Німеччина вже почала будівництво «Північного потоку-2» на своїй території. Фінляндія дала дозвіл на будівництво у своїх економічних зонах. Дозволу від інших двох країн, через які має пройти трубопровід, Швеції та Данії, поки що немає. «Північний потік-2» плануються ввести в експлуатацію до 2020 року. Якими будуть наслідки? Чи залишиться Україна транзитером після запуску проекту між Росією та Німеччиною? Про це в ефіри Радіо Донбас.Реалії розповів президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
– Михайле, чи є можливість зупинити проект? Чи те, що «Північний потік-2» буде – вже факт?
– Ні, ще не факт. Можливість зупинити є. Але якщо зупинити його не вдасться, то він не буде експлуатуватись на повну проектну потужність, як хоче «Газпром».
Європейська комісія зайнята унормуванням цього проекту, тобто намагається внести у правове поле Третього енергопакету. Тоді проект газопроводу зможе використовуватись лише на половину потужності.
Є ще шанси зупинити «Газпром». І тут останнє слово буде за Вашингтоном
Є ще шанси зупинити «Газпром». І тут останнє слово буде за Вашингтоном. Ми спостерігаємо зараз ескалацію своєрідного діалогу між Вашингтоном і Брюсселем, а особливо між Вашингтоном і Берліном. Американська адміністрація однозначно заявляє, що європейські компанії будуть очікувати санкції, як це передбачено законом, що Трамп підписав 2 серпня 2017 року про посилення санкційного режиму проти Росії, Ірану та Північної Кореї, де окремим пунктом є «Північний потік-2».
– Кого можуть торкнутися санкції?
Цей проект зіштовхується з труднощами вже зараз, внаслідок запроваджених американських санкцій
– Це залежить від того, який механізм обере американська сторона. Є декілька можливостей. Цей проект зіштовхується з труднощами вже зараз, внаслідок запроваджених американських санкцій. П’ять європейських компаній-партнерів минулого року зайняли позицію в стороні. Вони хочуть, щоб проект був реалізований, але остерігаються потрапити під фінансові санкції з боку США. Це спричиняє труднощі для «Газпрому» в залученні коштів, але це не зупиняє проект.
Інший механізм полягає в тому, щоб завдати санкційного тиску на компанії підрядників. «Високорозвинена Росія» не має технологій укладки морських газопроводів, на 90% цей проект складається з іноземних комплектуючих.
Для цих компаній, як правило, привабливим є американський ринок. Загроза потрапити під американські санкції змусить їх робити вибір. Декілька компаній ще минулого року заявили, що відійдуть у випадку дії санкцій США.
– Що Росія може зробити, щоб мотивувати ці компанії працювати з «Газпромом»?
– Вона вже це зробила і сподівається, що фінансовий чинник спрацює. Це стосується консорціуму тих компаній-партнерів, що беруть участь у реалізації офіційно з європейського боку.
Незалежно від того, на яку потужність буде виведено газопровід, ці п’ять компаній-акціонерів отримуватимуть дивіденди
«Газпром» створив дуже спокусливу пропозицію: незалежно від того, на яку потужність буде виведено газопровід, ці п’ять компаній-акціонерів отримуватимуть дивіденди щорічно в обсязі, що відповідає максимальному завантаженню газотранспортної системи.
Ще один механізм – те, що ми образно називаємо паралельний експорт газу і корупції. Ми бачимо як ефективно діє «газпромівське» лобі в Європі. Буквально днями Європейська комісія закриватиме розслідування проти «Газпрому», що було ініційоване ще 2011 року. Згідно з результатами цього розслідування, «Газпром» був звинувачений у зловживанні своїм домінуючим становищем на ринках країн Центральної Європи, йому загрожував штраф максимально 10 мільярдів доларів або 10% річного уторгування.
Але Європейська комісія, зрештою, прощає гріхи «Газпрому», ніби є якась домовленість. Тут пахне корупцією, на що звертають увагу противники «Північного потоку-2».
– США активно увімкнулися у боротьбу із «Північним потоком-2», Росія пояснює це лобізмом скрапленого газу в Європі. У чому причина такої реакції США?
– Американці системно виступали проти цього. Європейська залежність від російських енергоресурсів виникла і формувалась не одразу, але зараз вона сильніша.
США мають комерційний інтерес в експорті зростаючих обсягів скрапленого природного газу, але вони готові конкурувати на комерційних засадах. Зараз європейський ринок не виглядає настільки привабливим для американського скрапленого газу, але ситуація стрімко змінюється.
Сланцевий газ зробив США енергонезалежними. Конкуренція на газовому ринку впродовж найближчих двох-трьох років різко зросте. Ціна скрапленого газу дійсно висока, але він подешевшає.
Те, що США хочуть продавати свій дорогий газ і витіснити дешевий російський – типовий штамп російської пропаганди
Аргумент про те, що США хочуть продавати свій дорогий газ і витіснити дешевий російський – типовий штамп російської пропаганди, та німці його із задоволенням повторюють. Але це суперечить азам ринкової економіки. Європейці навпаки повинні залучати якомога більше іншого газу на свій ринок, адже чим вища пропозиція, тим нижча ціна.
– Президент України Петро Порошенко сказав, що прихильники будівництва «Північного потоку-2» – союзники Росії у гібридній війні. Чи правильного так реагувати на цю ситуацію?
– Вона запізніла, але речі називаються своїми іменами.
Був відомий проект «Набукко», він був визнаний європейським пріоритетом номер один, мав привести каспійський газ з Азербайджану та Туркменістану до Європи як альтернативу російському. Це вже мало відбутися 2019 року. Але «Набукко» зараз просто нема. Ті компанії, що його просували, зараз попереду «Північного потоку-2».
Одним з аргументів проти «Набукко» було, що негоже Європейському союзу брати газ від країн, особливо Туркменістану, де панує тоталітарний режим, порушуються права людини, нехтують свободою слова. Можливо, це був не найвирішальніший аргумент, але він звучав. Зрештою, від «Набукко» відмовились. А що є сьогодні, Росія?
Майже 70 політичних бранців Кремля – на окупованих територіях, понад 100 українських заручників – на окупованій території Донбасу, голодує Олег Сенцов, Володимир Балух у Криму. Німеччина ніби не помічає цього
Німеччина – взірець дотримання прав і свобод людини. Але майже 70 політичних бранців Кремля – на окупованих територіях, понад 100 українських заручників – на окупованій території Донбасу, голодує Олег Сенцов, Володимир Балух у Криму. Німеччина ніби не помічає цього.
– Під час останньої зустрічі Володимира Путіна та Ангели Меркель, вона сказала, що потрібно подумати над гарантіями для України, що Україна залишиться транзитером газу, якщо цей проект буде побудований. Чому Меркель резервує це місце для України?
– Це – своєрідна спільна російсько-німецька гра. Меркель не могла не відчути, що всередині Німеччини теж є спротив проекту, нехай і не такий потужний. Є частина однопартійців Меркель, які проти цього проекту, не лише з іміджевих позицій. Цей проект підриває європейську енергетичну солідарність, Європейський союз зсередини. Навіть якщо «Північний потік-2» не буде збудований, він виконав свою місію – розколов Європейський союз. Меркель не може це ігнорувати. Спочатку вона говорила, що це – суто бізнес, зараз вона говорить, що є політичний контекст і говорить, що мають бути гарантії для України.
– Це риторика заради риторики?
– Заради заспокоєння своїх однопартійців, політиків, Брюсселя і Києва. Але Путін також говорить, що транзит через Україну буде збережений. Запитання у якому обсязі? «Газпром» каже 10-15 мільярдів кубів на рік – а при потужності транзиту нашої ГТС у 142 мільярди кубів це майже нуль. Система при такому завантаженні не працюватиме, а генерувати збитки. Тому без конкретних цифр і форми гарантій – порожні обіцянки.
– А якщо Данія та Швеція, через які має проходити будівництво проекту, не дадуть на це дозвіл?
– Швеція, швидше за все, дасть свою згоду, вони погодили трасу першого «Північного потоку». Данія, ймовірно, не дасть своєї згоди, але вона змінила для цього своє законодавство. Данську ділянку доволі не складно обійти, це затягне реалізацію проекту, але не зупинить його.
