Заборона на російські антиукраїнські книги: чи спорожніють полиці у книгарнях

Україна з початку року запровадила заборону на ввезення на її територію російських книг з антиукраїнським змістом. Керівництво України наголошує: про заборону всіх російських книг не йдеться. Але, як виглядає, по факту наразі саме так, бо держава поки не розробила механізм перевірки книг для їхнього легального ввезення.

Поки ж люди, які перетинають кордон, скаржаться на те, що митники забирають у них навіть літературу з ручної поклажі, розповідає автор програми про книжки на київському Old Fashioned Radio Данило Ваховський:

«Я знаю про такі випадки, а також про те, що російські інтернет-магазини припинили відправляти нам друковану продукцію поштою. Митниця опинилася в дурній ситуації. Відповідно до ухваленого закону, книги з Росії повинні проходити рецензування, фактично – ліцензування. Спеціальною комісією повинен видаватися спеціальний папір про те, що книга не містить антиукраїнської риторики. Однак комісію не створили до 1 січня, коли почав діяти закон. Тому митники змушені так чинити, оскільки немає дозволу на ввезення друкованої продукції».

Уповноважені органи наразі не коментували інформацію про те, що з Росії до України зараз книги не надходять узагалі. Згаданий Ваховським закон називається «Про обмеження доступу на ринок України іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту». Йдеться, насамперед, про обмеження на ввезення до України книг із Росії, які прославляють російські силові структури, деформують українську історію, ображають національну гідність українців. Цей закон, ухвалений наприкінці минулого року, як заявив тоді у Верховній Раді віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, є «елементом гуманітарної безпеки України».

Про документ розмірковує український письменник і сценарист Андрій Кокотюха:

«Немає заборони на книги з Росії – є заборона літератури антиукраїнського змісту. Це, перш за все, сепаратистська література, а також книги таких авторів, як Сергій Лук'яненко або Захар Прилєпін, які висловлюються на підтримку анексії Криму та підтримують війну на Донбасі. Моя думка – книги всіх російських авторів, за винятком тих, які не підтримують анексію Криму й не займаються антиросійською пропагандою, в Україні потрібно обмежити. Це необхідно зробити до того часу, поки війна не закінчиться нашою перемогою, поки Росія не визнає свої злочини й поки не виплатить Україні репарації. І тільки після цього російські книги, фільми й музика можуть повертатися до українського культурного простору. До того часу будь-яка книга російського автора – це книга, витримана в координатах «русского мира», а «русский мир» – це те, з чим сьогодні воює Україна. Це нормально, коли російський автор пише про «русский мир», але не нормально, коли ці книги є в Україні».

Книги російських видавців займають до 60 відсотків українського ринку. Якщо комісія, яка повинна видавати дозволи на ввезення друкованої продукції на територію України, не запрацює до весни, полиці багатьох книжкових магазинів можуть спорожніти, і в країну, як прогнозує Данило Ваховський, почне надходити контрабанда.

У будь-якому випадку, як вважає директор видавництва «Саміт-Книга» Іван Степурін, від обмежень на ввезення книг із Росії українські читачі більше втратять, ніж здобудуть.

«Ми втратимо в асортименті саме технічної, перекладної класики, наприклад, альбомів світового мистецтва, всього того, що поки перебуває на полицях українських книгарень. Чому втратимо? Тому що, за нашими відчуттями, вибір тих осіб, які будуть визначати, яка ж література повинна бути доступна українському читачеві, може затягнутися, формалізуватися, з'являться бюрократичні бар'єри. За нашими відчуттями, весь імпорт може зупинитися, і досить надовго», – каже він.

Іван Степурін не підтримує заборонні заходи, які, як він вважає, можуть призвести до того, що на полицях книжкових магазинів зникнуть і видання популярних російських письменників:

«У той час, коли наш читач і так патріотично та морально налаштований, нам кажуть, що необхідно запровадити якісь заборонні заходи, чим займатимуться, я думаю, якісь недосвідчені люди, які зате знають, що «потрібно» читати українцям, а що «не потрібно» читати. За моїми відчуттями, література, яку зараз називають сепаратистською, радикальною, вже давно не користувалася жодним попитом. Навряд чи ми тут знайдемо (навіть десь у віддалених куточках книготоргівлі) видання явного сепаратистського характеру. І не тому, що діють якісь заборонені заходи, а тому що вони просто не затребувані».

