Доступність посилання

Український режисер Ахтем Сеітаблаєв зараз працює над кількома фільмами: про подвиг кримської татарки Саїде Аріфової та героїзм «кіборгів», які боролися за Донецький аеропорт. Крим.Реалії поговорили із Сеітаблаєвим і дізналися про його творчі плани.

‒ Уже в травні запланована прем'єра вашого фільму «Чужа молитва» про подвиг кримської татарки Саїде Аріфової. Розкажіть, що за історія лягла в основу фільму?

‒ У роки Другої світової війни кримська татарка Саїде Аріфова в Бахчисараї врятувала від смерті близько 90 дітей, більшість з яких були євреями. Унікальність цієї історії в тому, що врятувала вона їх двічі. Саїде видала дітей за кримських татар, вигадавши кожному з них ім'я, вигадавши кожному з них історію, звідки їхні батьки, звідки вони самі, в якій школі навчалися. Навчити хлопців кримськотатарської мові було не дуже складно, тому що вони були з Керченського дитбудинку, і ця мова була на слуху. Коли через місяць в гестапо з'ясували, що у них під боком (а їм донесли) живе така кількість єврейських дітей, їм влаштували жорсткий іспит, запитуючи імена, змушуючи читати молитву, якої жінка теж їх навчила. У свою чергу, Саїде катували, але вона не зізналася, що ці діти євреї. Через два тижні німецький офіцер відпустив дівчину лише тому, що не міг повірити, що Саїде захищатиме, по суті, абсолютно чужих для неї дітей. А коли 18 травня 1944 року почалася депортація кримських татар і співробітники НКВС вантажили всіх у машину, вона встигла показати офіцерам документи цих дітей і довести, що вони не кримські татари, а євреї і не підлягають депортації. Так Саїде врятувала їх вдруге.

‒ Раніше фільм називався «Її серце». Чому ви вирішили змінити назву?

‒ У період зйомок робочою назвою було «Її серце», зараз фільм називається «Чужа молитва». Ми вирішили, що вона більше відповідає меседжу картини. Наприкінці фільму стає абсолютно зрозуміло, що щира молитва про збереження дітей, нехай навіть нерідних тобі по крові, обов'язково дійде до Всевишнього і матиме свою силу. Тому ми змінили назву, і є надія вважати, що вона, з точки зору інтересу глядача, також правильна.

Фільмн присвячується нашим матерям ‒ за їхню любов, за їхню жертовність, за їхню віру

Потрібно зазначити, що деякі події, деякі факти у фільмі ми взяли з історій інших кримських татар. Велика частина заснована на історії Саїде Аріфової, але ми дозволили собі зробити і такий додатковий збірний мотив. На початку фільму говоритиметься, що він присвячується нашим матерям. Мається на увазі не тільки кримських татар, а всім матерям ‒ за їхню любов, за їхню жертовність, за їхню віру в те, що на світі обов'язково знайдеться хоч одна людина, яка подарує такій загубленій дитині не тільки віру в доброту, а й врятує їй життя.

‒ Де відбувалися зйомки? Скільки часу зайняв цей процес?

‒ Весь процес зайняв близько двох місяців. У Грузії ми знімали Крим. Основними локаціями були селище Коджорі ‒ воно в 40 хвилинах їзди від Тбілісі ‒ і печерний храмовий комплекс Уплисцихе. Ці кадри демонструватимуть Чуфут-Кале, що під Бахчисараєм. Також ми знімали в Єрусалимі і в Києві.

‒ Нещодавно також закінчилися зйомки вашого фільму «Кіборги». Можливо, вже запланована дата прем'єри?

‒ Так, основний знімальний період закінчений, будуть ще дозйомки тих епізодів, які пов'язані з комп'ютерною графікою, але це вже без акторів і без залучення важкої військової техніки. Ми мріємо, щоб прем'єра відбулася 6 грудня ‒ в День Збройних сил України.

‒ У лютому ви стали директором «Кримського дому» в Києві. Що входить до ваших обов'язків, чим плануєте займатися на посаді?

Я мрію, щоб «Кримський дім» став прообразом того Криму, в який ми хочемо повернутися, в якому ми хочемо жити

‒ До обов'язків директора входить стратегічне планування і розвиток «Кримського дому», керування всіма напрямками, яким займається «Кримський дім», залучення фахівців і креативних людей. Я мрію, щоб він став прообразом того Криму, в який ми хочемо повернутися, в якому ми хочемо жити. Ми хочемо, щоб «Кримський дім» став місцем, де народжуватимуться нові смисли. Ми хочемо запрошувати лідерів громадської думки, журналістів, політологів, фахівців різних напрямків, перш за все, гуманітарних: народного мистецтва, золотошвей, гончарного мистецтва. Мрію зробити невелику телевізійну студію з часом, студію етно-джазу.

Я мрію, щоб якомога більше молоді ‒ не тільки з Криму, не тільки кримських татар ‒ зустрічалися тут, обмінювалися досвідом, думками, знайомилися, обговорювали, яким хочуть бачити суспільство. Звичайно, в першу чергу «Кримський дім» був створений для культурних цілей, де переселенці з Криму, з Донбасу могли б обговорювати нагальні проблеми, виробляти спільну стратегію того, як ми бачимо майбутнє країни. Хотілося б, щоб у цьому місці формувалося майбутня еліта Криму.

XS
SM
MD
LG