воно і є. Церква буде займати абсолютно проукраїнську позицію. Остерігатися тиску, думаю, варто.
