Тетяна Безрук
Центром продовольчої блокади Криму стало селище Новоолексіївка, адже там розташований ринок, де фермери розвантажували баштанні, овочі та фрукти. За день до цього регіональний Меджліс організував автобус для всіх охочих поїхати на Чонгар.
– Ви, кримські татари, не хочете воювати, лише акції збираєте, – обурено вимовила мешканка селища в розмові з жінкою, яка чекала від'їзду на «кордон». – Я вас не підтримую.
Серед тих, хто виїхав, були не лише кримські татари, а й українці. Слово «українці» в цьому контексті вживати не зовсім доречно, адже самі кримські татари їхали «повертати наш Крим в нашу Україну».
Всіх прибулих Чонгар зустрічав різноманітністю прапорів: національних українських і кримськотатарських, Самооборони Майдану і Правого Сектора. Сам ПС зайняв старе приміщення недалеко від КПП. Облуплена штукатурка стін і відсутність вікон у будинку не стали перешкодою для його «окупації».
– Не можна – відповів один із бійців ПС, – хто сюди пропустив? – черговий зосереджено визначає «своїх».
Весь Правий Сектор тут перебуває як підтримка братньому народові і пробуде на кожному з постів стільки, скільки буде потрібноМаксим Орішин
Поодаль від бази на пропускному пункті Мелітопольський «Правий Сектор» контролює в'їзд і виїзд транспорту. Максим Орішин, заступник керівника регіонального осередку ПС, каже, що метою присутності його побратимів є бажання допомогти ініціативі кримськотатарського населення, яке хоче блокувати півострів. Весь Правий Сектор тут перебуває як підтримка братньому народові і пробуде на кожному з постів стільки, скільки буде потрібно.
Ближче до полудня на самоорганізований мітинг збираються цивільні та військові. Імам вимовляє молитву перед початком блокади. Після тиша розривається популістськими гаслами голови Генічеської районної державної адміміністраціі Олександра Воробйова, який за день до блокади цікавився, чи не будуть активісти Правого Сектора повторювати сценарій Мукачево, адже для нього робоче місце дуже важливе. Слова Воробйова мітингувальниками сприймаються скептично і з легкою посмішкою.
Мирна акція добре підтримана технічно.
– Більше 100 правоохоронців забезпечують периметр. Готові до всього, і до провокацій, і до прямого наступу противника, тому батальйон МВС «Херсон» у повній бойовій готовності висунувся на позиції і зараз обкопуємось для того, щоб у нас була можливість реагувати на будь-яку ситуацію, що складається, – коментує Ілля Ківа, замначальника УМВС у Херсонській області.
Після оголошення блокади добровольці, активісти і ресурси рівномірно розподіляються на всіх трьох контрольно-пропускних пунктах: Каланчак, Чонгар і Чаплинка. Каланчак зустрічає найбільшою чергою завантажених машин, які вишикувалась у два ряди. Водії, які звикли до багатогодинного простою (адже подібні пробки були і до блокади), займають імпровізовані столики придорожніх кафе і замовляють соковиті овочеві салати і кебаби.
– Давай, проходьте, 3 фури.
– Вони порожні?
– Навіщо порожній фурі чекати під сонцем на свою чергу? Звісно, заповнені.
Поки троє перших водіїв заводять мотори, решта, звісивши руку через вікно, вдивляються кудись у степ, який приносить прохолодний вітер затоки.
Приїхавши до Чаплинки, можна зустріти обличчя українського парламентаризму – Ігор Луценко та Володимир Парасюк активно вступають у діалоги і розвертають фури, спрямовані до Криму. Але серед охочих проїхати є не лише ті, хто мовчки повертається і виїжджає, але й ті, хто намагається розібратись у суті того, що відбувається, звинувачуючи Порошенка з одного боку і Путіна – з іншого, забуваючи про тих, хто залишається на анексованому півострові.
Але і вночі життя «на посту» не зупиняється: у Каланчаку готують плов і згадують Майдан, який так само запам'ятався запахами кримськотатарського плову з величезного казана в самому центрі Києва; у Чонгарі серед згаслого в нічній імлі ринку видніються довгі в'язки сушеної риби і банки червоної ікри (яку жартома називають «ікра лососева з глибоких Джанкойських річок»); а в Чаплинці все так само сперечаються, куди відвозити привезені вантажі, адже за кілька днів всі кілометрові черги продуктів будуть зіпсовані і хтось не отримає свій гонорар за привезені товари. Бізнес і патріотизм у цьому випадку несумісні, але необхідний діалог, який би міг виробити спільну стратегію досягнення цілей блокади, не відбувся.
