Замальовка з життя. Кухня в київській багатоповерхівці, сидять чоловік п'ять-шість кримчан, хтось перебрався на материкову Україну, хтось приїхав на тиждень, і бурхливо обговорюють останні новини. Чай охолов, у повітрі просто відчутно висять усі ці ‒ «формула Штайнмаєра», «Мінські угоди», «відведення військ», «Зеленський», «Путін», «Крим знову залишають за дужками». Заходить син господарів квартири, семикласник, риється в холодильнику ‒ дорослі, захопившись своїми дебатами, забули нагодувати хлопця. Дискусія між тим розгорається неабияка ‒ хтось вважає, що не все втрачене, хтось вже бачить білий прапор над Майданом.
На останній фразі про Крим за дужками через відчинені дверцята холодильника раптом чується хлоп'ячий голос:
‒ Як спільний множник?
Всі замовкають, намагаючись зрозуміти запитання. Син господарів виринає з-за дверцят, зачиняє холодильник і, щось жуючи, пояснює:
‒ Ну, ми у школі проходили, з математики. Якщо щось за дужки виносять, так це спільний множник.
Хтось машинально набирає на смартфоні запит в Google, на екрані з'являються посилання про спільний множник. І одне формулювання раптом вражає всіх нас саме своєю математичною точністю та лаконічністю: «...винесення спільного множника за дужки виглядає як... вихідний вираз у вигляді добутку спільного множника та виразу в дужках, який містить суму всіх початкових доданків, але без спільного множника».
Більш ємко про подальшу долю Криму в контексті Мінських угод і горезвісної «формули Штайнмаєра» і не скажеш. Адже й там, і там питання деокупації Криму є частиною холодного та блискучого виконання якоїсь математичної задачі. Задачі, де спільний множник, яким, по суті, є Крим (як першопричина і війни на Донбасі, і наступних санкцій світової спільноти) де факто красиво виведений за дужки.
Те, що Крим виводять у процесі цих угод і формул за дужки, ніхто особливо й не приховує, і про Крим за дужками постійно пишуть, і математичним підґрунтям цих рішень майже пишаються. Слово «формула» навіть присутнє в назві документа. Але чомусь усі причетні до створення «формули Штайнмаєра» політики делікатно замовчують, що в математиці після рішення задачі якось не заведено повертати умови цієї самої задачі в початковий стан.
Що вам ще потрібно? Крим? Який такий Крим?
Логіка у пропутінських європейських політиків, голос яких чути все голосніше, математично проста та майже по-дитячому наївна: рішення у «формули» є? Є, причому дуже витончене й логічне. Відмінно! Окопи порожні, війська відведені в казарми, над Донбасом тиша, час знімати санкції. Що вам ще потрібно? Крим? Який такий Крим? Ах, так, що за дужками... Ну, це вже наступне завдання, додаткове, яке можна й не вирішувати. Цю ж контрольну ми здали? Ось і прекрасно! А чергову ще треба призначити, може, в наступній чверті спроможемося.
Так може, якщо слідувати в європейській політиці щодо Криму математичним правилам, варто прирівняти Крим не до спільного множника, а до спільного знаменника? Без наявності якого ні складати, ні віднімати дроби ніхто не має права?
Хоча мені ближча історія та приклад Марка Порція Катона Старшого з його хрестоматійним «Карфаген має бути зруйнований», яким Катон завершував усі свої виступи в сенаті, незалежно від теми виступу.
Хотілося б, щоб і українські політики усі свої виступи й тим більше підписані міжнародні документи завершували фразою: «Крим має бути повернений Україні!»
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Максим Кобза, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
