Доступність посилання

ТОП новини

Сипучі піски Криму


Анатолій Яковлєв

На півострові живе безліч людей, які хотіли б виїхати, але з тих чи інших причин залишаються. У всіх своя логіка, аргументи, докази і виправдання.

Об'єднує їх лише одне – світ навколо продовжує обертатися, а вони, вчепившись за дерево, відмовляються обертатися разом з ним. Багато хто називає це дурістю, адже боротьба здається безглуздою. Але це не так.

Україна змінилася. Революція відбулася не тільки на Майдані, вона пройшла і в умах людей. З'явилося нове покоління людей, які самоусвідомили себе українцями. Вони стали на шлях, який привів їх у нове життя, і це нове життя має бути повністю новим. Вони не можуть вносити в нове життя свої старі потворні шляхи.

А півострів залишився на старій наїждженій колії. Ті ж люди в уряді, ті ж обіцянки і подачки, ті ж інструменти маніпуляції.

Вибором сильних виявилася дурість.

У новому-старому Криму люди продовжують жити точно так само, просто змінивши один державний прапор на інший. Вони вважають за краще не помічати, що їхня влада відкрила сезон полювань і репресій на кримських татар. Поки це їх не торкнеться, вони не зрозуміють, що той бородатий кримський татарин викрикував слова істини, поки кілька «ввічливих» товаришів у балаклавах або в штатському не відвели його подалі.

Коли вони це зрозуміють – буде вже пізно. Машина репресій пройде по них катком.

Всі бачать, що відбувається, але вважають за краще не розуміти, що саме вони споглядають. Це гнилий шлях. Шлях, який проповідували в іншій країні, в Україні Януковича і компанії, шлях, який проповідують фанатичні росіяни-націоналісти.

У новому житті йому не місце. Один раз діставши совість із шафи, не так-то просто знову її туди засунути. Революція, яка пройшла не на вулицях, а в нейронних зв'язках мозку, змінила суть цих людей.

Сипучі піски Криму, нещадні у своїй повільності, дають своїм жертвам небезпечну ілюзію того, що з ними нічого не відбувається. Але це не так

Залишатися в Криму, це означає добровільно стояти в сипучих пісках. Відчувати, як кожен день тебе затягує все сильніше і сильніше, але продовжувати стояти, тому що цього вимагає воля.

Залишається лише побажати удачі всім тим, хто залишився вірним своїм принципам, своїй державі і своїй совісті. Небезпечні сипучі піски в будь-який момент можуть потягнути цих людей на саме дно, де з бездоганною усмішкою їх зустріне капітан ФСБ, який продав душу дияволу, або колишній співробітник СБУ – зрадник на користь Росії.

Сипучі піски Криму, нещадні у своїй повільності, дають своїм жертвам небезпечну ілюзію того, що з ними нічого не відбувається. Але це не так. Ті, хто лишився на півострові, мають вирішити, яку ціну вони готові заплатити за свої переконання. А, вирішивши, доведеться бути готовим у будь-який момент сплатити рахунки.

Анатолій Яковлєв, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG