Готуючись до відкритого нападу на Україну, російський президент Володимир Путін оприлюднив у грудні 2021 року ультиматум, в якому фактично домагався визнання за Москвою права панувати над східною частиною Європи й окремо вимагав позбавлення України права вступати в міжнародні об’єднання.
Вимоги були заздалегідь неприйнятними не лише для українців. І хоча московські посланці ще їздили обговорювати ультиматум із західними представниками, а президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц ще відвідували Кремль і телефонували, вмовляючи Путіна не воювати, російські війська тим часом нагромаджувалися для вторгнення 24 лютого 2022 року.
На п’ятий день відкритого російського вторгнення, коли криваві бої точилися на підступах до Києва, українські лідери пішли на символічний крок.
28 лютого президент Володимир Зеленський з головою Верховної Ради і прем'єр-міністром демонстративно підписали заявку на членство України в Європейському союзі.
23 червня 2022 року саміт ЄС на тлі найбільшої війни на європейському континенті з часів Другої світової схвалив надання Україні статусу кандидата на вступ в організацію.
8 листопада 2023 року Європейська комісія оприлюднила рекомендацію здійснити наступний крок – почати переговори про вступ України в ЄС.
Як довго?
У разі затвердження рекомендації Єврокомісії, ймовірно, на зустрічі керівників ЄС у грудні 2023 року, переговорний процес – приготування України до членства мав би повноцінно розпочатися, напевне, наступного року.
Досвід вступу інших країн в ЄС показує, що терміни того процесу дуже гнучкі.
Наприклад, десятирічний шлях Хорватії до членства в ЄС почався з подання заявки 2003 року і тривав упродовж переговорного процесу з 2005 до 2011 року, а завершився офіційним вступом 1 липня 2013 року.
У Києві наполягають, що російська війна обумовлює потребу пришвидшеного вступу України, і говорять про два роки; що не є небувалим, бо приблизно такий за тривалістю термін свого часу пройшли Фінляндія і Швеція.
Країнам-засновницям Європейського союзу (Франції, Німеччині, Італії та країнам Бенілюксу) не треба було виконувати процедури вступу, які стали передумовою для держав, що долучалися до ЄС впродовж минулої чверті століття.
У більшості випадків процес вступу нових членів тривав в середньому 5-7 років.
Від Лісабона до Луганська?
В час набуття статусу кандидата на членство в ЄС Україна не контролювала приблизно 20% своєї території, яка залишалася під російською окупацією.
Це не стримало міністерку закордонних справ Німеччини Анналену Бербок від висловлення мрії бачити мирну, вільну та об’єднану Європу «від Лісабона до Луганська».
Європейські лідери зараз не обговорюють віддалені практичні питання членства України в ЄС, зокрема про статус міжнародно визнаних українських територій, якщо вони не будуть контрольовані українським урядом.
Так само Грузії – іншому потенційному члену ЄС також зараз не ставлять питання про долю фактично окупованих Росією регіонів Абхазії та Південної Осетії.
Коли дійде до практичного розв'язання подібних проблем, прикладом може послужити республіка Кіпр.
Фактично розділений острів зміг стати повноправним членом ЄС у травні 2004 року і навіть запровадити європейську валюту євро 2008 року, хоча уряд в столиці Нікосії не контролював північну половину острова, на якій перебувають війська Туреччини.
Увесь Кіпр вважається територією Європейського союзу, але в Брюсселі вирішили, що в неконтрольованій кіпрським урядом частині острова дія законів ЄС призупинена.
Мешканці північної частини острова, переважно етнічні турки, вважаються громадянами ЄС, але втілювати європейські громадянські права вони можуть лише на території, яку контролює європейська влада і за умови володіння документами від уряду в Нікосії.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
