Спеціально для Крим.Реалії
Держдума Росії вирішила завести бойовиків. Ті, хто воював проти української армії на Донбасі, у вересні цього року отримають депутатські корочки.
«Единая Россия» підписала угоду із «Союзом добровольців Донбасу». Судячи з усього, у наступному складі російського парламенту з'явиться Олександр Бородай. Той самий, який у 2014 році майже три місяці пробув «прем'єр-міністром ДНР». Його прибрали з цієї посади синхронно з Ігорем Гіркіним ‒ ймовірно, щоб російське громадянство обох не заважало Москві розповідати про «громадянську війну» та «повсталих шахтарів».
Тепер Бородай очолює організацію, в якій перебуває 15 тисяч російських громадян. Усі вони так чи інакше брали участь у боях проти української армії. І правляча російська партія тепер обіцяє їм місця у законодавчих органах влади різного рівня. А самому Бородаю світить місце в Держдумі.
Втім, «Единая Россия» вирішила цим не обмежуватися. І пообіцяла, що доступ до виборчих дільниць отримають ті жителі Донбасу, яких Москва встигла паспортизувати. За попередніми підрахунками, їх кількість може доходити до пів мільйона.
Правлячій партії Росії вторить й інша російська політсила. «Справедливая Россия» встигла відкрити в Донецьку своє представництво, закликає визнати «незалежність ЛДНР» і навіть об'єдналася з проєктом письменника-бойовика Захара Прілєпіна під назвою «За правду».
У наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян
За будь-якого розкладу в наступному складі Держдуми ми побачимо бойовиків, а серед виборців ‒ українських громадян, яким Росія роздала свої паспорти. Хтось назве осінні вибори смертю російського парламентаризму. Хоча, справедливості заради, потрібно зазначити, що ця смерть відбулася ще у 2016 році.
Саме тоді склав свої повноваження останній легітимний російський парламент. Той, що вибирали російські громадяни, які живуть на російських територіях. Тому що у 2016 році в Держдуму були обрані депутати від окупованого півострова, а виборчі дільниці працювали серед іншого й на території українського півострова.
Все, що ми тепер спостерігаємо ‒ це лише закономірний процес гниття російського парламенту. Останні років десять цей орган займається виконанням бажань адміністрації російського президента. Забороняє мітинги та іноземне усиновлення, ухвалює закони про «іноземних агентів» і скасовує приватність листування, голосує за анексію чужих територій й дозволяє Путіну застосовувати армію на території України.
Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі
Фактично, Держдума не пише закони. Вона затверджує документи, спущені їй по вертикалі. Самостійність депутатського корпусу можна порівняти лише зі свободою державних російських ЗМІ. Є невеликий простір для маневру, але кінець повідця тримає в руках Кремль.
Російський парламент розстріляв Борис Єльцин, а остаточно поховав Володимир Путін. Держдума перетворилася на майданчик конкуренції за звання найлояльніших. Дерев'яні солдати в усій своїй мовчазній старанності: біографії та імена значення не мають. Свого роду тоталізатор на набільш безпринципну демонстрацію відданості.
Фактично в сучасній Росії є лише один інститут ‒ під назвою «Володимир Путін». Його зробили президентом на початку нульових лише для того, щоб він був модератором між різними центрами впливу. До нього навіть приставили наглядачів ‒ прем'єр-міністра Михайла Касьянова та голову адміністрації Олександра Волошина. І перші роки Володимир Путін слухняно виконував цю роль: одноосібних рішень не ухвалював, між групами впливу успішно лавірував, врівноважував силовиків ‒ лібералами, а лібералів ‒ силовиками. Але чим довше він перебував при владі ‒ тим більше входив у смак.
З моменту його воцаріння минуло більше ніж двадцять років. І тепер політологія в Росії більше не потрібна й неможлива. Тому що політологія має аналізувати відносини між гілками влади, а цього поділу в Росії більше немає. У результаті російська аналітика часто зведена до оцінки президентських емоцій та наявності або відсутності жартів у його виступах.
Кремль продовжує підвищувати ставки. І тепер посилає в російський парламент людей, які воювали на Донбасі
Поки Захід продовжує боязко сподіватися на повернення Москви за стіл переговорів, Кремль продовжує підвищувати ставки. І тепер посилає в російський парламент людей, які воювали на Донбасі з українською армією. Чергова перевірка меж допустимого ‒ якщо реакції не буде, значить, можна йти далі.
Держдума важлива не своєю законотворчістю ‒ це питання вирішується в кабінетах вище. Вона важлива лише як термометр, заміряти рівень державного божевілля. І те, що депутатський корпус поповнять бойовики, а до голосування допустять жителів окупованих територій ‒ лише ще одна ілюстрація глибини падіння.
Сім років тому Росія позбавила себе міжнародно визнаних кордонів. П'ять років тому ‒ позбавила власний парламент залишків легітимності. Москва сповнена рішучості кинути виклик усьому світові. Але жертвою цього бажання повоювати стане не тільки здоровий глузд. Жертвою цього прагнення стане ще й російське майбутнє. Тому що в усього є своя ціна.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
