Доступність посилання

ТОП новини

Юрій Фельштинський: Агресору платити не можна


Юрій Фельштинський
Юрій Фельштинський

Юрій Фельштинський

У поета Наума Коржавіна була стаття: «На захист банальних істин». Йому дуже подобалася ця назва. Мені теж. Був період, ми дуже дружили, жили в 15 хвилинах один від одного в Бостоні, часто бачилися, майже кожен день говорили по телефону, іноді годинами. Він говорив. Я слухав. І мені запам'яталося, що всі істини – банальні.

Все, про що я пишу, – банальні істини. Банально, що людина, яка прослужила все життя в КДБ (Володимир Путін), не може бути хорошим президентом Росії, а може бути тільки поганим. Ця банальна істина мені стала очевидна навесні 1999 року, і я намагався донести її до людини, до якої тоді мав доступ і яка в ті місяці хоч якось впливала на ситуацію, – до Бориса Березовського. Але той не повірив у банальну істину, тому що покладався на силу свого складного розуму. Перемогла банальна істина. Вона завжди перемагає. Де і як закінчив розумний Березовський, відомо.

Коли в березні 1938 року Гітлер окупував і анексував Австрію, ніхто не вважав, що це і є переддень Другої світової війни

З березня 2014 року, коли Росією був окупований і анексований Крим, я був залучений до написання циклу статей та інтерв'ю під загальною назвою «Третя світова». Все це теж належить до банальних істин, відомих нам з історії. Відомо, що агресора не можна умиротворити (класичний приклад – Мюнхенська змова 1938 року). Відомо, що агресії потрібно чинити спротив, тому що немає іншого виходу (це доводить вся світова історія). Відомо, що «маленькі переможні війни» зазвичай виявляються більшими, не завжди переможними і коштують великої кількості людських життів. (Якби правителі і полководці заздалегідь знали, чим насправді закінчиться війна, жодна війна не почалася б.) Ще відомо, що дві останні найбільші війни в історії людства – 1914-го і 1939-го, далеко не скоро після свого початку отримали назву «світових», а вже тим більше ще й свій порядковий номер – Перша і Друга. Коли в березні 1938 року Гітлер окупував і анексував Австрію, ніхто не вважав, що це і є переддень Другої світової війни. Проте через півтора роки, у вересні 1939-го, війна почалася, хоча великої війни не хотів ніхто, крім Сталіна, навіть Гітлер.

Якщо очевидно, що агресора не можна умиротворити, тим більше неправильно платити агресору данину за окупацію. У стародавні часи в обмін за отриману данину підкорену жертву (село, місто, а то й цілу державу) залишали у спокої. Сьогодні теж бувають випадки виплати данини: наприклад, Путін виплачує данину президенту Чеченської республіки Рамзану Кадирову.

У ХХ столітті слово «данина» у відносинах між державами, як правило, не використовувалося. З'явилися більш сучасні слова: «репарація» і «контрибуція». Але ці суми сплачувалися переможцю після закінчення військових дій і підписання миру. Під час військових дій данина ніколи не виплачувалася, бо хто ж у здоровому глузді платитиме агресору гроші на продовження війни до підписання миру? Очевидно, що така поведінка уряду країни, яка зазнала нападу, межує з державною зрадою. Погодьтеся, виглядало б дивно, якби після вересневої 1938 року анексії Судет чехословацький уряд в якому-небудь Брюсселі вів з німецьким урядом переговори про виплату Німеччині боргу за куплені раніше рейки, а Німеччина б заявляла, що тепер продаватиме ці рейки Чехословаччини тільки за передоплатою і в два рази дорожче. Або якби Німеччина, яка окупувала в 1940 році північну Францію, вимагала б від неокупованої південної Франції оплату боргів французької держави за поставлений Франції в попередні роки метал. Усе це виглядало б повною маячнею. Таке навіть Гітлеру в голову прийти не могло.

Однак те, що виглядало маячнею в 1938-40 роках й не прийшло в голову Гітлеру, стало реальністю в 2014-му, тому що прийшло в голову Путіну. Окупувавши Крим і частину територій Східної України, Росія, що продовжує, за заявою української сторони, вести військові дії проти України, одночасно наполягає на виплаті Україною мільярдів доларів за поставки газу (який Росія давно перестала Україні поставляти).

Спочатку мені все це здавалося пропагандистським вивертом російського уряду, який намагався звести російсько-українську війну, яка розпочалася, до суперечки «двох господарюючих суб'єктів» (як нам пояснювали, коли свого часу «Газпром» захоплював не Україну, а НТВ). Але, на глибокий мій подив, Україна несподівано взяла та й виплатила Росії 786 млн доларів у рахунок заборгованості. Газ поставляти Україні, зрозуміло, після цього не стали. Заборгованість не сильно зменшилася, та загалом-то її й обговорювати немає сенсу, тому що Росія поставила Україну на «лічильник», і борг цей виплатити не можна, можна тільки здатися, віддати весь «бізнес» (тобто всю Україну) і чкурнути, якщо вийде (швидше за все, не вийде).

