Біжи, Чалий, біжи!

Спеціально для Крим.Реалії

Є такий популярний сюжет фільмів у жанрі sci-fi, коли герої потрапляють у петлю часу, з якої не можуть вибратися. Раз у раз вони переживають одні й ті ж події, роблячи спроби виправити якусь складну ситуацію. Але всі вони виявляються марними і приводять до одного й того ж сумного результату.

Такий фільм ніби знімається в Севастополі. Кремль вирішив відмотати назад ситуацію в місті на 2,5 роки. Заміна консервативного військового Сергія Меняйла на представника генерації менеджерів Дмитра Овсянникова не тільки свідчить про прагнення піти на зустріч Олексію Чалому, чия гра в опозицію викликала стурбованість у кремлівських кабінетах. Це ще і спроба російської влади на тлі катастрофічного браку бюджетних коштів скоротити витрати на «місто російських моряків».

​Кіндер-сюрприз

В оточенні колишнього «народного мера» сприйняли відставку Сергія Меняйла і призначення т.в.о. губернатора Дмитра Овсянникова як важливу стратегічну перемогу Олексія Чалого й команди. За російським законодавством Меняйло мав залишатися на своїй посаді до осені 2019 року, але Чалий і Ко оголосили проти губернатора справжній хрестовий похід, усіма силами прагнучи домогтися його відставки. Особливо старався в цьому підприємець і кандидат до Держдуми від «Партії Росту» Олег Ніколаєв, чий ресторан, збудований в історичному центрі Севастополя, намагалася закрити місцева влада. Він почав свою передвиборну кампанію зі спроби зібрати 100 тисяч підписів під зверненням до Путіна із проханням зняти Меняйла з посади. Однак адмірал-губернатора відіслали в якості президентського постпреда до Сибірського федерального округу раніше, ніж заповзятливий власник ресторану «Острів» зміг реалізувати свій передвиборний PR-хід.

Сама біографія Дмитра Овсянникова говорить про те, що він може виявитися вдалим партнером для Чалого. Йому 39 років. Почавши кар'єру в Удмуртії, отримав досвід роботи не тільки на великих промислових підприємствах, а й у державних структурах. При цьому привертає увагу, що Овсянников майже ніколи не був першою особою. Його послужний список включає посади комерційного директора, заступника директора, заступника начальника департаменту, заступника міністра промисловості й торгівлі. Складається враження, що в Кремлі спеціально підбирали кандидата під Чалого, який бачить себе власником ЗАТ «Севастополь», а губернатора ‒ найманим менеджером.

Севастополь ‒ місто пенсіонерів. Пікейні жилети й «лідери думки» на кшталт наближеного до будь-якої влади Івана Єрмакова, колишнього представника президента України в Севастополі протягом 1992-1994 років, а нині лідера місцевого осередку партії «Патріоти Росії», зустріли нового призначенця хоч і улесливо, але з певною поблажливістю. У місті його охрестили «рахівником», «кіндер-сюрпризом» (за аналогією з Сергієм Киреєнком) і з уст в уста передають історію, як на день російського флоту новоприбулого т.в.о., ніби, відмовилися пустити на адміральський катер, де він мав перебувати за своєю посадою.

Перші ж політичні кроки Овсянникова показують, що він отримав завдання залагодити конфлікт із Олексієм Чалим, щоб не допустити політичного бродіння в Севастополі. Виконувач обов'язків зустрівся з депутатами з чалівської команди, запропонував «героєві» російської весни повернутися на посаду голови Законодавчих зборів і висловив надію, що разом із Чалим досягне перемоги Севастополя в державному конкурсі Energy.net. Цей проект, що передбачає державне фінансування реконструкції енергетичних мереж, є останнім часом коником Чалого, бо саме з цією сферою були пов'язані його бізнес-проекти.

23 серпня Овсянников підписав указ про розірвання трудового договору з Євгеном Дубовиком. Дубовик ‒ професійний замполіт, прийшов в міську політику після першого Майдану. Очолив в Севастополі осередок ПСПУ Наталії Вітренко, яка прославилася продажем місць у партійному списку елементам з кримінальною репутацією. При Меняйлі очолив Департамент внутрішньої політики та вважається одним з головних недоброзичливців «команди Чалого». Серед можливих наступників Дубовика називають прізвище Сергія Градировського ‒ в минулому редактора альманаху «Острів Крим», а нині піарника Чалого.

Петля часу

У своєму інтерв'ю кишеньковому міському каналу НТС, присвяченому зміні влади в Севастополі, Олексій Чалий сказав: «Учергове доводиться пошкодувати про те, що два роки були втрачені даремно». Так він відповів на запитання журналіста, чи став Севастополь заможнішим із економічної точки зору після подій 2014 року.

