Ольга Скрипник: «Ми думали, що стоїмо на українській стороні, поки не побачили нашивку «ФСБ РФ»

У понеділок, 13 березня, на адмінкордоні з Кримом співробітники російської ФСБ затримали групу українських правозахисників. Серед затриманих опинилася координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, її колега Володимир Чекригін і представник офісу українського омбудсмена Карен Хатарян. Їх протримали на російському пункті пропуску сім годин і після широкого громадського резонансу відпустили, склавши адмінпротокол за порушення режиму державного кордону Росії. Подробицями події з Крим.Реалії поділилися Ольга Скрипник та її колеги, які упродовж семи годин чекали звільнення затриманих з іншого боку адмінкордону, інформуючи громадськість про те, що відбувається.

Першим повідомлення про затримання правозахисників отримав Віссаріон Асєєв ‒ правозахисник і чоловік Ольги Скрипник. «Оля встигла мені зателефонувати і повідомити, що їх ФСБшники затримали. Необхідно було відразу зробити цю інформацію публічною, я став писати про це в соцмережах. Правозахисні організації та офіс омбудсмена України оперативно приєдналися і відразу підняли інформаційну хвилю. Всі сім годин я був на адмінкордоні, отримував інформацію від Олі і працював з нею. Телефон у неї хотіли забрати, але вона його не віддала, хоча користуватися ним могла в обмеженому режимі, періодично писала мені СМСки», ‒ розповів він.

«Починати Третю світову війну через нас ніхто не буде»

У цей час з Віссаріоном Асєєвим на адмінкордоні перебувала його колега, правозахисниця Олена Лисенко. Напередодні вона моніторила ситуацію на іншому українському пункті пропуску ‒ «Чонгарі», а дізнавшись про затримання колег, змушена була припинити роботу і вирушити на «Каланчак».

«Там, біля українського посту, ми чекали, тому що це єдине, що нам залишалося. Ми розуміли, що починати Третю світову війну через нас ніхто не буде, тому сподівалися лише на те, що громадський резонанс допоможе звільнити наших колег. Адже Ольга Скрипник ‒ відома людина, і з нею був представник українського омбудсмена. Дуже хвилювалися, звичайно, тому що знаємо, як представники російських спецслужб затримують людей і фабрикують кримінальні справи. Тому сценарій тут міг бути будь-який», ‒ каже правозахисниця.

Тим часом у російській ФСБ підтвердили факт затримання трьох українських правозахисників на російському пункті пропуску «Армянськ». За версією спецслужб, затримані прибули на автомобілі «в зону між лінією держкордону» і пунктом пропуску і «вели фото- і відеозйомку на прилеглій місцевості в напрямку російського КПП», після чого спробували виїхати назад. «Система цілодобового відеоспостереження дозволила прикордонникам зафіксувати правопорушення, а прикордонний наряд затримав іноземців на виїзді», ‒ йдеться в повідомленні, яке цитують російські та кримські ЗМІ.

До того ж у ФСБ заявили, що затримані правозахисники «погодилися з висунутими звинуваченнями», визнали свою провину і сплатили штраф, згідно з пунктом 1 статті 18.1 КоАП Росії (від 2 до 5 тисяч російських рублів).

Ольга Скрипник в інтерв'ю для Крим.Реалії інформацію ФСБ спростувала і повідомила подробиці свого перебування на російському КПП.

‒ Ольго, як ви опинилися в нейтральній зоні адмінкордону з Кримом, і що там з вами сталося?

‒ У нас була планова поїздка на адмінкордон, пов'язана зі збором інформації про діяльність українських пунктів пропуску, оскільки ми отримали багато звернень і скарг від людей. Справа в тому, що Кримська правозахисна група регулярно моніторить українські пункти пропуску.

Але цього разу ми зіткнулися з несподіваними обставинами. Як виявилося, на російському пункті пропуску прикордонники незадовго до нашого прибуття на «Каланчак» опустили свій державний прапор. І таким чином, з української сторони було незрозуміло, де починається «російська територія». Насправді «буферної зони» на «Каланчаку» не існує: українські та російські військові тут стоять впритул. І орієнтуватися, де чия територія, фактично можна тільки за прапорами. Коли ми закінчили роботу на «Каланчаку», нам потрібно було повернутися. Щоб розвернути машину, необхідно було об'їхати бетонний блок. Але коли я стала розвертати машину, нас зупинили озброєні люди в камуфляжі.

