На чому базуються західні застереження щодо спільних війькових навчань Росії та Білорусі «Захід-2017»? Що роблять НАТО і сусіди Білорусі для запобігання ризикам, які пов'язані з цими навчаннями? Яка роль західного військового спостереження за перебігом «Захід-2017». На ці запитання відповідає директор програми зі Східного партнерства ЄС та Росії у Фінському інституті міжнародних відносин Аркадій Мошес.
До анексії Криму та війни на Донбасі існували певні ілюзії на Заході, що Росія слабка у військовому сенсі. Потім Росія довела, що вона здатна на набагато серйозніші кроки
– До анексії Криму та війни на Донбасі існували певні ілюзії на Заході, що Росія слабка у військовому сенсі, що російські навчання – це «потьомкінські села». Потім Росія довела, що вона здатна на набагато серйозніші кроки, які створюють нову політичну реальність. Зокрема, і тому зараз набагато більше тих, хто хоче кричати: «Вовки, вовки!»
Але серйозні військові аналітики в цій дискусії беруть участь мінімально. Для них це – тема для серйозного аналізу, вони дивитимуться, буде, зокрема, аналізуватися і те, що побачать спостерігачі.
– Яку роль у запобіганні небажаним сценаріям відіграє військове спостереження?
Найсерйозніші речі від спостерігачів, напевно, будуть приховувати. Хвилюватися Заходу слід було тоді, коли Росія виходила з Договору про звичайні збройні сили в Європі. В рамках цих навчань найсерйозніші речі будуть відбуватися на території Росії і поза будь-яким наглядом
– Спостереження має певне практичне значення. Найсерйозніші речі від спостерігачів, напевно, приховуватимуть – і нічого дивного в цьому немає. Переживати з цього приводу, мабуть, вже пізно. Хвилюватися Заходу слід було тоді, коли Росія виходила з Договору про звичайні збройні сили в Європі. А це сталося вже давно. Тож це дійсно частково символічна процедура, але певне практичне значення спостереження має. Не виключаю, що в рамках цих навчань найсерйозніші речі відбуватимуться на території Росії і поза будь-яким наглядом.
– Що відомо про відповідь сусідів Білорусі й НАТО на ризики, пов'язані з навчаннями «Захід-2017»?
– В тому, що стосується НАТО, я вважаю ми маємо справу з адекватною оцінкою ситуації. Я не думаю, що хтось в НАТО всерйоз вважає, що через місяць на західному кордоні Білорусі може початися реальний військовий конфлікт між Росією і альянсом.
НАТО ухвалило низку своїх рішень з осені 2014 року, на Уельському і Варшавському самітах альянсу. Ці рішення виконані. Члени НАТО вважають ці рішення адекватними тій оцінці ризиків, яка існує. І я вважаю, що вони мають рацію.
Що стосується України, то їм слід (і вважаю, що вони це роблять) готуватися більш серйозно. Але швидше до провокацій на кшталт порушення повітряного простору, чогось такого. Такі речі дійсно можуть випадково трапиться, вони можуть бути корисними для з'ясування того, якою буде реакція.
Повертаючись до НАТО, повторю, що альянс реагує адекватно, він не бачить в ситуації нічого принципово нового.
– Олександр Лукашенко з 2014 року, з першої зустрічі з тодішнім виконувачем обов’язків президента України Олександром Турчиновим, багато разів повторював, що з білоруської території для України не буде військової загрози, не варто очікувати військового удару. За Вашими оцінками, українці вірять цим обіцянкам? Чи вони вважають, що якщо захоче Путін, удар буде, незалежно від бажань Лукашенка?
– Наскільки я уявляю, в українська аналітична спільнота консенсусу щодо цього немає. Є експерти, які вважають, що Лукашенку в цьому можна довіряти, бо для нього в нинішніх умовах піти на таку серйозну поступку і втратити обличчя було б політично дуже боляче. І що він у змозі донести цю точку зору до Москви.
Але є й інші українські експерти, які вважають, що в реальності відносини між Мінськом і Москвою, особливо в сфері безпеки, значно щільніші, ніж це намагаються публічно подавати. І тому, якщо щось станеться, то витримати Олександр Григорович буде не в змозі.
Я вважаю, що на практиці українські військові готуються до будь-яких можливих негативних сценаріїв.
