Спеціально для Крим.Реалії
Після поділу повноважень російського глави Криму та прем'єр-міністра, які до цього поєднував Сергій Аксенов, політичне майбутнє «героя кримської весни» на півострові виглядає досить примарним. Тому він активно намагається розставити якомога більше своїх людей на кримській політичній арені.
П'ятирічка кадрових тасувань
Кадрову політику російського глави Криму Сергія Аксенова на півострові не критикував тільки лінивий ‒ топ-чиновники змінювали один одного з рекордною швидкістю. Кого тільки не бачили кримчани в міністерських кріслах: тут побували й близькі до Аксенова кадри, і заїжджі російські чиновники-гастролери, і секретарка кримського спікера Володимира Константинова, і навіть дружина російського силовика.
Аксенов постійно тасував кадрову колоду, намагаючись відформатувати її з урахуванням своїх інтересів. Однак зробити це було вкрай складно на тлі серйозних проблем, що постали перед півостровом після російської анексії, а також з урахуванням бажання Кремля контролювати основні процеси.
Аксенов постійно тасував кадрову колоду, намагаючись відформатувати її з урахуванням своїх інтересів
Найскладнішою виявилася ситуація із заступниками Аксенова ‒ 10 «віцепрем'єрів» під різними приводами подали у відставку за цей період. Троє з них стали фігурантами кримінальних справ: Олег Казурін вже засуджений на 11,5 років позбавлення волі, Віталій Нахлупін поки під слідством, а Володимир Сєров ‒ у мандрах.
З осені 2014 року в Криму змінилися 25 російських міністрів. Найчастіше змінювали керівників російського Мінтрансу Криму ‒ 5 топменеджерів встигли посидіти в цьому кріслі. Передостанній ‒ Юрій Овсянников ‒ подав у відставку вже через чотири місяці після призначення.
Не відстає й російське Міністерство ЖКГ Криму ‒ тут вже п'ятий керівник. Аналогічна картина в економічному відомстві Криму ‒ останній російський міністр Людмила Бланк нещодавно подала у відставку, не пропрацювавши на посаді й року.
З осені 2014 року в Криму змінилися 25 російських міністрів
У підсумку міністерські портфелі з 2014 року зберегли лише шість чиновників не особливо привабливих у фінансовому плані відомств. Це російські міністри культури (Аріна Новосельська), екології (Геннадій Нараєв), праці та соціальної політики (Олена Романовська), освіти, науки та молоді (Наталя Гончарова), юстиції (Олег Шаповалов) та НС (Сергій Шахов).
Ще більші тасування ‒ із заступниками російських міністрів, які звільнялися при зміні своїх патронів. У підсумку в деяких відомствах керівництво змінювалося так часто, що підлеглі навіть не намагалися запам'ятовувати їхні імена.
Кадрові баталії на місцях
Не краще йдуть справи із російською владою на місцях: за ці роки голови багатьох міських і районних адміністрацій змінювалися неодноразово. Це зумовлене, перш за все, низьким професійним рівнем самих чиновників, головною перевагою яких була близькість до перших осіб півострова ‒ Аксенова та Константинова, між якими розгорнулася боротьба за контроль над регіонами Криму. В результаті призначені «мери» займалися не проблемами міст, а земельним дерибаном чи встановленням контролю над фінансовими потоками.
На сході Криму «мерів» не просто змінювали ‒ деяких відправляли за ґрати
Підсумком такої кадрової плутанини став уже четвертий за рахунком градоначальник у кримській столиці. При цьому рекордсменом поки залишається Геннадій Бахарев, який займав це крісло майже три роки (з вересня 2014 року до серпня 2017 року).
На сході Криму «мерів» не просто змінювали ‒ деяких відправляли за ґрати. Феодосією та Керчю за ці роки встигли покерувати чотири «градоначальники» ‒ останні пішли у відставку після других нелегальних місцевих виборів у вересні 2019 року за розпорядженням Аксенова.
Чиновницьку колоду тасували багаторазово, проте від перестановки кадрів політична сума не змінювалася
Найбільше не пощастило феодосійському голові російської адміністрації Дмитру Щепеткову та його керченському колезі Сергію Писареву, яких засудили на вісім років за «отримання хабаря в особливо великому розмірі».
В Ялті за ці роки змінилося три «мери», два з яких були людьми Аксенова. Саме цей фактор дозволив Андрію Ростенку не тільки уникнути в'язниці за звинуваченням у земельних махінаціях, але й повернутися в політику радником російського глави Криму.
Євпаторії в цьому плані пощастило більше ‒ Андрій Філонов керував містом з 2014 року. Однак весною 2019 року його заарештували за підозрою в «перевищенні службових повноважень». Чи вирушить Філонов до колонії, покаже час, але у крісло «мера» він вже точно не повернеться.
Чимало відставок за ці п'ять років відбулося й в інших містах і районах Криму ‒ чиновницьку колоду тасували багаторазово, проте від перестановки кадрів політична сума не змінювалася.
