Лебедина пісня екс-міністра оборони України

Спеціально для Крим.Реалії

Севастопольський бізнес екс-міністра оборони України Павла Лебедєва обклали з усіх боків. Громадські активісти і преса розслідують факти будівництва в заповідних місцях, російська влада Севастополя вимкнула режим найбільшого сприяння, а днями ще й президент Путін назвав забудову унікальних місць Севастополя і Криму, зокрема й урочища Ласпі, неподобством.

Павло Лебедєв зайнявся будівництвом у Севастополі ще до того, як став народним депутатом України, а потім і міністром оборони. Маючи хорошу підтримку з боку регіоналів, які перебували тоді при владі, група компаній «Парангон» розгорнула бурхливу діяльність. У хід пішла класична ущільнювальна забудова ‒ місто гуло від забудови дитячих майданчиків і перспективних паркових територій. Недорогі і не завжди якісні квартири розкуповувалися добре, а так зване «соціальне житло» від контрольованих Лебедєвим фірм своєю «мінімізацією» вводило в шок навіть бувалих ріелторів.

Після того як Янукович (екс-президент України Віктор Янукович ‒ КР) призначив Лебедєва на посаду міністра оборони України, справи пішли ще краще. На території колишніх військових містечок виростали житлові будинки, росла і дача Павла Валентиновича в бухті Козачій ‒ з невеликим приватним пляжем, ліфтом до моря і капличкою на території.

У 2014 році, організувавши втечу «легітимного» до Росії, екс-міністр осів в Севастополі. Швидко знайшов контакт з адміралом Меняйлом, призначеним Кремлем на пост губернатора міста. На якому ґрунті зіспівалися два колишніх військових, не відомо. Однак, незабаром з'явилися якісь інвестконтракти, і Лебедєву відкрили «зелену вулицю».

На сайті «уряду» його інакше як найбільшим девелопером Севастополя і не називали. Втім, вже в нинішньому 2017 році вибухнув скандал: підлеглі Дмитра Овсянникова, призначеного в.о. губернатором замість Сергія Меняйла, який відбув до Сибіру, не змогли знайти в архівах інвестиційні документи, настільки розрекламовані попередниками.

Стосунки з новим призначенцем Кремля у Павла Лебедєва не склалися, у всіх питаннях почали вилазити якісь «косяки». Уряд Овсянникова хвацько скасував розпорядження Меняйла, а севастопольські суди намагалися розібратися в законності виділення українською владою деяких ділянок під забудову. Основним каменем спотикання стало заповідне урочище Ласпі на південному березі Криму. Тут в 2014 році вже кипіла робота ‒ зводилися два багатоповерхових будинки елітних апартаментів. Будівництво вела фірма «Агат-А», контрольована сім'єю українського екс-міністра.

У грудні 2016 року Лебедєву ‒ вперше за три роки російського життя Криму ‒ через суд заборонили продовжувати забудовувати мис Фіолент. А чиновники уклали контракти на кадастрування особливо охоронюваних природних територій (ООПТ) Севастополя в урочищі Ласпі. В.о. губернатора Овсянников в розмові з журналістами зазначив, що якщо об'єкти, що будуються потраплять в зону ООПТ, його підлеглим доведеться звертатися до суду про їхнє знесення.

Те, що відбувається явно не подобалося власнику будівельної імперії, і він разом з іншим з великим девелопером ‒ Євгеном Кабановим ‒ відмовився «будувати дитячі садки під вибори Овсянникова». Обидва будівельних магнати не захотіли брати участь у неприбуткових будівництвах: з одного боку ціна контракту їм невигідна, з іншого ‒ вони не бачать особистого прибутку в такому співробітництві.

Тим часом, урочище Ласпі таки визнали особливо охоронюваною природною територією, і компанію Лебедєва почали тягати судами. Будівельна фірма «Агат-А» програла в трьох інстанціях процес щодо урочища Ласпі. Суди підтвердили, що у орендованої там компанією землі тільки два види дозволеного використання ‒ «відпочинок» і «використання лісів». Тому «Агат-А» навряд чи зможе і далі будувати там будинки і ввести в експлуатацію вже збудовані апартаменти. Арбітражний суд Центрального округу, який є касаційною інстанцією, 29 березня підтвердив обґрунтованість рішень Арбітражного суду Севастополя і 21-го арбітражного апеляційного суду, винесених у справі «Агат-А» проти уряду Севастополя. Вердикти судів набули чинності.

