Брюссель – 60 років тому 25 березня в Римі 6 держав: Франція, Німеччина, Італія та держави Бенілюксу – підписали угоду, яка стала фундаментом нинішнього Євросоюзу. Ця спочатку виключно економічна спільнота з роками, мов магніт, притягувала й продовжує приваблювати інші держави. І нині, коли Велика Британія готується вийти з лав цього об’єднання, решта країн Європейської співдружності шукають формулу, яка б допомогла зберегти цей блок від криз та подальшої руйнації – тобто процесу, який, зокрема, заохочує Росія, підтримуючи націоналістичні та популістські рухи в державах ЄС.
Зруйнована й густо скроплена кров’ю Другої світової війни Європа, щоб запобігти повторенню цих подій, 60 років тому розпочала мандрівку унікальним мирним проектом, який спочатку передбачав суто економічний союз низки країн. Ідеться про підписаний тоді договір про створення Європейського економічного співтовариства. Згодом цей незначний спільний вільний ринок товарів, послуг і капіталів перетворився у величезну процвітаючу спільноту, до якої долучалися все нові й нові члени. Нині вона нараховує півмільярда населення і називається Європейський союз.
Щоправда, нові виклики сучасності – фінансова криза, міграція, тероризм, спад солідарності, зростання нерівності, численні конфлікти по-сусідству та все більш поширений популізм і націоналізм загрожують блоку європейських держав розпадом.
«Страх штовхає людей замикатися в собі. Вони гадають, що краще бути в меншій хаті, ніж у великому будинку з різними людьми. Але це помилка: нам потрібен великий дім, де ми разом захищатимемо одне одного, водночас дотримуючись прав людей, особливо найслабших і найбідніших», – коментує ці тенденції італієць Джанні Пітелла, голова групи соціалістів у Європарламенті.
Виклики 1957-го були відмінні від нинішніх – Верхофстат
У столиці Італії, де в суботу відзначали річницю Римського договору, держави співдружності намагалися визначити, яким шляхом їм далі йти. Для цього Єврокомісія підготувала «післябрекзитну дорожню карту», так звана «Біла книга» із різними сценаріями.
Колишній бельгійський прем’єр, а нині голова лібералів у парламенті ЄС Гі Вергофстат каже, що нині європейці очікують договору, який би відрізнявся від «римського», бо він, можливо, «був доброю відповіддю на виклики 1957-го, але не підходить для загроз сьогоднішніх».
Характерно, що при підписанні Римський договір, хоч і виглядав товстим документом, насправді всередині там були лише чисті листки: змістом його заповнили дещо згодом. А що вписали б у цю угоду нині, через 60 років?
На думку деяких політиків із найвпливовішої політичної групи в Європарламенті – Європейської народної партії – найголовніше, чого нині хочуть люди – це безпеки й зайнятості.
«Потрібен об’єднаний Євросоюз 27 країн з простішим, демократичнішим і прозорим функціонуванням. Потрібно домогтися того, чого наші громадяни хочуть найбільше: безпеки та робочих місць», – каже євродепутат-«народник» від Румунії Зігфрід Мурешан.
Колега Мурешана від фракції консерваторів Саєд Камал каже, що хоче бачити ЄС, який «робить менше, але краще, і є гнучкішим: ті країни, що хочуть іти далі, мають це робити без перешкод із боку інших».
Європа об’єднана, але на різних швидкостях
Нині Євросоюз переживає вирішальний період. Гнучкість, згадана європейським депутатом від Великої Британії, Камалом, передбачає можливість «багатошвидкісної Європи», про яку все частіше говорять у європейських столицях і Брюсселі. Це означає, що всередині ЄС може з’явитися поділ групи держав, що бажають розвиватися в той чи інший бік без інших. Цей проект, запропонований головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером, з ентузіазмом сприйняли Франція та Німеччина, але викликав протистояння деяких країн Східної та Центральної Європи. Особливий спротив Європі різних швидкостей чинить Польща, яка навіть погрожує не підписати спільну заяву в Римі в суботу.
Голова Європейської ради Дональд Туск з нагоди святкувань 60-річчя Римського договору каже: «Діалог завжди кращий за монолог, співпраця – це краще, ніж конфронтація, і, звичайно, толерантність значно краща, ніж зневага. Ось чому я надаю такого великого значення нашим зустрічам та спільним ініціативам. Сподіваюся, що попереду на нас чекають кращі роки, ніж зараз».
Водночас, на думку практично всіх проєвропейських сил у співдружності, найважливіше те, що нинішній Євросоюз має будь-якою ціною зберегти свою єдність. Тобто, як зауважують аналітики, не піддаватися намаганням тих, хто прагне в ньому посіяти розбрат. Скажімо, нинішня путінська Росія – з геополітичних міркувань чи нинішній американський лідер – через свій протекціонізм.
Путін хоче «розділяти й владарювати»
Віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс застерігає: мовляв, слід остерігатися президента Росії Володимира Путіна, для якого актуальним залишається принцип «розділяй і владарюй».
«Рано чи пізно Вашингтон таки повернеться до реальності: там зрозуміють, що в тому, що цілі покоління американських політиків були зацікавлені у єдності між європейцями, є важливий сенс, – каже Тіммерманс. – Натомість Путін робитиме все можливе, аби поділити Євросоюз, і ми повинні добре усвідомити: він знає, що націоналістична, розділена Європа – це слабша Європа. Тож боротьба за Євросоюз має нас зробити міцнішими, щоб протистояти таким людям, як Путін».
Нині, через 60 років після підписання Римського договору серед громадян все частіше постає питання: чи залишилася ще віра в майбутнє Європейського союзу? Вочевидь, відповіддю на нього мають стати конкретні результати.