Два роки тому в Кремлі запанувало бачення російського майбутнього Севастополя як цитаделі військових, відставників і пенсіонерів, непотоплюваного крейсера російського духу, який виробляє винятково імперську велич і патріотизм. Кримський повпред Олег Белавенцев і адмірал-губернатор Сергій Меняйло мали символізувати непорушний союз ВПК і Чорноморського флоту під пильним оком міністра оборони Сергія Шойгу. Концепція передбачала, що Севастополь, будучи містом-гарнізоном, буде не заробляти гроші, а отримувати їх у вигляді дотацій, субсидій, трансфертів, а місцева влада буде просто розподіляти їх.

Але вже до літа 2015 року стало зрозуміло, що, по-перше, грошей на потреби міста катастрофічно не вистачає, а по-друге, досить сумнівна ефективність їхнього використання.

Чалий протягом останніх місяців посилено транслював до Кремля кілька тез. Він стверджував, що знає, як наповнити севастопольський бюджет за рахунок залучення інвесторів, як витрачати бюджетні кошти більш ефективно і як вирішити проблему дотаційних державних унітарних підприємств (ДУП). ДУПи ‒ це колишні українські комунальні підприємства, зокрема й дотаційні ремонтно-експлуатаційні підприємства і транспортні підприємства на кшталт «Севелектротранс», у просторіччі відомого як «Севтролейбус».

Треба відзначити, що завдяки військово-патерналістській психології Меняйла та його команди в Севастополі досить довго вдавалося зберігати відносно низькі ціни на комунальні послуги і проїзд у громадському транспорті на тлі небаченої з 90-х років інфляції. Але все хороше коли-небудь закінчується.

Вже з початку літа в місті почалося поетапне підвищення цін на громадський транспорт і комунальні послуги з перспективою значного їхнього зростання в найближчі місяці. При низькому рівні прибутків це буде дуже болісно для севастопольців.

Чалий правильно вловив настрої у кремлівських кабінетах, багато разів повторюючи мантру про необхідність скасування субсидій для ДУПів і виставляючи Сергію Меняйлу нереально короткі терміни для виконання цієї «забаганки».

‒ Я хочу зауважити, що ДУПи є за своїм визначенням підприємствами комерційними, вони покликані заробляти. Разом із тим, ці комерційні підприємства щорічно й регулярно вимагають субсидій із міського бюджету. З моєї точки зору, такий підхід неприйнятний, ‒ сказав він на сесії Законодавчих зборів під час обговорення проекту бюджету в березні 2016 року.

Таким чином, несподівана рокіровка з заміною Меняйла на Овсяннікова, можливо, пояснюється необхідністю терміново вирівняти севастопольський бюджет на наступний рік. При цьому частину витрат передбачається перекласти на споживачів, а частину бюджетних дірок заткнути за рахунок інвестиційних проектів Чалого, які припускають лобіювання інтересів близьких йому комерційних і політичних структур (групи компаній «Таврида Електрик», виноробні проекти, пов'язані з іменами Олега Ніколаєва та Бориса Титова й інші).

Чалий в «білому»

Істотне підвищення тарифів і можлива приватизація ДУПів в обстановці низької довіри до Меняйла могла б викликати серйозні потрясіння в місті. Що стосується тандему Чалого й Овсяннікова, то в першого є кредит довіри, і севастопольці, ймовірно, покірливо погодяться затягнути паски в очікуванні побудови чалівських Нью-Васюків до 2030 року.

Але для цього потрібно, щоб Чалий узяв на себе частину політичної відповідальності, повернувшись у крісло голови Законодавчих зборів. Такий меседж був уже публічно озвучений т.в.о. губернатора. Але сам Олексій Михайлович, судячи з усього, ще не зробив остаточного вибору. Дуже вже йому хочеться залишитися народним героєм у «білому». Тому не виключено, що замість створення «тандему» з губернатором він віддасть перевагу ролі голови «тріумвірату», що стоїть як над Закзборами, які очолить віддана йому Катерина Алтабаєва, і так і над урядом, зберігши можливість викликати на килим до своїх нукерів із депутатськими мандатами керівників виконавчої влади.

Інша можлива стратегія з боку Чалого і його оточення ‒ форсування поправок до Статуту, що передбачають вибори губернатора. На тлі паніки в середовищі «меняйлівських» депутатів Законодавчих зборів, не виключено, що ця поправка набере необхідну кількість голосів. Тоді Овсянников так і залишиться в ранзі незатвердженого виконувача обов'язків.

Однак, як здається, в оточенні Чалого відчувають дуже велике запаморочення від успіхів і недооцінюють нового т.в.о. Його перші публічні заяви і кроки видають у ньому досвідченого й добре підготовленого апаратника, що має лавку запасних для формування своєї команди. Навряд чи його приваблює перспектива стати хлопчиком для биття в амбітного «народного мера». А це означає, що рано чи пізно конфлікт влади в Севастополі знову стане реальністю, а севастопольці ще читатимуть у підконтрольних Чалому ЗМІ статті про те, що місто захопила «удмуртська мафія».

Кирило Логінов, кримчанин