‒ Скільки їх було і що вони від вас хотіли?

‒ Їх було близько семи осіб з автоматами. Вони обступили мою машину і сказали, що не випустять нас. Ми навіть не відразу зрозуміли, що сталося. Тому що буквально в двох метрах від нас був український прапор, і тому ми були впевнені, що перебуваємо на українській території. На озброєних людях не було чітких розпізнавальних знаків. Ми думали, що перебуваємо на українській стороні, поки не побачили в одного з них коричневу нашивку на плечі з написом «Федеральна служба безпеки Російської Федерації». Буквально в двох метрах від нас стояли українські прикордонники. Вони сказали, що ця територія дійсно їм не підконтрольна.

‒ Українські прикордонники намагалися якось відреагувати на те, що відбувається?

‒ Вони сказали, що не могли цього зробити, оскільки територію цю вони не контролюють.

«Підрозділ, де не можна називати себе»

‒ Люди, які зупинили вашу машину, надали якісь документи чи хоча б назвалися?

‒ Вони відмовлялися надати документи і сказали, що вони ‒ особлива група ФСБ, яка не зобов'язана нікому називатися, і перебувають на пункті пропуску не як прикордонники та митники. Тобто їхній правовий статус незрозумілий навіть в рамках російського законодавства. Вони сказали, що відповідати на наші питання не будуть, що вони чекають керівництво. При цьому вони заблокували нашу машину і не випускали нас. Так ми провели в машині близько 20 хвилин.

Далі під'їхав легковий автомобіль з російськими номерами, і від нас вимагали відігнати машину. Я відмовилася, оскільки ми перебували в максимальній близькості від українського пункту пропуску, так нам було спокійніше. Зрештою, ми таки залишили машину між пунктами пропуску, я не стала заганяти її на територію російського КПВВ, адже не планувала туди заїжджати. Таким чином, з юридичної точки зору де-факто чинного там законодавства Росії, ні я, ні мої колеги не перетинали цей російський пункт пропуску.

Потім нас забрали співробітники прикордонної служби ФСБ і почали проводити допити.

‒ Де саме вас допитували?

‒ У вагончику на території КПП. Там стоять близько шести пластикових вагончиків приблизно по два-три квадратних метри. Ми деякий час перебували на вулиці, але погода дуже зіпсувалася, ми замерзли і попросили нам дати якесь приміщення. Нам дозволили всім разом увійти в один із вагончиків, де відносно нас стали складати адміністративний протокол. Після цього прибула людина, теж у камуфляжі і з нашивкою «ФСБ», і стала по одному вести нас в сусідній вагончик для, як сказав цей чоловік, опитування. Але я все ж таки наполягаю на тому, що це був саме допит.

‒ Вам відомо, хто вас допитував?

‒ Я просила показати документи. Цей чоловік довго відмовлявся назватися. Я, відповідно, довго відмовлялася давати пояснення, тому що не знаю, з ким розмовляю. Все, що я змогла від нього домогтися, ‒ це те, що він назвався Антоном і сказав, що є співробітником ФСБ, але такого підрозділу, де не можна називати себе. Все це, звичайно ж, смішно і несерйозно. Але я змогла домогтися того, щоб він хоча б надів нагрудний жетон при спілкуванні зі мною і назвав своє ім'я. Цей чоловік проводив зі мною три допити.

«Ми ж дружньо розмовляємо»

‒ Про що він питав вас, наскільки його дії були коректними?