Отримавши 786 млн доларів, Росія продовжила концентрацію військ на кордоні з Україною; перекинула нову техніку і додаткові спецпідрозділи ГРУ і ФСБ в райони Східної України, контрольовані проросійськими «сепаратистами»; збила дюжину вертольотів і літаків українських збройних сил і малайзійський цивільний літак

Отримавши 786 млн доларів, Росія продовжила концентрацію військ на кордоні з Україною; перекинула нову техніку і додаткові спецпідрозділи ГРУ і ФСБ в райони Східної України, контрольовані проросійськими «сепаратистами»; збила дюжину вертольотів і літаків українських збройних сил; взяла якусь кількість українських військових у полон; збила малайзійський цивільний літак, де (ах, шкода!) не виявилося жодного українця («не літайте в нашому небі»)... За лише 786 млн виплаченої данини скільки «корисного» було зроблено! Люди гинули вже сотнями. Війна є війна, нічого не поробиш.

21 липня міністр фінансів України Олександр Шлапак повідомив, що на проведення антитерористичної операції (АТО) на сході необхідно півтора мільярди гривень на місяць, а «в резервному фонді на цей момент залишилося близько 520 млн» гривень. 24 липня він уточнив, що грошей вистачає тільки до 1 серпня. 22 липня Верховна Рада України затвердила указ президента Петра Порошенка про часткову мобілізацію. 25 липня уряд України оголосив про намір ввести військовий податок у розмірі 1,5% від зарплати для фінансування АТО до кінця року. Про це повідомив заступник міністра фінансів України Володимир Матвійчук: «Таким чином можна отримати близько 2,9 млрд гривень для того, щоб направити їх на загальний баланс бюджету».

Я хочу уточнити, що мільярд гривень по курсу 11,8 гривень за долар – це приблизно 85 мільйонів доларів, а проплачені Україною Росії 786 млн доларів – це дещо більше 9 мільярдів гривень. Іншими словами, можна було не вводити «військовий податок», який забезпечить лише двомісячні потреби української операції на сході країни, і не виплачувати Росії данину в 786 млн доларів, а пустити ці 9 млрд. гривень на боротьбу з агресором на сході. 9 млрд гривень за ціною 1,5 млрд на місяць вистачило б на півроку протистояння агресії.

Замість цього Україна заплатила Росії 786 млн доларів, позбавила себе грошей на оборону, але що ще гірше – дала російському бюджету на війну додаткові 786 млн доларів. Так що дельта в українсько-російських витратах на війну склала 1 млрд 572 млн доларів на користь Росії. На які гроші Росія постачала «сепаратистам» систему «Бук» для збиття малайзійського лайнера? На ці 786 млн доларів.

Будь-якому ідіотизму має бути межа. Після збитого російською армією малайзійського «Боїнга», дюжини збитих Росією військових літаків і вертольотів, після оголошення Україною часткової мобілізації, та ще й введення півторавідсоткового податку на жебрацькі українські зарплати – щоб було, на що боротися з агресором (свята справа!), виплачувати Росії чергові нові мільярди доларів Україна, як мені здавалося, не стане. І тому, що цих грошей, напевно, немає, і тому, що це як мінімум нерозумно та аморально – платити данину агресору, а як максимум – зрада національних інтересів того самого народу, з якого стягується військовий податок.

Даремно мені так здавалося. 24 липня міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан, який прибув до Брюсселя для консультацій з комісаром ЄС з питань енергетики Гюнтером Еттінгером, сказав, що Україна готова відновити переговори з Росією та Єврокомісією щодо поставок газу: «Ми готові в будь-який момент продовжити ці консультації та переговори». При цьому Росія наполягає на виплаті Україною заборгованості за раніше поставлений газ. На думку керівника «Газпрому» Олексія Міллера, сума ця становить 5 млрд 296 млн доларів.

Україна має перервати переговори з питання щодо повернення газового боргу до підписання мирної угоди з Росією. За цим договором Росія зобов’язана буде повернути все захоплене, включаючи Крим, і виплатити компенсацію за завдані Україні збитки

Ви легко порахуєте, як можна розпорядитися цими грошима. Якщо їх не повертати Росії, а створити, наприклад, фонд «Єдиної і неподільної України», можна виплатити спадкоємцям по мільйону доларів за кожного загиблого пасажира збитого малайзійського лайнера; за кожного загиблого українського військового і мирного жителя. Цієї суми вистачить на 5000 жертв. Або можна продовжувати вести антитерористичну операцію ціною в півтора мільярди гривень на місяць. Тоді цих грошей вистачить на три роки боротьби.

Захищати банальні істини простіше простого. Україна має перервати переговори з питання щодо повернення газового боргу до підписання мирної угоди з Росією. За цим договором Росія зобов’язана буде повернути все захоплене, включаючи Крим, і виплатити компенсацію за завдані Україні збитки. І якщо після цього Україна залишиться щось винна Росії, зрозуміло, ці гроші будуть в російський бюджет виплачені – але після капітуляції Росії.

Юрій Фельштинський, історик

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

(Оригінал публікації на сайті Радио Свобода)

XS
SM
MD
LG