Кадрова стратегія Аксенова
З вересня 2019 року в Аксенова не залишилося повноважень російського прем'єра, тому він вирішив зосередити свою увагу на стратегічному плануванні в кадровій сфері. Перш за все, попросив усіх російських голів адміністрацій піти у відставку та пройти через новий конкурс. Мотивування просте: з метою оновлення кадрів на тлі зміни складу міських і районних рад. Хоча важко назвати зміною влади поствиборну більшість «єдиноросів» у кримських лавах.
Результати перших же конкурсів на посади російських голів адміністрацій продемонстрували, що повного оновлення не сталося: свої пости зберегли «мери» Алушти Галина Огнєва та Армянська ‒ Василь Теліженко. І це на тлі провального голосування за «Единую Россию» в Алушті та екологічних проблем Армянська.
Водночас у Судаку та Сімферополі відбулася заміна градоначальників ‒ кримську столицю очолила Олена Проценко, яка до цього керувала міськими ринками, а Судак ‒ Ігор Степиков, який, на щастя, має управлінський досвід ‒ десять років він був головою сільради Сонячної долини.
Друга складова кадрової стратегії Аксенова ‒ зростання кількості заступників-сумісників у російського прем'єр-міністра Криму. До 2018 року таким сумісником був тільки Дмитро Полонський, який з 2014 року керував одночасно російським Міністерством інформаційної політики Криму. Однак потім Полонський зберіг за собою тільки посаду заступника, натомість поєднувати дві посади стала російський міністр фінансів Криму Ірина Ківіко. Нинішньої осені компанію їй склали міністр праці та соціального захисту Ірина Романовська та міністр сільського господарства Андрій Рюмшин, яких призначили віцепрем'єрами російського уряду Криму.
Тепер за одну зарплату їм доведеться виконувати подвійні обов'язки. Водночас «старі кадри» на посадах заступників вказують на прагнення Аксенова закріпити якомога більше своїх людей у підконтрольному Росії уряді Криму.
Результати перших же конкурсів на посади російських голів адміністрацій продемонстрували, що повного оновлення не сталося
Третя складова кадрової стратегії Аксенова ‒ це імітація професійного підбору управлінців через запуск проєкту «Твій уряд», що передбачає проведення багатоетапного конкурсу на посади в російському Радміні Криму. Кандидатам тут доведеться і писати есе, і знімати ролики, озвучуючи свої управлінські таланти, і складати тести на знання законів, і навіть брати участь у теледебатах, щоб отримати оцінку від кримчан. І після всіх цих митарств двох фіналістів чекає зустріч з Аксеновим, який і вибере переможця за результатами співбесіди. Не важко здогадатися, що в такому форматі переможе ставленик Аксенова, а кримчани отримають можливість пограти в демократію біля екранів телевізорів.
«Глас народний» вирішили вимірювати онлайн-голосуванням під час призначення «мерів». Однак «вибір містян» ніяк не впливає на фінальний результат. Наприклад, сімферопольці підтримали кандидатуру Сергія Зирянова на посаду міського голови, але міські депутати обрали Олену Проценко.
Особливу увагу Аксенов приділяє питанням кадрового резерву ‒ однойменний проєкт запускають на півострові для підготовки молодих управлінців з-поміж кримської молоді.
«Вважаю, що проєкт має великий потенціал. Нам потрібні молоді, ініціативні, творчі, освічені люди, здатні не тільки висувати, але й реалізовувати нестандартні ідеї, вирішувати, здавалося б, «нерозв'язані» завдання», ‒ сказав Сергій Аксенов.
З січня 2019 року на півострові стартувала програма навчання управлінських кадрів у межах додаткової професійної освіти. За словами Аксенова, головне завдання програми ‒ зібрати «кадровий резерв потенційно готових та ідеологічно налаштованих хлопців для роботи в органах державної влади».
А вихованням таких «ідеологічно підготовлених кадрів», мабуть, займатиметься спеціально створений підконтрольний Росії держкомітет Криму у справах молоді. Тим більше, що в його керівники пророкують Влада Ганжару ‒ молодого політика старого гарту, готового коливатися в унісон з кожною новою владою.
Загалом усі ці кадрові метання Аксенова нагадують безплідні спроби диригента розсадити героїв криловської байки для кращого звучання. Тому що дійсно талановиті управлінці не поїдуть на півострів. Ті ж, хто готовий вирушити на політичну периферію, попутно ризикуючи потрапити до списку санкцій Заходу, навряд чи можуть вважатися професіоналами. Ставка на кримську молодь теж не спрацює: Аксенову потрібні лояльні кадри, а лояльність далеко не рівнозначна професіоналізму.
Поки ж Аксенов продовжує імітувати бурхливу діяльність у кадровій сфері. Однак його рокірування більше нагадують лебедину пісню політичного пенсіонера.
Євгенія Горюнова, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