Між тим, в ухваленого Верховною Радою закону, який обмежує ввезення книг до країни, є й чимало прихильників. Один із них – директор видавництва «Наш формат» Антон Мартинов:

– Цей закон необхідний. Йдеться не про заборону російських книг, а про зміну політики їхнього ввезення. Якщо раніше ми ввозили книги на територію України в розрахунку на кілограми, то зараз це буде в розрахунку на назви. Це прийнята в світі практика щодо будь-яких товарів, і я не бачу в цьому нічого кримінального.

– Деякі експерти говорять, що якщо до весни не запрацює комісія, яка повинна видавати, по суті, ліцензії на можливість ввезення іноземних книг до України, то багато книжкових магазинів можуть закритися. Чи поділяєте Ви такі побоювання?

– Наразі в Україні залишилося дві системоутворюючі мережі книжкових магазинів. Одна з них – майже повністю україномовна, частка російськомовних книг у ній становить не більше п´яти відсотків. А друга має досить велику кількість російських книг, але динаміка імпортозаміщення, заміни цих видань на україномовні дуже сильна. І керівники цієї мережі не висловлюють занепокоєння щодо того, що, можливо, до квітня російські книги будуть слабо представлені в Україні. І керівництво цієї мережі схвально відгукується про ухвалений закон. Тому я б не говорив, що є небезпека закриття книжкових магазинів.

– Чи справді за майже три роки з часу анексії Росією Криму та російської агресії на Донбасі попит на художні видання з Росії впав?

– Звичайно ж, український читач проголосував гривнею за продукцію, яка видана в Україні, зокрема – і видану українською мовою. Я не бачу в цьому нічого дивного після тієї політики, зокрема й інформаційної, яку проводить держава-агресор проти України.

– А чи можна було знайти в київських книгарнях ще до Євромайдану російські видання, в яких українців і Україну зображували у вкрай негативному світлі?

– Це не було яскраво вираженою тенденцією, але в наших магазинах можна було знайти десятки російських книг, які прогнозували в Україні революційні події, анексію нашої території та військові дії. Це все, як мінімум, підігрівалося. Звичайно ж, це не було головним вектором розвитку та існування російського книжкового бізнесу, але, тим не менш, такі книги були. І після початку всім відомих подій не було ніяких акцій російських книговидавців, щоб зупинити цей процес, перейти на цивілізований шлях спілкування, а не на війну й пряме вторгнення на територію держави-сусіда. Всі думали, що минеться, і ніхто не хотів згадувати досвід Фінляндії, Литви, Латвії та Естонії. Ніхто не хотів замислюватися, які наслідки матимуть військові дії та наскільки суспільство може відвернутися від російської книги, російської мови після ось таких дій. Глобальних роздумів у російських ЗМІ та в російському суспільстві на цю тему ми не спостерігали.

– Як, на Вашу думку, може розвиватися ситуація з обмеженням ввезення до України іноземної книжкової продукції?

– Вона може розвиватися за двома варіантами. Перший полягає в побудові сильного східноєвропейського книжкового ринку. Ймовірність такого розвитку подій оцінюю десь у 70 відсотків. Другий – залишити все як є, тобто не робити жодних кроків. До анексії Росією Криму та військових дій на Донбасі частка російської продукції на українському ринку становила понад 80 відсотків, і якщо все залишити як є, то ту динаміку, яку показують українські видавці щодо відвоювання свого локального ринку, ми її просто за певний період втратимо і повернемося назад. Тобто з тотальною присутністю тут росіян, адже вони мають міцні позиції: серйозний маркетинг, фінансові ресурси.

Нашим українським видавцям часом дуже важко пробитися на полиці магазинів, оскільки українська мова нібито важко продається. І зараз нам досить складно подолати ось ці штампи. Тому закон про ліцензування не заборонить постачання російських книг до України. Будуть завозитися найбільш актуальні позиції, яких немає в українському асортименті. Менше завозитимуть спеціалізованої літератури, але я не бачу в цьому проблеми, оскільки вона й так іде в цифровий формат. Ми будемо отримувати з Росії не те, що хочуть росіяни сюди все «злити», а найкраще, що можна швидко продати й повернути гроші. Відповідно, поки цей продукт, звичайно ж, не буде замінений українським книговидавцем.

Тому я вважаю, що перший варіант, коли ми зможемо побудувати сильний східноєвропейський ринок, для нас більш прийнятний. Це й робочі місця, і краще функціонування економіки. Тобто ціну, асортимент та інші умови постачань нам диктуватимуть не з Москви, а рішення ми будемо ухвалювати самостійно. Це, звичайно ж, процес складний і затяжний, але, тим не менш, він абсолютно реалістичний.