‒ Зовні співробітники ФСБ поводилися чемно, не хамили, не грубіянили, не проводили жодних жорстких заходів. Але що стосується допиту, то він був незаконним. Мені так і не назвали підстав, в рамках яких він проводився. Справа в тому, що в рамках адміністративного протоколу, який був складений, я пояснення раніше дала, і вони були внесені до протоколу. Але другий допит, який проводив цей «Антон», вже не був пов'язаний з цим адмінпротоколом. Він питав про мою діяльність, чи пишу я статті в ЗМІ, чи критикую органи Російської Федерації, ким я є, яким чином заробляю гроші, чим займається мій чоловік. Також співробітник ФСБ питав, коли і чому я виїхала з Криму. Питань було дуже багато. І також він намагався домогтися від мене, щоб я дала оцінку суспільно-політичної ситуації в Криму. Я відмовилася, пояснивши, що це не предмет бесіди з ФСБ. У відповідь він запитав: «Чому так? Ми ж дружньо розмовляємо». Я сказала, що дружніх бесід з ФСБ бути не може. Загалом упродовж семи годин мене допитували тричі.

‒ Як відбувався третій допит?

‒ Третій допит був уже, по суті, повторним, але під запис на камеру. Співробітник ФСБ вимагав знімати мене на камеру, щоб, як він пояснив, згодом не було якихось різночитань і претензій з мого боку. Я сказала, що на камеру я відповідатиме тільки на ті питання, які стосуються адмінпротоколу, складеного відносно мене. До приміщення в цей час зайшов невідомий мені чоловік у цивільній формі, який почав вести зйомку. Я попросила його назватися, він відповів, що займає таку посаду, яка не дозволяє йому називатися. Я сказала, що в такому випадку нічого говорити в його присутності не буду. Після цього він залишив приміщення і зі мною залишився тільки «Антон», який і питав, і знімав нашу розмову на камеру.

Я запитала, чому прикордонниками на пункті пропуску був знятий російський прапор. Оскільки саме ця обставина ввела нас в оману. Представники ФСБ сказали, що прапор вони дійсно зняли, але через годину після нашого затримання повернули його на місце. Коли ми поверталися назад, прапор дійсно на КПП був.

«Був момент, коли вони говорили: «Зараз їх заберуть офіцери»

‒ Тобто, не виключено, що на російському пункті пропуску могли чекати на вас?

‒ Я, звичайно, не хочу вірити в теорію змови, але є факти. Те, що напередодні нашого приїзду з російського пункту пропуску був знятий прапор, а після нашого затримання ‒ повісили новий, нам підтвердили і українські прикордонники. Коли ми залишали російський КПП, я запитала у начальника посту з приводу прапора, він відповів: «Це, напевно, збіг, у вас, мабуть, сьогодні нещасливий день». Що це означає і для чого це було зроблено, я не знаю. Але ФСБшники нам сказали, що ми ‒ не перші, хто точно так само потрапив на цю територію, не розуміючи, що вона «російська». Тобто, можливо, вони не вперше знімають свій прапор і вводять людей в оману. Тому спілкуючись уже з українськими прикордонниками, ми говорили, що важливо поставити хоч якийсь розмежувач на українській частині, щоб люди розуміли, що далі починається окупована територія, яка не контролюється Україною. І що там їм українські прикордонники вже нічим не допоможуть. Люди мають це усвідомлювати.

‒ Яким чином вам вдалося залишити російський пункт пропуску?

‒ Нас відпустили, склавши адмінпротокол. Але перед цим сценарій змінювався. У якийсь момент на пункт пропуску приїхав невідомий автомобіль, в якому, як ми розуміємо, була оперативна група ФСБ. В усякому разі, так прикордонники її між собою називали. І був момент, коли вони говорили: «Звертайте адміністративну справу, зараз їх заберуть офіцери». І з цього моменту все зупинилося, ніяких документів більше не складали, йшли постійні телефонні переговори, були постійні дзвінки. Так тривало години дві-три, і зрештою до прикордонників прийшли люди в штатському, щось їм сказали і ті стали продовжувати складання адмінпротоколів. Через сім годин після нашого затримання протоколи були готові, нам дали з ними ознайомитися. І там же на місці була винесена постанова про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу. Але оплачувати його я, звичайно ж, не збираюся.

‒ Якими будуть ваші подальші дії в цій ситуації?

‒ У мене є і моральні, і правові підстави оскаржувати дії російських посадових осіб. І я планую їх оскаржувати.