Сенцов і Кольченко розповіли в суді, як їх затримували і катували співробітники ФСБ

Антон Наумлюк

У Північно-Кавказькому окружному військовому суді на процесі щодо підготовки терактів у Криму та створення на півострові осередку забороненої в Росії організації «Правий сектор» у четвер допитали підсудних – українського кінорежисера Олега Сенцова та анархіста Олександра Кольченка. Сенцов відповідати на запитання відмовився і виголосив промову, Кольченко погодився, але знову визнав свою провину лише у підпалі дверей офісу «Російської громади Криму» і партії «Єдина Росія» у Сімферополі.

– Я не вважаю суд легітимним. Ми громадяни України, які були незаконно захоплені співробітниками ваших спецслужб, – заявив Олег Сенцов судді Сергію Михайлюку. – Тут звучало багато неправди, тому я вирішив виступити. Але надалі не збираюсь брати участь у цьому суді активно і відповідати на запитання.

Я вважаю себе активістом Майдану, і це головний вчинок, який я зробив у своєму житті. Але це не означає, що я радикал. Ми виступали проти нашого президента-злочинця. Після того, як ваша країна розпочала окупацію Криму, я повернувся туди і продовжив волонтерську діяльність, не мав жодного стосунку до «Правому сектору». Я допомагав журналістам, в тому числі іноземним.

Ми підтримували заблоковані вашим «спецназом» військові частини, а коли стало зрозуміло, що українські військові не можуть залишатись на території Криму, я, маючи досвід, займався евакуацією їх та їхніх сімей. Це величезна робота. Займався пошуком зниклих і викрадених проукраїнських активістів у Криму. Деяких нам вдалось врятувати, деяких не знайшли, і їх вже, швидше за все, немає серед живих.

Я намагався допомагати всім, хто готовий був виступати за Україну. Із фігурантів справи я знаю тільки Сашу Кольченка, його всі називали «Тундра», його так увесь Сімферополь знає. І знаю Геннадія Афанасьєва. Мої свідчення нічого не змінять, справа самі розумієте яка, – сказав Олег Сенцов.

Також Сенцов розповів про обставини затримання 10 травня 2014 року та тортури, яких він зазнав:

– 9 травня Саша Кольченко зателефонував і сказав, що невідомі люди заарештували Афанасьєва. Я вжив заходів для його пошуку. А пізніше Афанасьєв зателефонував сам і голосом засудженого до смерті запросив зустрітися. Я попередив журналістів, що почались арешти активістів, і мене теж уже шукають.

10 травня я був затриманий біля під'їзду власного будинку. Мене кинули до автобуса і з мішком на голові, в наручниках привезли до будівлі СБУ, тоді вже ФСБ. Посадили на стілець і почали допитувати досить жорстко. Питали, чи знав я Чирнія і Афанасьєва.

Мене стали бити, руками, ногами, спецзасобами. Стоячи, лежачи, сидячи. Важко сидіти на стільці, коли тебе б'ють палицею. Мене душили пакетом. Бачив у кіно, не розумів, як люди ламаються. Це дуже страшна штука. Чотири рази я через це пройшов. Погрожували зґвалтувати кийком у збоченій формі. Це тривало години три-чотири. Коли стомились, мене повезли на обшук, і тільки там я дізнався, що це співробітники ФСБ.

Вони думали знайти там зброю, терористів якихось, але там була тільки моя малолітня дитина, при якій відбувався обшук. Нічого, крім грошей на фільм, вони не знайшли, привезли назад і стали допитувати далі, але вже без тортур. Я сидів на стільці, з пакетом на голові і в наручниках.

О восьмій ранку прийшов слідчий Пургін і провів офіційний допит. За годину до цього мене посадили до стакану і поклали телефон до кишені. Я зміг витягти руку і набрати смс журналістці, що мене затримала ФСБ.

Мені надійшла пропозиція: «Щодо тебе є свідчення, якщо ти не скажеш, що керівництво Майдану чи України наказувало підривати пам'ятники, то ми «зробимо» тебе організатором групи, і ти отримаєш 20 років». Уже не били, бо почався скандал із моїм затриманням.

Через три дні знайшли зброю і гранату, газети кіношні, постери. Тому що ну яка ж терористична група без зброї, от її і знайшли дивним чином. У мене 500 фільмів у колекції, я кінорежисер. Але вилучили два фільми – «Звичайний фашизм», «Третій Рейх у кольорі». Це документальний фільм BBC. Усі звинувачення – це вигадки ФСБшників, – заявив у суді Олег Сенцов.

Також у четвер, 6 серпня, на запитання адвоката Світлани Сидоркіної відповів другий обвинувачений у справі активіст Олександр Кольченко, який при цьому відмовився відповідати на запитання обвинувача і суду: «Я познайомився з Олегом на початку лютого 2014 року, він підвіз мене до Києва. Після цього навесні ми бачились лише кілька разів, і були практично незнайомі. Я бачив його на зустрічах, але жодних закликів до протиправних дій я від нього не чув».

Кольченко заявив, що жодного разу не чув від Сенцова про вибухи пам'ятників, а також ніколи не обговорював із ним підпал офісів «Російської громади Криму» і партії «Єдина Росія» у Сімферополі. Кольченко визнав, що брав участь у підпалі офісу Партії регіонів (у справі – офіс «Єдиної Росії»), оскільки «вирішив для себе, що старі методи себе вичерпали».

«Мені надійшла пропозиція брати участь у підпалі, і я погодився. Ми з Афанасьєвим зайняли позиції спостерігачів, а Боркін і Чирній залишились біля офісу і здійснили підпал. Жодна організація не брала на себе відповідальність за підпал, жодних вимог не висувалося. Україна та інші країни висували вимоги звільнити Крим, але підпал ніяк не міг вплинути на позицію російського уряду», – розповів Кольченко.

Відповідаючи на запитання слідчого, Олександр Кольченко так само заявив про тортури, які застосовувались до нього під час затримання: «Мене затримали 16 травня, приблизно о 5-6 годині вечора. І після затримання, на попередньому допиті, який не був занесений до протоколу, мене били в обличчя і в корпус. Вже пізніше, коли я давав свідчення, там був адвокат за призначенням. Ці свідчення я не підтверджую. Адвокат мене тоді ввів в оману щодо статей, які мені висувались. Я про насильство не заявляв, бо коли я дізнався, які заходи застосовувалисьї щодо Олега, я став вважати мій тиск незначним, і недостойним заявляти про це».

Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода