Анексія Криму спричинила повну ізоляцію кримчан у кіберпросторі й позбавляє їх можливості як користуватися міжнародними інтернет-послугами, так і віддалено працювати на західні компанії. Про це в інтерв'ю Крим.Реалії повідомив IT-фахівець із Сан-Франциско, член Форуму вільної Росії Майкл Таланов.
«Придбання будь-якого продукту або послуги з території США на територію Криму заборонене. Те саме стосується продуктів і послуг, упакованих в інтернет-трафік. Простіше кажучи, ніякі американські IT-провайдери не мають права працювати в Криму. Аналогічно, західні компанії не мають права користуватися ніякими послугами та розрахунками з території Криму. Це означає, що кримчани не можуть віддалено працювати на західні компанії, позбавлені можливості отримувати онлайн-освіту або навіть сертифікати про закінчення курсів будь-яких університетів, не можуть купувати ніякі продукти американських фірм, перебуваючи в Криму, або продавати власні продукти та послуги.
Саме перебування на території анексованого Криму обмежує ваші права як громадянина світу через те, що для вас недоступні технології та послуги, доступні для всіх іншихМайкл Таланов
Простіше кажучи, якщо люди хочуть бути частиною цивілізованого західного товариства, їм краще поїхати з півострова. Наразі ситуація склалася таким чином, що саме перебування на території анексованого Криму обмежує ваші права як громадянина світу через те, що для вас недоступні технології та послуги, доступні для всіх інших. При цьому абсолютно неважливо, чи показаний Крим на Гугл-картах у вигляді частини України чи Росії ‒ на практиці це не впливає на життя людей там», ‒ пояснює експерт.
За словами Майкла Таланова, не набагато краща ситуація і на території Росії. Формально у західних фірм немає заборони на роботу з російськими колегами (за винятком підприємств, які перебувають під санкціями), проте американські та європейські IT-компанії уникають співпраці з Москвою.
«Причиною цього є те, що інтернет-трафік у Росії скомпрометований. Мені багато разів доводилося чути міркування про те, що російські спецслужби нібито не здатні зламати безпечні месенджери, що використовують шифрування при передачі даних. Але річ у тім, що в Інтернеті існує своя ієрархія. За аналогією з тим, як генерал армії має право скасувати наказ будь-якого лейтенанта, майора або полковника, ключ до Інтернет-з'єднання, підписаний певними структурами, може мати ієрархію вищу, ніж ключ, який використовується за умовчанням. І цей принцип, на жаль, прекрасно працює в Росії», ‒ пояснює IT-фахівець.
Саме тому, як зазначає Майкл Таланов, західні цифрові компанії уникають взаємодії з тими, хто перебуває на території Росії, оскільки російські спецслужби можуть безперешкодно отримати доступ до змісту такої взаємодії. Більше того, у США існують навіть судові рішення та документи ФБР, що докладно розписують, яким чином відбувається витік інформації в межах російських кордонів.
Відстежувати листування та розмови людей не так складно, як це здається. Звичайні люди, на відміну від великих компаній, генерують не так багато трафікуМайкл Таланов
«Тут, на Заході такий стан речей нікого не влаштовує. Це не русофобія, а звичайний бізнес. Якщо ви, припустімо, продаєте отруєні огірки, і при цьому всі знають, що вони отруєні, зрозуміло, їх ніхто не купить. Яка різниця, як вони виглядають і який у них смак? Так само відбувається і в світі інтернет-технологій. У результаті Росія опиняється в цифровий ізоляції, яка спричиняє втрати на десятки мільярдів доларів. Додайте сюди боротьбу Роскомнадзору з месенджером Telegram, і сумарний збиток перевищить сотні мільярдів. При масовому блокуванні Інтернету та компрометації трафіку порушуються права людини на недоторканність приватного життя ‒ так само як і порушуються права західних компаній на приватну власність, чого, на жаль, не розуміє або не хоче розуміти російська влада. Насправді, відстежувати листування та розмови людей не так складно, як це здається. Звичайні люди, на відміну від великих компаній, генерують не так багато трафіку. До того ж усі спецслужби світу використовують автоматизовані фільтри з «тригерами» на окремі слова. Після того, як спрацьовують ці тригери, кореспонденція моніториться вручну. При цьому збереження отриманих відомостей у грошовому плані практично нічого не коштує. Ви не уявляєте, наскільки це дешево зараз», ‒ пояснює Майкл Таланов.
Особливо суворий моніторинг пересувань і спілкування людей відбувається в Криму, оскільки російській владі особливо важливо зберігати контроль над півостровом. Ще однією формою відстеження людей у Росії, за словами експерта, є використовувана в Москві система розпізнавання облич на вуличних відеокамерах, яка автоматично накладається на бази фотографій у соціальних мережах, що дозволяє повністю ідентифікувати людину й електронно стежити за нею.
«В усіх цивілізованих країнах на певних об'єктах, припустімо, в аеропортах, застосовується система розпізнавання облич, однак вона обмежується тільки цим об'єктом. Камера надає людині певний атрибут, проте потім, при виході з аеропорту, цей атрибут не передається далі, і саме в цьому полягає основна відмінність. Простіше кажучи, коли я залишаю аеропорт, ніхто не відстежує моїх подальших дій. У Москві ж кожній людині надається атрибут, єдиний у межах усього міста. По суті, спецоб'єктом стає вся Москва. Навіть більше, атрибути та інформація, що стосується їх, зберігається на серверах. Російська влада навіть не розуміє, наскільки самогубна ця технологія для них самих ‒ адже таким чином записується та зберігається інформація про всіх жителів міста, включаючи військових, чиновників, суддів і самих співробітників спецслужб!» ‒ зазначає Таланов.
«Виникає запитання: хто має доступ до цієї інформації? Які існують процедури обліку доступу до неї? Найдивніше у цій ситуації виглядає повне мовчання суддівського товариства. У будь-якій цивілізованій країні суддя недоторканний, тоді як у Москві у певного кола осіб є доступ до історії інформації про всі пересування всіх членів сімей усіх суддів міста. Словом, у цій технології приховані величезні небезпеки», ‒ підсумував Майкл Таланов.
