Горлівський напрямок завжди був і донедавна залишався одною з найзапекліших ділянок фронту. Проте останній місяць тут тихо, говорить Радіо Свобода один із командирів морської піхоти. Його підрозділ утримує українські позиції неподалік Горлівки, і якщо на початку літа тут гатили і з мінометів, і зі стрілецької зброї, і з гранатометів, то зараз бійці тільки спостерігають наростальні укріплення проросійських бойовиків. Командир із позивним «Яструб» – уродженець Криму, один із 2742 матросів і офіцерів, які залишились вірними присязі. В інтерв’ю Радіо Свобода «Яструб» розповів про свою військову кар’єру та пригадав рідний півострів.
– Ви почали військову службу ще в Криму?
– Так, після строкової служби я підписав контракт у Сімферополі. Пішов служити в 406-ту берегову артилерійську групу, служив артилерійським розвідником. Після цього до нас понаїхали росіяни, тримали нас в облозі. Після того, як усі військові частини повиходили, вийшли й ми. Автобусом нас вивезли до Запоріжжя, в Миколаєві ми пройшли бойове злагодження, а потім нас прикомандировували до морської піхоти. Тоді я і зрозумів, що хочу служити «морпіхом» – мені сподобалась бойова підготовка і все інше.
Я брав участь у бойових діях на ділянці фронту, яка тоді називалась «сектор М» (Маріуполь). Коли ми вийшли в тил для відновлення військової техніки, яку вогнем пошкодили сепаратисти, я вступив до військової академії.
Чотири роки там навчався – найкращий курс, найкращі хлопці поряд. А потім пішов служити до морської піхоти, тут у мене колектив також відмінний. Люди сюди проходять відбір, і фізичний, і психологічний. Те, чому навчились на полігоні, відпрацьовуємо в зоні ООС.
– Останній місяць тут спокійно?
– Так, але до цього припинення вогню нас так «нормально обстрілювали». Коли ми тільки сюди заїхали, перші дні по нашій позиції ніхто не вів вогонь. Минуло три дні й усю нашу посадку почали обстрілювати з калібру 7,62. Я доповів комбату, він сказав відпрацювати з кулеметів. Ми відпрацювали, і у відповідь вони збільшили свій калібр, почали стріляти з 12,7, напевно з кулемета «Утьос».
Ми вирахували, звідки вони б’ють і почали також стріляти з великокаліберних кулеметів. Потім тиша, десь тиждень тиші. Потім знову почалось – і по нас, і по сусідніх позиціях. Ми знову великокаліберними кулеметами. По сусідній позиції були обстріли і з мінометів, і з підствольних гранатометів. У моїх хлопців там ціла колекція снарядів, що не розірвались, та осколків.
А зараз уже місяць тиші й вони навіть не рухаються, тільки риють і в нашу сторону, і у себе там мережу підходів і окопів. Маскують позиції, тому що незабаром буде осінь, а потім зима, зелень спаде, і вони не зможуть так приховано висуватись. Протягом цього місяця навіть з автомату ніхто не стріляв. Ми інколи чуємо тільки вибухи – або підривають землю для окопів, або якісь самовибухи в них.
– Чи згадуєте ви те, що було в Криму в лютому-березні 2014 року? Що відчуваєте зараз?
– Хочеться повернути Крим. Не тільки мені, але і всій моїй родині, і всім моїм друзям. Усі, хто вийшов із Криму, хочуть повернутись назад. Я так скажу, в нас там «файне місце», море поблизу, і друзів багато там залишилось. Не тих, хто залишився служити в російській армії, а тих нормальних хлопців. Тих, хто зараз таємно малюють у Криму прапори України, на стінах пишуть «ПТН – ПНХ». Яких зараз російська поліція розшукує. Нічого, ми ще Крим повернемо.
– Після анексії туди не їздили?
– Як тільки вийшли звідти, то все – шлях туди закритий. Ті, хто вийшов у 2014 році, підтримують відносини. Нещодавно в Одесі я зустрів хлопця, який колись був сержантом, а зараз офіцер. Спілкуємось багато, вітаємо одне одного із днями народження. На весілля ходимо, коли хтось одружується, або заміж виходить. З Криму ж дівчата також виходили, не тільки хлопці.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
