Доступність посилання

Шевченкофобія: кому дозволено бути українцем в Криму


У Севастополі до дня народження Тараса Шевченка провели літературні читання, 9 березня 2017 року

Українському культурному центру заборонили проводити мітинг у Сімферополі в день народження поета і художника Тараса Шевченка. Як кримські чиновники обмежують право на свободу зібрань, кому можна протестувати на анексованому півострові і як Росія сприймає українську культуру? Про це розповідають активісти Українського культурного центру в Криму Леонід Кузьмін та Олена Попова, координатор Польового правозахисного центру в Криму Олександра Криленкова і політичний оглядач, співголова об'єднання «Українці Москви» і відповідальний секретар Українського конгресу Росії Віктор Гіржов.

Покладання квітів до пам'ятника Шевченку проходило під пильною увагою поліції, правоохоронці вели зйомку всіх, хто прийшов на акцію. Напередодні пам'ятної дати українські активісти Сімферополя надіслали російській владі міста повідомлення про захід. Керівництво міста українським громадським діячам відмовило і наголосило на неприпустимості зібрання українців. У той же час місцева влада організувала проросійський мітинг. Підконтрольна Кремлю «Українська громада Криму» під керівництвом члена «Единой России» Олега Усика також поклала квіти до пам'ятника Шевченку. При цьому в інших містах Криму на проукраїнських акціях жителі не афішували свої обличчя й імена ‒ наприклад, в Керчі невідомі поклали до пам'ятника Шевченку жовто-блакитні букети. У 2016 році проукраїнським активістам також відмовили в проведенні заходів до дня народження Кобзаря, а членів Українського культурного центру викликали в управління російської прокуратури в Криму, де попередили про неприпустимість проведення акції біля пам'ятника Шевченку.

До пам'ятника Шевченку в Сімферополі поклали квіти, 9 березня 2017 року

До пам'ятника Шевченку в Сімферополі поклали квіти, 9 березня 2017 року

‒ З нами на зв'язку координатор Польового правозахисного центру в Криму Олександра Криленкова. Олександро, чи є правила, за якими можна заздалегідь зрозуміти: кому в Криму дадуть провести акцію, а кому ні?

Криленкова: Нещодавно в Сімферополі завдяки втручанню поліцейських не вдалося провести футбольний матч, так що передбачити дуже складно. Звичайно, є закони, створюється видимість того, що вулична активність їм підпорядковується. Але чим далі, тим складніше передбачити, що буде сприйняте як несанкціоновані акції і що за цим послідує.

‒ У Сімферополі дві організації просили дозволу на проведення однакових, по суті, акцій до дня народження Шевченка. Українському культурному центру відмовляють з 2015 року, а організації, яка не так давно з'явилася, на чолі з членом «Единой России» дозвіл дають. Як це співвідноситься із законом і чи можна оскаржувати такі рішення місцевої адміністрації?

Криленкова: До норм закону апелювати важко, в Росії у таких випадках прийнято аргументувати тим, що дозвіл дають організації, яка раніше звернулася. Але очевидно, що організації, які діють на підтримку влади, дозвіл отримують, а інші ‒ ні. І це не має відношення до закону. При цьому в Росії часом забороняють нейтральні акції, які нікому не заважають, на кшталт велопробігів чи боїв подушками.

‒ Наскільки ускладнилася ситуація з реалізацією права на мітинги і демонстрації в Криму з 2014 року? Чи є небезпека для тих, хто виходить на акції?

До несанкціонованих акцій прирівнюють вже зібрання людей біля будинків, де проходять обшуки, і після цього їх засуджують, доба ув'язнення

Криленкова: У Криму ситуація з вуличною активністю ‒ одна з найважчих. Цією активності майже немає, особливо пов'язаної з хоча б умовно опозиційними діями. Цього немає з 2014 року, і навіть в Росії ситуація краща. У Санкт-Петербурзі, наприклад, можна проводити поодинокі пікети, в Сімферополі ж це неможливо. І ситуація стає тільки гіршою. Ми знаємо, що до несанкціонованих акцій прирівнюють вже зібрання людей біля будинків, де проходять обшуки, і після цього їх засуджують, доба ув'язнення. У Росії ‒ просто штраф.

‒ З нами на зв'язку учасниця Українського культурного центру в Криму Олена Попова. Олено, як ви думаєте, чому комусь дозволили провести свою акцію, а вам ні?

Попова: Нам не довіряють, вважають нас екстремістами. Ми вибрали форму акції, яку ніхто нам не може заборонити ‒ принесли квіти до пам'ятника. Робимо, що можемо. Біля пам'ятника були представники міськради, які заборонили нам акцію з формальних причин ‒ нібито ми неправильно оформили заявку. Наші «конкуренти» акцію провели. З'ясовувати стосунки з працівниками міськради ми не стали ‒ ну про що з ними говорити? Поліції було трохи більше, ніж минулого року. Однак ми прийшли, коли громада саме вже прийшла покласти квіти, на місці були журналісти ВВС. Думаю, це привернуло увагу поліції. Поліція нас знімала.

‒ З нами на зв'язку політичний оглядач Віктор Гіржов. Вікторе, яким нині є ставлення до української культури на територіях, підконтрольних Кремлю? Судячи з того, що вам, наприклад, з 2015 року заборонений в'їзд до Росії, ставлення абсолютно визначене.

Для Заходу це хороша картинка ‒ дотримання прав людини, повага до права на самовизначення. Але це профанація. Все українське в Криму і Росії насправді зачищається

Гіржов: У цілому Росія активно бореться з усім українським на своїй території. Верховний суд закрив дві загальноукраїнські організації ‒ «Об'єднання українців Росії» і «Федеральну національно-культурну автономію українців Росії». Розгромлена бібліотека української літератури в Москві. Двомільйонна діаспора зазнає гонінь, тиску влади. Росія не сприймає жодного українського руху і підтримує тільки українофобські організації. Але, до речі, в цьому році в Москві біля готелю «Україна», де ми традиційно збиралися, активісти громадської організації «Українці Москви» покладали квіти, читали вірші різними мовами. Відрадно, що було як ніколи багато молодих людей, що вони не побоялися прийти. Пройшла акція і в Новосибірську, Оренбурзі.

‒ Навіщо в Криму створюють видимість українського руху, коли його можна просто заборонити?

Гіржов: Для Заходу, на тлі міжнародних судів, це хороша картинка ‒ дотримання прав людини, повага до права на самовизначення. Але це профанація. Все українське в Криму і Росії насправді зачищається.

Віктор Гіржов (ліворуч), архівне фото

Віктор Гіржов (ліворуч), архівне фото

‒ З нами на зв'язку активіст Українського культурного центру в Криму Леонід Кузьмін. Леоніде, чи працює така схема створення видимості демократії тільки з українськими організаціями, чи ж з іншими теж?

Кузьмін: Спочатку проросійські товариства створювалися під кримських татар ‒ отаке заміщення, спроба створити альтернативні кримськотатарські організації. Те саме відбувається з українськими організаціями. В «Українській громаді Криму» нічого українського немає. Ні культурної, ні освітньої, ні будь-якої ще роботи вона не проводить.

(Над текстовою версією матеріалу працювала Галина Танай)

XS
SM
MD
LG