Спроба вербування з боку ФСБ, загрози депортації, спроби порушити кримінальну справу, відмови у в'їзді в країну і, нарешті, звинувачення в «насильницькому поваленні основ конституційного ладу» ‒ це короткий перелік того, що сталося з українським пастором Євгеном Пересвєтовим в останні роки його життя в Росії. Торік у листопаді протестантський священнослужитель був остаточно депортований з Росії, де прожив 18 років і опікувався (духовно наставляв ‒ КР) прихожанами в церкві в Москві та кількома громадами в анексованому Росією Криму.
За словами Євгена Пересвєтова, перша спроба його вербування з боку ФСБ Росії сталася ще в 2010 році. Як громадянин України, Пересвєтов, з одного боку, підтримував зв'язки з українськими вірянами, а з іншого ‒ мав авторитет у Росії і очолював церкву в центрі Москви, саме тому ним зацікавилися силовики. Тоді, щоб уникнути тиску з боку спецслужби, пастор публічно оголосив на церковних зборах про спроби вербування. На якийсь час ФСБ залишила Пересвєтова у спокої, і навіть вибачилася перед ним. Однак після російської анексії Криму та початку збройної агресії на Донбасі, ситуація змінилася.
«Довірене джерело повідомило мені, що з початком війни, у ФСБ з'явилося негласне розпорядження позбавлятися від активних українців на всій території Росії, в першу чергу, в Москві. Вперше мене затримали на кордоні при в'їзді в Росію саме на тлі кримських подій, у березні 2014 року. Тоді це була «штатна перевірка» всіх українців, під час якої співробітники ФСБ кілька годин розпитували нас про мету поїздки», ‒ згадує пастор.
Відкрив тренінговий центр, став з'являтися на телебаченні
Тим часом діяльність Євгена Пересвєтова в Москві розширювалася: він відкрив тренінговий центр, який, за словами пастора, почали відвідувати тисячі сімей, став з'являтися на телебаченні. Діяльність створених ним за кілька років до цього центрів реабілітації нарко- та алкозалежних людей також розширилася.
«Я знав, що ФСБ спостерігає за мною. Вони приходили до церкви, записували мої висловлювання, словом, збирали базу. У підсумку, на самому початку 2017 року, силовики здійснили рейд у наші ребцентри (реабілітаційні центри ‒ КР), в результаті якого були затримані 80 осіб. Проти десяти з них були порушені кримінальні справи за незаконне утримання наркозалежних у центрі проти їх волі», ‒ розповідає Євген.
Пастор стверджує, що звинувачення на його адресу були сфабриковані, а реабілітанти приходили до центру добровільно, проте потім частина з них «була готова дати будь-які свідчення в обмін на можливість повернутися до наркотиків». Кримінальні справи стосовно співробітників центру не торкнулися самого Євгена Пересвєтова ‒ затримані співробітники, незважаючи на тиск ФСБ, не дали свідчень проти нього.
«Вони намагалися зробити з мене організатора злочинного угруповання ‒ це особливо небезпечний злочин. Коли у них нічого не вийшло, характер переслідувань змінився. Мою дружину й мене стали регулярно затримувати під приводом того, що наша машина нібито перебувала в розшуку, як автомобіль, використовуваний у терористичній діяльності. При цьому, коли затримували мене, ФСБ прямо інструктував поліцію знайти привід, щоб мене оштрафувати. В результаті, після двох адміністративних штрафів за «немиту машину» та «номери, які важко зчитуються», мене після виїзду з Росії відмовлялися пускати назад», ‒ розповідає Пересвєтов.
Отримати дозвіл на проживання в Москві в українського пастора не виходило ‒ за його словами, ФСБ відмовила йому, звинувативши у спробах «насильницького повалення конституційного ладу». При цьому сам Євген Пересвєтов запевняє, що намагався публічно не висловлюватися на тему відносин Росії та України. Однак громадянство пастора, на його думку, автоматично стало в очах ФСБ ознакою його «ненадійності».
«Може бути, однією з причин переслідувань стало те, що я очолив кілька церков і центрів у Криму. Після анексії низка українських пасторів змушені були залишити півострів, а деяким, хто виїжджав тимчасово, просто відмовляли у в'їзді назад. Громади залишилися покинутими, і я почав опікуватися ними», ‒ пояснює Євген.
За його словами, на відміну від окупованих територій Донбасу, ставлення до протестантів у Криму було гуманнішим.
«В так званій «ДНР» протестантські церкви забороняли, а пасторів могли викрасти, катувати, а деяких убивали»Євген Пересвєтов
«Я точно знаю, що в так званій «ДНР» протестантські церкви просто забороняли, а пасторів могли викрасти, катувати, а деяких навіть убивали. У мене є знайома дівчина, двоюрідні брати якої ‒ служителі однієї з протестантських церков ‒ були просто зарізані після тортур у Донецьку. Будинки церков там забирають масово. У Криму ситуація була дещо іншою. На мій погляд, тут більше використовувалася політика «пряника», ніж батога. Протестантів хотіли задобрити й змусити прийняти нову владу. Але, зрозуміло, ті, хто не погодився з анексією, змушені були виїхати з півострова. У мене самого є знайомий, який поїхав до Києва до родичів, і після цього йому вже не дозволили повернутися в Крим», ‒ розповідає Євген Пересвєтов.
Як зазначає пастор, на євангельські церкви в Криму не було такого сильного тиску, як, наприклад, на кримських татар або Свідків Єгови.
«Свідків Єгови дійсно переслідують, при тому, не за національною, а чисто за релігійною ознакою. Що ж стосується кримських татар, то це корінний народ півострова, тому для російської влади важливо було схилити їх на свій бік і заручитися їхнім схваленням. Саме тому ФСБ активно намагається «працювати» з муфтіями та кримськотатарськими активістами. Досить сильна боротьба ведеться з ПЦУ. Однак протестанти не мають у Криму настільки сильного впливу, тому їм приділяється менше уваги. Незгодних з анексією просто «витискають» з півострова та вносять до списків нев'їзних, а іншим дозволяють існувати без особливого тиску. Інша справа, що в самому Криму на побутовому рівні дуже сильні забобони щодо будь-яких протестантських вірян як «сектантів», ‒ ділиться враженнями пастор.
У листопаді 2018 року Євген Пересвєтов був остаточно депортований з Росії на 25 років як «загроза обороноздатності Російської Федерації». Таким було формулювання. Як запевняє український пастор, він досі не має уявлення, в чому саме полягала така загроза. Зараз він підтримує стосунки зі своїми громадами в Криму на відстані й зазначає: того захвату, який відчували деякі кримчани після анексії, вже не відчувається.
«Люди поки не бунтують, швидше, вони миряться з наявною ситуацією. Але тієї ейфорії, яка зустрічалася в перші роки після референдуму, вже не відчувається. Ціни в Криму досі вищі за московські, і це дуже позначається на добробуті людей», ‒ зазначає Євген.
