Курортний сезон у розпалі – всього за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Пляжі донецького Приазов’я переповнені. Сюди, де чутно вибухи, туристи їдуть відпочивати з усієї України, зокрема, з непідконтрольної території. Купаються навіть там, де море заміноване. Журналісти проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» проїхали прибережною смугою – від пляжів «сірої зони» до благополучного Мелекіна, щоб зрозуміти: наскільки небезпечний відпочинок на місцевих курортах?
Індустріальний Маріуполь – центр донецького Приазов’я, за 20 кілометрів від лінії фронту. На міському пляжі – аншлаг. Курортники приїхали з усієї України.
«Двадцять дев’ять годин ми їхали, але дуже добре. Супер! Тепло, пляж гарний, водичка тепла! Ми задоволені, діти також. Не боїмося, бо знаємо, що тут спокійно!» – ділиться враженнями відпочивальниця зі Львова Оксана.
За відносним спокоєм сюди їдуть навіть із непідконтрольної території. Міла – жителька окупованої Макіївки, привезла на море онука.
«Тут порівняно нестрашно. Тут ніби мирне місто. А у нас там... Люди бояться, тому що кожен раз, то там вибухне, то там вибухне», – розповідає жінка.
Вона зізнається: дорога до моря – складна, дорога і, до того ж, ризикована.
«Жахливо, 400 гривень на людину в таксі. Ви порахуйте: дві сумочки можна, а за наступну сумку додатково беруть 200 гривень. Звісно, важко, можна там і дві, і три години... Жахливо важко та страшно», – нарікає жителька Макіївки.
На третій рік війни у місцевій мерії з’явився справжній привід для радості – в Маріуполі курортний бум.
Маріупольський пляж відвідали близько 35 тисяч людейОлександр Голтвенко
«Буквально цими вихідними на маріупольських пляжах було зафіксовано фактично рекордну кількість відпочивальників. Маріупольський пляж відвідали приблизно 35 тисяч людей», – каже перший заступник Маріупольського міського голови Олександр Голтвенко.
У чому секрет популярності прифронтових курортів?
Щоб зрозуміти секрет популярності прифронтових пляжів, їдемо на захід – до селища Мелекіне. Тут і море чистіше, і від бойових дій подалі.
А ось і відповідь – тутешні курорти приваблюють низькою ціною. Будиночок із кондиціонером і душем на «першій лінії» відносно моря – 200 гривень із людини за добу.
Лежак – 20 гривень. Двічі з’їхати з надувної гірки в басейн – усього 10 гривень. Важко повірити, що ще 2014 року ці бази відпочинку не працювали, а були заселені переселенцями.
«Уже потихеньку люди почали їздити, повернувся донецький клієнт. З’явився клієнт харківський, дніпропетровський. Ну ось кияни стали потроху сюди підтягуватися», – розповідає адміністратор бази відпочинку «Сонячна» Анжела Пилипенко.
Курорти поблизу лінії вогню
Невже війна більше зовсім не стосується курортних околиць Маріуполя? Усього за 12 кілометрів на схід – селище Сопине.
Це недалеко від лінії фронту, тут постійно чутні вибухи. Їхні наслідки показує співробітниця місцевого медпункту Ілона Войтова.
«Відійшла, як бачите, стеля через постійні обстріли. Просіла підлога», – каже Войтова.
Восени минулого року військові, незважаючи на протести жителів, замінували море біля селища. Частина мін вибухнула взимку через льодохід. Але купатися все ж небезпечно, про це попереджають таблички дорогою на місцевий пляж.
«Війна рано чи пізно закінчиться, а що робитимемо з ось цим? Які відгомони будуть після цього? На землі можна міну знайти, є всі ці міношукачі. А як там?» – запитує жителька Сопиного Арина Пилипівна.
Обережно спускаємося до моря. У воді видно рибальську сітку – місцеві ловлять креветки. На перший погляд, пляж порожній. Але і тут «Донбас.Реалії» зустріли справжнього туриста. Іван Дем’янович приїхав до родичів із іншої «сірої зони» на Донбасі – зі Станиці Луганської.
– Як вода? – цікавимося.
– Ну, як вода... Хороша! – відповідає чоловік.
– Не страшно купатися?
– А що?
– Ну міни ж, кажуть. Заміновано все, таблички висять.
– Я тут був із листопада того року по березень. Вони всі тут вибухнули! – відповів Іван Дем’янович.
Військові лише розводять руками – насильно утримувати людей від моря марно.
«Ви самі бачите, риболовля на морі триває. Люди все-таки ходять купатися на пляж, хоча на всьому узбережжі є таблички, де зазначено, що акваторія замінована», – говорить начальник групи військово-цивільного співробітництва Микола Патика.
Така ж ситуація в сусідніх селах – прифронтових Бердянську, що під Широкиним, і в Піонерському. Таблички стоять, а люди під звуки обстрілів купаються та рибалять.
«Бувають випадки так званого, я не знаю, вандалізму навіть: кілька табличок, на жаль, знято було», – розповідає спеціаліст з питань збройної безпеки Міжнародного комітету Червоного хреста Дмитро Гура.
А в Маріуполі зовсім інша атмосфера: пік сезону, легка музика, приморські кафе, засмаглі відпочивальники. Місто наче хоче забути про близькість війни. Але вона все одно нагадує про себе. «Ночами іноді стріляють... Дуже чути звуки», – зізнається дівчинка Тетяна.