Паралельно з ситуацією в Ласпі розвивався конфлікт навколо земель АТ «Артвин», також контрольованого Лебедєвим. З 2008 року ця компанія була пов'язана з родиною президента України Віктора Януковича. До кінця 2015 року в «Артвин» з'явилися особи, афілійовані з екс-міністром оборони України Павлом Лебедєвим.

Головний бенефіціар приєднання Севастополя до Росії отримав 1400 гектарів родючої землі у аеропорту Бельбек. Таким чином, екс-міністр оборони України став володарем 5% всіх земель сільгосппризначення в місті. Залишалося тільки дочекатися, коли уряд змінить цільове призначення землі, щоб почати забудовувати виноградники і сади неподалік від піщаних пляжів Любимівки.

Земля, про яку йдеться, розташована між селом Верхньосадове і морським узбережжям. Гряда висот оточує Севастополь і переходить тут у степ, який обривається біля моря довгими піщаними пляжами. Місце просто ідеальне: в перевантаженому Севастополі великих ділянок землі під забудову, багато в чому завдяки тому ж Лебедєву, не залишилося. А тут в п'яти кілометрах ‒ військовий аеропорт Бельбек, який місцева російська влада планує використовувати в цивільних цілях; зручна розв'язка доріг на Північну сторону, в Інкерман, в Євпаторію і на Південний берег; недалеко проходить автотраса на Сімферополь і залізниця.

Землю у держпідприємства «Садівник» технічно віджимали ще при Україні. З 2000 року загальна площа землі севастопольського держпідприємства «Садівник» становила 2984 гектари. У 2010 році акціонерне товариство «Артвин», пов'язане з сім'єю тодішнього президента України Віктора Януковича, отримало в оренду майно «Садівника». А в серпні 2012 року севастопольська міськрада забрала у держпідприємства 1400 гектарів землі і передала їх «Артвин» в оренду до 2035 року. У 2015 році «Артвин» перейшов під контроль родини Лебедєва.

Ситуація із земельною ділянкою ускладнювалася тим, що разом із земельною ділянкою «Артвин» відійшли сади і виноградники держпідприємства, яке втратило джерела заробітку. У зв'язку з цим то укладалася мирова угода про користування садами, то люди Лебедєва намагалися збанкротувати «Садівника». Зараз же ці землі можуть повернути місту. Для російських судів немає проблем скасувати рішення української влади. Особливо, якщо «є доцільність» для місцевої влади.

Відсутність «підтримки» Меняйла і Белавенцева, які залишили регіон, вельми послабила позиції Павла Лебедєва. Близький до структур сім'ї Лебедєва сайт «Сев.лайф» повідомив, що директор «Парангон» Юлія Смирнова поскаржилася, що ситуація з будівельним кооперативом «Адміралтейський» «демонструє упереджене ставлення до девелоперу з ознаками корупційної спрямованості дій уряду (Севастополя ‒ авт.)».

Смирнова говорить про «правове свавілля з боку представників виконавчої влади», що веде до «падіння інвестиційного клімату», і розповідає: в кооперативі «Адміралтейський» 54 квартири «безоплатно... передаються місту» ‒ і «півсотні севастопольських сімей... зможуть безкоштовно отримати житло».

Згодом виявилося, що квартир не 54, а 29. Житло передавалося місту не просто так, а в обмін на 1,23 гектара у бухті Круглій ‒ під раніше згадані «інвестиційні контракти». Навколо контрактів вже закружляли суди, стало відомо, що структури Лебедєва отримали для забудови 4,5 гектара в районі вулиці Челнокова, 1,45 гектара біля набережної парку Перемоги, майже 1,5 гектара на вулиці Парковій (район парку Перемоги).

Тепер же, за відсутності «високих покровителів», старі схеми зруйнувалися. Імперія Лебедєва тріщить по швах. Можливо, це період останньої, лебединої пісні. А тут ще Путін підлив масла у вогонь. Відповідаючи на питання севастопольського журналіста про забудову унікальної природної території в бухті Ласпі, президент Росії сказав, що «це неподобство просто. Це споживацьке ставлення ‒ схопити за всяку ціну».

Андрій Покровський, кримчанин (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, викладені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції